26 липня 2018 року
Київ
справа №808/2997/17
адміністративне провадження №К/9901/55584/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г., розглянувши заяву ОСОБА_1 про роз'яснення ухвали Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних позовних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року, відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1, про визнання протиправними дій Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України по не допуску звернення ОСОБА_2 на розгляд спеціального засідання Експертно-кваліфікаційної комісії МВС України про позбавлення судового експерта Борченко Олександра Миколайовича кваліфікації судового експерта; про зобов'язання відповідача передати звернення позивача від 06 липня 2017 року на розгляд спеціального засідання Експертно-кваліфікаційної комісії МВС України про позбавлення судового експерта Борченко Олександра Миколайовича кваліфікації судового експерта.
03 липня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2018 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі.
24 липня 2018 року скаржник звернувся до Верховного Суду із заявою про роз'яснення ухвали Верховного Суду від 11 липня 2018 року, в якій просить роз'яснити підстави, за яких справа за позовом ОСОБА_2 до Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних позовних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, не передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Перевіривши доводи, викладені в заяві, вважаю, що заява задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини першої статті 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
З наведеної норми випливає, що необхідність роз'яснення судового рішення зумовлена його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання.
Відповідно до частини шостої статті 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
За правилами частин першої та третьої статті 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції.
Отже, розгляд питання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду вирішується судом після відкриття касаційного провадження у справі.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У свою чергу, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи стосовно оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.
ОСОБА_1 у касаційній скарзі не наведено обставин, вказаних у підпунктах "а"-"в" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, про що зазначено в ухвалі Верховного Суду від 11 липня 2018 року.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року та постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року, за вказаних обставин, касаційному оскарженню не підлягали, судом постановлено ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.
При вирішенні питання про роз'яснення судового рішення, судом враховано, що заявнику зрозуміло зміст ухвали, якою йому відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі, однак він, фактично, не погоджується з цим.
Враховуючи, що ухвала Верховного Суду від 11 липня 2018 року є зрозумілою і додаткового роз'яснення не потребує, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про її роз'яснення необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення ухвали Верховного Суду від 11 липня 2018 року відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В.Білоус
Судді І.Л.Желтобрюх
Т.Г.Стрелець