24 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/1291/18
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Затолочного В.С., Шавеля Р.М.,
за участю секретаря Бедрій Х.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року (ухвалене головуючим - суддею Калинич Я.М. об 11 год. 46 хв. у м. Ужгороді) у справі № 807/585/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просить визнати протиправною бездіяльність ТУ ДСА України в Закарпатській області щодо не здійснення нарахування та виплати судді Воловецького районного суду Закарпатської області суддівської винагороди за лютий 2017 року виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України «Про державний бюджет України на 2017 рік», а також просила допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення суддівської винагороди за лютий 2017 року.
В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що за лютий 2017 року їй виплачена суддівська винагорода в сумі 16 000,00 грн., що не відповідає розміру встановленому Законом України «Про судоустрій і статус суддів» - 10 мінімальним заробітним платам. Позивач наголошує, що розмір суддівської винагороди встановлюється виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та не може врегульовуватися іншими законами.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.11.2017 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області щодо не здійснення нарахування та виплати судді Воловецького районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за лютий 2017 року виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України «Про державний бюджет України на 2017 рік». Зобов'язано територіальне управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області, (код ЄДРПОУ 26213408, 88017, м. Ужгород, вул. Загорська, 30) перерахувати та виплатити ОСОБА_1,, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (АДРЕСА_1) суддівську винагороду та пов'язаних виплат із розрахунку посадового окладу судді в розмірі 32000 грн. за лютий 2017 року з урахуванням попередніх виплат. Постанову суду в частині стягнення суддівської винагороди за лютий 2017 року допущено до негайного виконання.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що законодавцем не вносилися зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI та/або Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII в частині розміру суддівської винагороди у тому числі й розрахункової величини з огляду на яку здійснюється її нарахування, зважаючи на гарантію передбачену ч.2 ст.130 Конституції України стосовно встановлення розміру винагороди судді законом про судоустрій, процедура прийняття якого (чи внесення змін до нього) визначає особливий порядок, суд дійшов висновку, що застосування відповідачем при виплаті ОСОБА_1 суддівської винагороди п.3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII та не виконання п.23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII порушує гарантоване державою право на належне матеріальне забезпечення судді як одну із складових його незалежності.
Вказану постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що з урахуванням положень Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у відповідача відсутні правові підстави для виплати позивачу з 01.01.2017 суддівської винагороди виходячи з місячного розміру посадового окладу 32000 грн. Чинним законодавством України з січня 2017 року встановлено посадовий оклад судді місцевого суду до проходження кваліфікаційного оцінювання в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. При цьому, з урахуванням приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VII, мінімальна заробітна плата як розрахункова величина застосовується в розмірі 1600,00 грн.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 Указом Президента України від 05.05.1999 № 474/99 призначена строком на п'ять років на посаду судді Воловецького районного суду Закарпатської області. На підставі зазначеного Указу наказом начальника Закарпатського обласного управління юстиції від 17.05.1999 №273/06-03 ОСОБА_1 зараховано до штату Воловецького районного суду з 20.05.1999.
У подальшому наказом в.о. голови Воловецького районного суду від 02.07.2004 № 33-А відповідно до постанови Верховної Ради України № 1813-ІХ від 17.06.2004 «Про обрання суддів» ОСОБА_1 зараховано до штату Воловецького районного суду на посаду судді.
Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1, за лютий 2017 року їй виплачено суддівську винагороду у розмірі 22400 грн., яка складається з посадового окладу - 16000 грн. та надбавки за вислугу років - 6400 грн.
Вважаючи, що суддівську винагороду було неправильно нараховано та виплачено позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Проаналізувавши матеріали справи та законодавчі положення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про помилкове застосування норм матеріального права, неповного з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 135 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ), суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ч. 3 ст. 135 цього Закону базовий розмір посадового окладу судді визначається виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В той же час, п. 23 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VІІІ встановлено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010, № 41-45, ст. 529; 2015, № 18-20, ст. 132 із наступними змінами»).
Таким чином, для суддів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання, розмір суддівської винагороди слід визначати за положеннями Закону України від 07.07.2010 № 2453-VІ «Про судоустрій та статус суддів» (далі Закон № 2453-VІ).
Колегія суддів зазначає, що на час розгляду цієї справи позивач не проходив кваліфікаційного оцінювання на предмет підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді чи відповідності займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України від 02.06.2016 №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», що передбачено пп. 4 п. 16-1 Перехідних положень Конституції України, п. 22 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
У відповідності до ч. 3 ст. 133 Закону № 2453-VІ посадовий оклад судді встановлюється виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
Статтею 8 Закону України від 21.12.2016 № 1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік» визначено, що у 2017 році розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня становить 3200 гривень.
Згідно зі ст. 7 Закону України від 21.12.2016 № 1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік» 01.01.2017 прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у розмірі 1600 грн.
Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VII (далі - Закон № 1774 - VII) встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.
На час розгляду справи, Закон № 1774-VІІ не визнаний неконституційним.
Крім цього, Закон № 1774-VІІ прийнятий пізніше у часі за норми статті 133 Закону № 2453-VІ, тому при подоланні колізій положень нормативно-правового(их) акту(ів) рівної юридичної сили слід надавати перевагу тому, що прийнятий пізніше, тобто, Закону № 1774-VІІ.
Про необхідність пріоритетного застосування положень Закону № 1774-VІІ додатково свідчить також і пряма вказівка законодавця, висловлена ним у п. 9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону: до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Колегія суддів також звертає увагу, що у зв'язку з прийняттям Закону № 1774-VІІ не відбулось зменшення розміру суддівської винагороди, яку фактично отримував позивач до його ухвалення: з 01.12.2016 розмір мінімальної заробітної плати становив 1600 гривень (абз. 2 ст. 8 Закону України від 25.12.2015 № 928-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2016 рік»), так само як і з 01.01.2017 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1600 гривень (абзац 4 статті 7 Закону України від 21.12.2016 № 1801-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2017 рік»), а тому права позивача ніяким чином не порушені.
Таким чином, обрахування позивачу розміру суддівської винагороди відповідає приписам чинного законодавства.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 119 Бюджетного кодексу України нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають:
- бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет);
- напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі) або в порядку використання бюджетних коштів;
- бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).
Враховуючи те, що Законом України «Про державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 № 1801-VIII видатки на оплату суддів, що не пройшли кваліфікаційне оцінювання, виходячи з посадового окладу 32000, 00 грн., не передбачені, відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати суддівської винагороди позивачу поза межами видатків державного бюджету на його оплату праці.
Узагальнюючи наведені обставини та здійснений аналіз норм чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області при виплаті позивачу суддівської винагороди діяло на підставі, в межах і спосіб передбачені Конституцією України та Законами України, а тому право позивача на передбачений Законом України «Про судоустрій і статус суддів» розмір суддівської винагороди, виходячи з посадового окладу в 10 мінімальних заробітних плат, визначених ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» за період лютий 2017 року не порушене.
Відповідно до ст. 317 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для
справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неправильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального права з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити і рішення суду першої інстанції - скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області задовольнити, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року у справі № 807/585/17 скасувати та прийняти нову, яким відмовити в задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді В. С. Затолочний
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 26 липня 2018 року