26 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 640/9508/18
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Тацій Л.В.
суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.
за участю секретаря судового засідання Ткаченка А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспектора роти № 1 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Кліщ Сергія Володимировича на рішення Київського районного суду м. Харкова від 15.06.2018р., суддя Зуб Г.А., м. Харків, повний текст складено 15.06.2018 р. по справі № 640/9508/18
за позовом ОСОБА_2
до Управління патрульної поліції у м. Харкові Департаменту патрульної поліції
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Київського районного суду м. Харкова із адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у м. Харкові Департаменту патрульної поліції, в якому просив: визнати дії Інспектора роти № 1 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції щодо складання постанови серії ЕАА № 413966 від 24.05.2018 року про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. за порушення ч.1 ст. 122КУпАП незаконними, вказану постанову визнати протиправною та скасувати її, а провадження по справі закрити.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 15.06.2018р. по справі № 640/9508/18 позов задоволено частково.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАА № 413966 від 24.05.2018 року відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 122 КУпАП - скасовано. Провадження у справі - закрито. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, Інспектор роти № 1 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Кліщ Сергій Володимирович подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушені норми матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти постанову про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що відеозаписом фіксації події правопорушення підтверджується порушення позивачем п. 8.4 «Г» ПДР, здійсненим патрульними поліцейськими, а також показаннями патрульного поліцейського ОСОБА_3 (напарником інспектора Кліщ С.В.) і відеозаписом реєстратора позивача.
В судовому засіданні Інспектор роти № 1 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Кліщ Сергій Володимирович апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, просив її задовольнити.
В судове засідання позивач не прибув, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, пояснення інспектора, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАА № 413966 від 24.05.2018 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та застосовано стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн за порушення п. 8.4.г ПДР у зв'язку з невиконанням вимоги дорожнього знаку 5.16 «напрямок руху по смугах».
Згідно вказаної постанови 24.05.2018 року в м. Харків на перехресті проспекту Науки та вул. О. Яроша, ОСОБА_2, рухаючись по проспекту Науки від вул. 23 Серпня в напрямку вул. Мінської, не виконав вимогу дорожнього знаку 5.16 «напрямок руху по смугах» зі смуги, з якої дозволено рух лише ліворуч, здійснив рух прямо, чим порушив п. 8.4.г ПДР у зв'язку з невиконанням вимоги дорожнього знаку 5.16 «напрямок руху по смугах», та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
До постанови надано письмові пояснення позивача, згідно яких він заперечує проти вчинення ним адміністративного правопорушення, вказує на те, що не здійснював проїзд прямо по крайній лівій полосі, рухався по середній полосі.
Позивач, не погодившись із постановою, оскаржив її до суду, зазначив, що ним не було допущено порушень п. 8.4 г ПДР України.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що висновок про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення здійснено не на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.2 ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Частиною 1 ст. 9 КУпАП України визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. №1306 (із змінами та доповненнями).
Згідно п. 1.1. ПДР, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п. 1.9. ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з пункту 8.4 г ПДР України наказові дорожні знаки показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження.
Дорожній знак 5.16 "Напрямки руху по смугах". Показує кількість смуг на перехресті і дозволені напрямки руху по кожній з них.
У відповідності до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-ХІІ учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам організаціям і громадянам.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 10.11.2015 року за № 1408/27853 затверджена Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (далі - Інструкція).
Зазначеною Інструкцією передбачено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка (п. 9 Інструкції).
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (п. 10).
Згідно зі ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Судом встановлено, що постанова серії ЕАА № 413966 від 24.05.2018 року не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, в ній лише зазначено номер відео 02220.
Заявником апеляційної інстанції надано суду відеозапис події правопорушення за № 2018_0524_095323_11, при відтворенні якого судом встановлено, що автомобіль схожий на транспортний засіб, яким керував позивач рухається в попутному напрямку відносно автомобіля патрульної поліції.
На вказаному відеозаписі, як і на роздрукованих інспектором стоп-кадрах, не можливо встановити наявність дорожнього знаку 5.16, оскільки автомобіль патрульної поліції рухався в зустрічному напрямку відносно руху транспортного засобу під керуванням позивача.
Достатньою та необхідною правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення ПДР є наявність в її діях (бездіяльності) відповідного складу правопорушення, що повинно підтверджуватися належними і необхідними доказами, одним з яких є відеозапис
Постанова, яка є предметом оскарження у даній справі складена інспектором саме у зв'язку з невиконанням вимоги дорожнього знаку 5.16 «напрямок руху по смугах», наявність якого не відтворена відеозаписом події правопорушення.
Сам позивач стверджує, що не порушував ПДР, що також відобразив у письмових поясненнях на місці розгляду справи.
Таким чином, наданий інспектором відеозапис тверджень позивача не спростовує, оскільки не містить фіксації порушення позивачем ПДР, які полягають у невиконанні вимоги дорожнього знаку 5.16 «напрямок руху по смугах».
Окрім того, інспектором надано відеозапис боді-камери, яким зафіксовано розгляд справи. Посилаючись на вказаний відеозапис, заявник апеляційної скарги стверджує, що позивачем при сумісному огляді запису його відеореєстратора, визнано обставину проїзду в напрямку «прямо» по лівій смузі руху за наявності дорожнього знаку 5.16.
Проте, з оглянутого судом відеозапису встановлено, що, дійсно, позивач разом з інспектором переглянули запис, але при його огляді було встановлено, що записи датовано 2017 роком, інспектор звертав увагу на наявність на полосі руху розмітки, а не знаку 5.16. При цьому, позивач не зазначив про визнання ним порушення ПДР.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що наявними в матеріалах справи доказами спростовується наявність складу адміністративного порушення у діях позивача, які визначені у постанові інспектора та відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.
З приводу посилань інспектора на пояснення його напарника як свідка, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Оскаржувана постанова не містить відомостей про залучення показань, допитаного в якості свідка інспектора ОСОБА_3, тобто такий доказ не був покладений в основу оскаржуваного рішення, а отже в силу приписів абзацу 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, не приймається судом.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваної постанови та її скасування.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 243, 246, 250, 308, 310, п. 1 ч.1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Інспектора роти № 1 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Кліщ Сергія Володимировича - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 15.06.2018р. по справі № 640/9508/18- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає згідно вимог ст. 272 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Тацій
Судді З.Г. Подобайло А.М. Григоров
Повний текст постанови складено 26.07.2018.