Іменем України
25 липня 2018 року
Київ
справа №308/4155/17
адміністративне провадження №К/9901/2105/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М.І.,
суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,
розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу №2 роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції у містах Ужгороді та Мукачеві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Палюха Юрія Петровича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 вересня 2017 року (суддя Монич О.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року (судді Качмар В.Я., Гінда О.М., Ніколін В.В.),
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора взводу №2 роти №4 батальйону Управління патрульної поліції у містах Ужгороді та Мукачеві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Палюха Ю.П. (далі - Інспектор Палюх Ю.П.), в якому просив визнати незаконними дії Інспектора Палюха Ю.П. щодо складання постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 22 квітня 2017 року серія АР №714167 (далі - Постанова) про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 255,00 грн. на підставі частини першої статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП); визнати Постанову протиправною і скасувати її та закрити провадження у справі.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що його протиправно притягнули до адміністративної відповідальності за порушення вимог частини першої статті 122 КпАП та безпідставно наклали адміністративне стягнення. Зазначив, що не вчиняв поставленого йому за провину правопорушення, а оскаржену Постанову відповідач виніс без роз'яснення його прав та обов'язків та без пред'явлення жодних доказів його вини.
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області постановою від 13 вересня 2017 року відмовив у задоволенні позовних вимог.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 грудня 2017 року залишив зазначену постанову суду першої інстанції без змін.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди виходили з того, що вина позивача у вчиненому правопорушенні підтверджується відеоматеріалами з камер нагрудного знака відповідача і доказів, які б спростовували зафіксоване правопорушення, позивач не надав. Щодо того, що спірну Постанову відповідач виніс за місцем зупинки транспортного засобу, то з огляду на положення статті 222 КпАп такі дій Інспектора Палюха Ю.П. відповідають встановленому порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачено, зокрема, частиною першою статті 122 КпАП.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та постановити нове про задоволення позовних вимог.
Свої вимоги мотивує, зокрема, тим, що зафіксовані у спірній Постанові обставини, за яких вчинено правопорушення, ґрунтуються на припущеннях відповідача, оскільки з огляду на місце розташування автомобіля патрульної поліції, Інспектор Палюх Ю.П. об'єктивно не міг бачити яким чином позивач здійснив маневр, виїжджаючи з автозаправки «Народна», яка розташована на виїзді з м. Мукачеве у напрямку м. Свалява, тим паче, що відповідач зупинив його для складення постанови майже через 700 метрів від місця вчинення поставленого йому за провину порушення Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року (далі - ПДР). З приводу останнього, то з огляду на те, що місце, де його зупинили для притягнення до адміністративної відповідальності, і місце вчинення правопорушення розташовані на відстані 700 метрів, є підстави стверджувати, що відповідач розглянув справу про адміністративне правопорушення не на місці вчинення правопорушення.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що 22 квітня 2017 року о 10:15 год. позивач, будучи за кермом легкового автомобіля марки «ВАЗ 21053», державний номерний знак НОМЕР_1, виїжджаючи з АЗС «Народна» та рухаючись у напрямку м. Ужгород автодорогою Київ - Чоп, здійснив поворот ліворуч, при цьому перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки, чим порушив п.8.5.1 ПДР; крім цього, не виконав вимог знаку 4.2 «Рух праворуч», який дозволяє здійснити водіям рух виключно праворуч та розташований на місці виїзду з АЗС.
На цій підставі Інспектор Палюх Ю.П. виніс Постанову, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КпАП, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн.
Відповідно до статті 245 КпАП завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, тощо.
Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також не з'ясовані інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото -і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до частини першої статті 258 КпАП протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині третій статті 238) частиною третьою статті 109, статтями 110, 115, частинами першою, третьою і п'ятою статті 116, частиною третьою статті 116-2, частинами першою і третьою статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями 118, 119, статтями 134, 135, 185-3, статтею 197 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), статтею 198 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.
Згідно з частинами другою-четвертою статті 258 КпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Перелік справ про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, встановлено у частині першій статті 222 КпАП. Згідно з частиною другою статті 222 КпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
За змістом статті 222 КпАП органи Національної поліції розглядають, зокрема, справи адміністративні правопорушення, які виникають внаслідок порушення правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту. До переліку таких адміністративних правопорушень включено, зокрема, правопорушення, відповідальність за які встановлена частиною першою статті 122 КпАП («Перевищення встановлених обмежень швидкості руху, проїзд на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху та порушення інших правил дорожнього руху»).
У справі встановлено, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності було невиконання дорожнього знаку 4.2 «Рух праворуч» та перетин суцільної лінії дорожньої розмітки.
Дорожній знак 4.2 «Рух праворуч» належить до наказових знаків, вимоги яких є обов'язковими.
Пунктом 8.5.1 розділу 8 ПДР передбачено, що горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів,символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідно до кольору згідно з пунктом 1 Розділу 34 цих Правил.
Відповідно до частини першої статті 122 КпАП порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Суди встановили, що факт невиконання позивачем вимог пункту 8.5.1 ПДР та вимог дорожнього знаку 4.2 «Рух праворуч» підтверджується відеозаписом з камери нагрудного знака відповідача, та поясненнями позивача, зафіксованими в режимі відеозапису.
З огляду на встановлені в цій справі обставини колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що за описаної організації дорожнього руху на виїзді з АЗС «Народна», у напрямку м. Ужгород автодорогою Київ - Чоп позивач, виїжджаючи з цієї автозаправки, допустив порушення ПДР, за що встановлено адміністративну відповідальність. Аргументи позивача, що відповідач не міг бачити, як він виїжджав, не можуть спростовувати факту правопорушення за наявності інших доказів його вини у скоєному.
З урахуванням визначених статтею341 КАС меж перегляду касаційним судом, такі доводи позивача не можуть слугувати підставою для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржених судових рішень.
Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Переглянувши оскаржені судові рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що висновки судів попередніх інстанцій в цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування чи зміни відсутні.
Доводи касаційної скарги висновків судів і фактичних обставин справи не спростовують.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М.І. Смокович
Судді О.В. Білоус
Т.Г. Стрелець