11 липня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/2938/17
Категорія: 12.2 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Бойка А.В., Єщенка О.В.,
при секретарі Іщенко В.О.,
за участю позивача ОСОБА_1 та представника відповідача Олійника Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року (м. Миколаїв, дата складання повного тексту рішення - 29.03.2018 р.) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника Управління Служби безпеки України у Миколаївській області Ляха Олексія Анатолійовича, Управління Служби безпеки України у Миколаївській області, 3-х осіб Миколаївської обласної державної адміністрації, Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
18.12.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до начальника Управління СБУ у Миколаївській області Ляха О.А., Управління СБУ у Миколаївській області, 3-х осіб Миколаївської ОДА, Адміністрації Президента України та Кабінету Міністрів України, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив суд визнати протиправним та скасувати розпорядження Управління СБУ в Миколаївській області №117д від 24.11.2017 року в частині скасування йому, як голові Арбузинської РДА, допуску до державної таємниці за Формою-3.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне розпорядження відповідача є неправомірним, оскільки воно ґрунтується на необґрунтованих та помилкових висновках позапланової тематичної перевірки. Також позивач зазначає, що у відповідача взагалі були відсутні підстави для прийняття спірного рішення.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, ОСОБА_1 14.05.2018 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.03.2018 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач підтримав свою апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні.
Представник відповідача в судовому засіданні суду 2-ї інстанції апеляційну скаргу не визнав та, в свою чергу, мотивовано наполягав на відмові в її задоволенні.
Представники третіх осіб в судове засідання суду 2-ї інстанції не прибули з невідомих причин, про день, час та місце розгляду справи були своєчасно та належним чином повідомлені, при цьому останні надіслали свої відзиви на апеляційну скаргу, в яких не погодилися з її доводами та просили залишити в силі рішення окружного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
31.03.2015 року позивач ОСОБА_1 Указом Президента України №359/2015-рп був призначений на посаду голови Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області.
12.06.2015 року Розпорядженням начальника УСБУ в Миколаївській області позивачу ОСОБА_1, як голові Арбузинської РДА, було надано допуск до державної таємниці за формою-3.
23.11.2017 року спеціалістами Управління СБ України в Миколаївській області проведено позапланову тематичну перевірку стану охорони державної таємниці в Арбузинській районній державній адміністрації Миколаївській області, за результатами якої складено відповідний акт, який було затверджено 24.11.2017р. начальником Управління СБУ в Миколаївській області Лях О.А.
Так, в ході проведення цієї тематичної перевірки спеціалістами УСБУ було встановлено 27 фактів порушень щодо поводження з секретними документами, обладнання приміщення режимно-секретної частини, використання незахищених електронних засобів інформації та інше.
Зазначені порушення було кваліфіковано відповідачем, як порушення вимог обліку та зберігання секретних документів і справ, створення загрози витоку секретної інформації, порушення вимог режиму секретності щодо організації порядку знищення носіїв секретної інформації, порушення вимог проведення періодичних перевірок.
24.11.2017 року спеціалістом ВОДТ УСБУ в Миколаївській області Павлюком Н.П. а підставі вказаного вище акту перевірки складено Висновок про скасування ОСОБА_1 допуску до державної таємниці, який затверджений начальником УСБУ в Миколаївській області, який був погоджений з начальником ВОДТ УСБУ в Миколаївській області Шишкіним Р.О. та затверджений начальником Управління СБУ в Миколаївській області Ляхом О.А.
24.11.2017 року начальник Управління СБУ в Миколаївській області Лях О.А., на підставі вказаних вище акту перевірки та висновку, у зв'язку з виявленням обставин, передбачених п.3 ч.2 ст.23 ч.2 ст.26 Закону України «Про державну таємницю», прийняв розпорядження №117д від 24.11.2017 року, яким скасував допуск ОСОБА_1 до державної таємниці.
24.11.2017 року начальник УСБУ в Миколаївській області своїм листом вих.№64/33-10854 повідомив ОСОБА_1 про скасування його допуску до державної таємниці з зазначенням порушень, виявлених під час перевірки в Арбузинської РДА, та підстав ухвалення такого рішення.
