24 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/8226/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Пліша М.А., Святецького В.В.,
з участю секретаря судового засідання Копанишин Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Франківського районного суду міста Львова від 14 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, інспектор взводу ОДДЗ батальйону № 2 Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції Федина Юрій Петрович, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
суддя (судді) в суді першої інстанції - Козюренко Р.С.,
рішення ухвалено в порядку письмового провадження,
місце ухвалення рішення - м.Львів
дата складання повного тексту рішення не вказана,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, яким просив суд скасувати постанову серії АР № 549150 від 31.12.2016 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП, визнати дії інспектора Федини Ю.П. протиправними.
Постановою Франківського районного суду міста Львова від 14 червня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Постанова мотивована тим, що скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідно до ст.283 КУпАП - розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, а відповідно до ст.276 КУпАП - справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Вказує на те, що інспектор Федина Ю.П. суттєво порушив його права, розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу, так як це поняття не є тотожним поняттю «за місцем його вчинення». Скаржник також зазначає, що інспектор нібито зафіксував порушення, перебуваючи у власному транспортному засобі, рухаючись в попутному напрямку, перебуваючи за кермом, помітивши такий маневр у дзеркалі заднього виду. Зазначене, на думку позивача, викликає суттєвий сумнів у об'єктивності та точності інспектора патрульної поліції і законності складеної постанови.
Відзиву на апеляційну скаргу від позивача не надходило.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 31.12.2016 року інспектором патрульної поліції Федина Ю.П. на місці зупинки транспортного засобу Mazda CX-5, д.н.з. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1, складено постанову серії АР № 549150, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, у зв'язку з здійсненням обгону попутного транспортного засобу ближче ніж 50 метрів до пішохідного переходу у населеному пункті, чим було порушено п. 14.6 Правил дорожнього руху, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що покликання позивача на те, що постанова у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності повинна бути винесена за місцем знаходження органу, уповноваженого розглядати справу про адміністративне правопорушення, не відповідає вимогам законодавства у сфері дорожнього руху, а відтак, не може бути взяте судом до уваги, як підстава для задоволення позову.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що не відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Конституційний Суд України в рішенні від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015, справа № 1-11/2015, надав офіційне тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зазначивши в п. 2.3 мотивувальної частини, що у частинах першій, другій статті 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.
Разом з тим, згідно з ч.1 ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною першою, другою і третьою статті 122 КУпАП.
Відповідно до ст.258 КУпАП протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині третій статті 238), частиною третьою статті 109, статтями 110, 115, частинами першою, третьою і п'ятою статті 116, частиною третьою статті 116-2, частинами першою і третьою статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями 118, 119, статтями 134, 135, частинами першою, другою, третьою і п'ятою статті 185-3, статтею 197 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), статтею 198 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), а також статтями 202-203-1, 204-2, 204-4 (у випадках виявлення цих правопорушень у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України чи контрольних пунктах в'їзду-виїзду) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.
Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 року затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
У пункті 2 розділу 3 вказаної Інструкції зазначено, що постанови у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема частиною другою статті 122 КУпАП, виносяться на місці вчинення адміністративного правопорушення.
З огляду на вищевказане, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що покликання позивача на те, що постанова у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності повинна бути винесена за місцем знаходження органу, уповноваженого розглядати справу про адміністративне правопорушення, не відповідає вимогам законодавства у сфері дорожнього руху, а відтак, не може бути взяте судом до уваги, як підстава для задоволення позову.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що статтею 33 КУпАП передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Положеннями статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, з аналізу вищенаведених норм випливає, що вина водія у порушенні Правил дорожнього руху повинна доводитись певними доказами, серед яких показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, пояснення свідків тощо.
У випадку даних спірних правовідносин, відповідачем не надано жодного доказу, яким би було зафіксовано та підтверджено порушення позивачем правил дорожнього руху та наявності встановлених законодавством підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції необґрунтовано не взято до уваги відсутність належних і достатніх доказів вчинення правопорушення, які мали бути надані відповідачем, відповідно до закону.
Щодо вимоги позивача про визнання дій інспектора щодо складення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, колегія суддів зазначає, що відповідно до норм вже наведеної вище статті 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Поняття «уповноважений орган (посадова особа)» в даному випадку розкрито статтею 222 КУпАП, якою встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя і п'ята статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста і сьома статті 152-1, статті 161, 164-4, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Виходячи з аналізу наведених норм, колегія суддів приходить до висновку, що інспектор Федина Ю.П. при складенні постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності діяв у межах своїх повноважень, наданих йому приписами закону, тому вимога щодо визнання таких дій протиправними не може бути задоволена.
Колегія суддів, керуючись статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, якою неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права встановлено підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 317, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Франківського районного суду міста Львова від 14 червня 2017 року у справі № 465/130/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, інспектор взводу ОДДЗ батальйону № 2 Управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції Федина Юрій Петрович, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Скасувати постанову інспектора Федини Ю.П. АР №549150 від 31.12.2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя О. М. Довгополов
судді М. А. Пліш
В. В. Святецький
Повне судове рішення складено 26.07.2018 р.