Не погоджуючись з такими діями та рішеннями відповідачів позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи справу по суті та відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності вимог та, відповідно, з правомірності дій та спірних рішень відповідачів.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Як слідує зі змісту вимог ч.2 ст.26 Закону України «Про державну таємницю», скасування раніше наданого допуску до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених ст.23 цього Закону, або після припинення громадянином діяльності, у зв'язку з якою йому було надано допуск, втрати ним громадянства або визнання його недієздатним на підставі інформації, здобутої органами Служби безпеки України або отриманої від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.
У відповідності до приписів ст.23 Закону України «Про державну таємницю», допуск до державної таємниці не надається у разі:
1) відсутності у громадянина обґрунтованої необхідності в роботі із секретною інформацією;
2) сприяння громадянином діяльності іноземної держави, іноземної організації чи їх представників, а також окремих іноземців чи осіб без громадянства, що завдає шкоди інтересам національної безпеки України, або участі громадянина в діяльності політичних партій та громадських організацій, діяльність яких заборонена у порядку, встановленому законом;
3) відмови громадянина взяти на себе письмове зобов'язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена, а також за відсутності його письмової згоди на передбачені законом обмеження прав у зв'язку з допуском до державної таємниці;
4) наявності у громадянина судимості за тяжкі або особливо тяжкі злочини, не погашеної чи не знятої в установленому порядку;
5) наявності у громадянина психічних розладів, які можуть завдати шкоди охороні державної таємниці, відповідно до переліку, затвердженого Міністерством охорони здоров'я України і Службою безпеки України.
Також, зазначеною статтею передбачено, що у наданні допуску до державної таємниці може бути відмовлено також у разі:
1) повідомлення громадянином під час оформлення допуску недостовірних відомостей про себе;
2) постійного проживання громадянина за кордоном або оформлення ним документів на виїзд для постійного проживання за кордоном;
3) невиконання громадянином обов'язків щодо збереження державної таємниці, яка йому довірена або довірялася раніше.
Так, при цьому слід зазначити, що відповідно до положень ст.28 цього ж Закону, громадянин, якому надано допуск до державної таємниці, зобов'язаний: не допускати розголошення будь-яким способом державної таємниці, яка йому довірена або стала відомою у зв'язку з виконанням службових обов'язків; не брати участі в діяльності політичних партій та громадських організацій, діяльність яких заборонена в порядку, встановленому законом; не сприяти іноземним державам, іноземним організаціям чи їх представникам, а також окремим іноземцям та особам без громадянства у провадженні діяльності, що завдає шкоди інтересам національної безпеки України; виконувати вимоги режиму секретності; повідомляти посадових осіб, які надали йому доступ до державної таємниці, та відповідні режимно-секретні органи про виникнення обставин, передбачених ст.23 цього Закону, або інших обставин, що перешкоджають збереженню довіреної йому державної таємниці, а також повідомляти у письмовій формі про свій виїзд з України.
Також, як встановлено приписами п.п.49-50 «Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (затв. Постановою КМУ від 18.12.2013р. №939), необхідність роботи із секретною інформацією та форма допуску громадянина до державної таємниці визначаються керівником підприємства установи, організації за місцем роботи, служби чи навчання громадянина відповідно до номенклатури посад.
Номенклатура посад працівників, перебування на яких потребує оформлення допуску та надання доступу до державної таємниці, затверджується керівником підприємства, установи, організації.
Так, до номенклатури посад включаються посади керівника підприємства, установи, організації та посади тих працівників, які включені до штатного розпису, службова, виробнича, наукова чи науково-технічна діяльність яких потребує доступу до державної таємниці.
Отже, зі змісту вказаних норм вбачається, що посада голови райдержадміністрації, як керівника місцевого органу виконавчої влади, має бути включена до номенклатури посад працівників райдержадміністрації, перебування на яких потребує оформлення допуску та надання доступу до державної таємниці, а тому, відповідно, виконання обов'язків голови райдержадміністрації вимагає доступу до державної таємниці.
Одночасно, згідно п.п.80,748-750 вказаного вище Порядку, контроль за забезпеченням охорони державної таємниці здійснюється з метою вивчення і оцінки стану охорони державної таємниці та дотримання вимог законодавства в цій сфері, виявлення недоліків і порушень режиму секретності, встановлення їх причин, вжиття необхідних заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень та недоліків, удосконалення на підприємствах, в установах, організаціях системи охорони державної таємниці.
Як вже зазначалося вище, контроль за забезпеченням охорони державної таємниці здійснюють, зокрема, органи СБУ - на всіх підприємствах, установах, організаціях, шляхом проведення планових та позапланових перевірок.
Разом з тим, питання достатності порушення вимог режиму секретності для прийняття рішення про скасування раніше наданого допуску до державної таємниці є дискреційним повноваження спеціального визначеного органу, на який покладено здійснювати контроль у сфері державної таємниці - Службу безпеки України.
При цьому, скасування раніше наданого допуску до державної таємниці здійснюється органом СБУ за місцем провадження громадянином діяльності, пов'язаної з державною таємницею, у разі, зокрема, виникнення або виявлення обставин, передбачених ст.23 Закону України «Про державну таємницю».
Таким чином, відповідно до вимог Закону України «Про державну таємницю» та зазначеного Порядку, скасування раніше наданого допуску до державної таємниці може здійснюватися за невиконання громадянином обов'язків щодо збереження державної таємниці, яка йому довірена або довірялася раніше, а серед цих обов'язків є виконання вимог режиму секретності.
В свою чергу, невиконання вимог режиму секретності, є невиконання громадянином обов'язків щодо збереження державної таємниці, та може бути підставою для скасування раніше наданого допуску до державної таємниці.
Законодавство з цього приводу містить досить широкі визначення підстав скасування раніше наданого дозволу до державної таємниці, не конкретизуючи вичерпний перелік цих порушень.
Так, як встановлено судами обох інстанцій з матеріалів справи та вже зазначалось вище, 23.11.2017 року спеціалістами УСБУ в Миколаївській області було проведено позапланову тематичну перевірку стану охорони державної таємниці в Арбузинській РДА у Миколаївській області.
Далі, як встановлено з матеріалами справи, під час проведення вказаної перевірки було виявлено 27 фактів порушень, пов'язаних з поводженням з секретними документами, обладнання приміщення режимно-секретної частини, використання незахищених електронних засобів інформації та інше. Зазначені порушення було кваліфіковано відповідачем, як порушення вимог обліку та зберігання секретних документів і справ, створення загрози витоку секретної інформації, порушення вимог режиму секретності щодо організації порядку знищення носіїв секретної інформації, порушення вимог проведення періодичних перевірок.
Отже, саме факт невиконання позивачем вимог режиму секретності, який був встановлений актом тематичної перевірки стану охорони державної таємниці в Арбузинській РДА у Миколаївської області від 24.11.2017 року і послугував підставою винесення начальником Управління Служби безпеки України в Миколаївській області розпорядження від 24.11.2017 №-117д, яким позивачу було обґрунтовано скасовано допуск до державної таємниці.
У зв'язку з вищезазначеним, судова колегія, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку про те, що Управління Служби безпеки України в Миколаївській області, здійснюючи контроль за забезпеченням охорони державної таємниці в Арбузинській райдержадміністрації шляхом проведення відповідної тематичної перевірки, та приймаючи за результатами цієї перевірки рішення про скасування голові Арбузинської РДА ОСОБА_1 допуску до державної таємниці, діяло правомірно, в межах покладених на Управління СБУ в Миколаївській області повноважень та в порядку, визначеному чинним законодавством.
Окрім того, при прийнятті остаточного рішення, судова колегія вважає також за необхідне зазначити, що відповідно до п.40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на працівника обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.
Так, як вбачається з матеріалів справи та наданого відповідачем відзиву, Миколаївська облдержадміністрація звернулась до Кабінету Міністрів України із листом від 27.11.2017 року №05-3/14-дск щодо вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 з посади голови Арбузинської РДА відповідно до п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку із скасуванням останньому допуску до державної таємниці.
Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Президента України від 21.12.2017 року №228/2017-рп ОСОБА_1 було звільнено з посади голови Арбузинської районної державної адміністрації Миколаївської області відповідно до п.2 ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку із скасуванням допуску до державної таємниці, який, в свою чергу, оскаржується останнім в судовому порядку.
До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 16.07.2018р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: А.В. Бойко
О.В. Єщенко