11 липня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/3154/17
Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Бойка А.В., Єщенка О.В.,
при секретарі Іщенко В.О.,
за участю представника відповідача Жукової Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року (м. Одеса, дата складання повного тексту рішення - 30.11.2017р.) по справі за адміністративним позовом Комунального підприємства «УЗБЕРІЖЖЯ» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -
09.06.2017 року КП «УЗБЕРІЖЖЯ» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ДФС в Одеській області, в якому, з урахуванням уточнень, просило суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.01.2017 року №0000091402 про збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток на суму 105814 грн., з яких за основним платежем - 84651 грн., штрафних санкцій - 21163 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.05.2017 року №0011092200 в частині збільшення частини прибутку (доходу) на суму 188773 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні рішення податкового органу є неправомірними, оскільки вони ґрунтуються на необґрунтованих та помилкових висновках перевірки.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року адміністративний позов КП «УЗБЕРІЖЖЯ» задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 30.01.2017 року №0000091402 та від 23.05.2017 року №0011092200.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ГУ ДФС в Одеській області 25.05.2018 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 року та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримала апеляційну скаргу та наполягала на її задоволенні.
Представник позивача в судове засідання суду 2-ї інстанції не прибув з невідомих причин, про день, час та місце розгляду справи був своєчасно та належним чином повідомлений.
Заслухавши суддю - доповідача, доводи представника відповідача та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
В період з 21.12.2016р. по 29.12.2016р., співробітниками ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.7 п.78.1 ст.78, абз.2 п.82.2 ст.82 ПК України та наказу від 19.12.2016 року №1403, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка дотримання КП «УЗБЕРІЖЖЯ» вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 29.12.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 29.12.2016 року, за результатами якої складено акт від 06.01.2017 року №20/15-53-14-02/31228684.
Так, у зазначеному акті перевірки встановлено порушення КП «УЗБЕРІЖЖЯ», зокрема:
- ст.ст.9, 10, пп.14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1, 44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.139.1 ст.139 ПКУ, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом МФУ від 31.12.1999р. №318, Постанови КМУ від 04.10.1995 року №786 «Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу», Податкового кодексу України, п.2 ст.3 п.1 ст.9 Заукону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», п.7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом МФУ від 29.11.1999 року №290, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1, 44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ, п.-п.6,7,5,10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом МФУ від 31.12.1999 року №318, п.п.8,9,14,16,18,19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом МФУ від 20.10.1999р. №246, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 84651 грн., у тому числі по періодам: 2013 рік - 27672 грн., 2014 рік - 46539 грн. та 2016 рік - 10440 грн.;
- ст.ст.9, 10, пп.14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1, 44.2 ст.44, п.46.2 ст.46, п.57.1, п.571-1 ст.57, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.139.1 ст.139 ПКУ, п.-п.6,7,5,10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом МФУ від 31.12.1999р. №318, п.п.8,9,14,16,18,19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом МФУ від 20.10.1999 року №246, п.2.3 КМУ від 23.02.2011 року №138, с.1 п.2 ст.3, ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», п.1 розділу ІІ «Склад та елементи фінансової звітності» Національного положення (стандарту) України від 07.02.2013 року №73, наказу ДПА України від 16.05.2011р. №285 «Про затвердження форми розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями», Постанови КМУ від 04.10.1995р. №786 «Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу», в результаті чого встановлено заниження частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями на загальну суму 188773 грн. у тому числі по періодам: 2013 рік - 58987 грн., 2014 рік - 106006 грн. та 2016 рік - 23780 грн.;
На підставі вказаного вище акту перевірки, уповноваженою особою ГУ ДФС в Одеській області 30.01.2017 року прийнято податкові повідомлення-рішення: 1) №0000101402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - частина прибутку (доходу) за основним платежем на суму 188773 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 47193 грн. та 2) №0000091402, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток за основним платежем у сумі 84651 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 21163 грн.
За результатами адміністративного оскарження ДФС України частково задоволено скаргу позивача в частині визначення штрафних санкцій з чистого прибутку по ППР №0000101402 від 30.01.2017 року та 23.05.2017 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0011092200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - частина прибутку (доходу) за основним платежем на суму 188773 грн.
Не погоджуючись з такими діями та рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності вимог та, відповідно, з неправомірності дій відповідача.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на договірних засадах об'єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби.
Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.
Згідно ст.143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Статтею 62 Податкового кодексу України (в редакції на момент спірних правовідносин) передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.
Відповідно до пп.20.1.4. п.20.1. ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з пп.134.1.1 п.134.1. ст.134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Також, відповідно до пп. 135.5.2 п.135.5 ст.135 ПК України, доходи від операцій оренди/лізингу, визначені відповідно до п.153.7 ст.153 ПКУ у складі інших доходів, враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.
Згідно з п.153.7 ст.153 ПКУ орендодавець збільшує суму доходів, а орендар збільшує суму витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.
Що ж до організаційних відносин, пов'язаних з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, то останні регулюються Законом України від 10.04.1992 року №2269-Х1І «Про оренду державного та комунального майна».
Відповідно до змісту приписів ст.19 Закону №2269, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України.
Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.
Пунктом 17 Методики розрахунку і порядку використання плати за ренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786, визначено, що у разі коли орендодавцем майна є Фонд державного майна, його регіональне відділення чи представництво, орендна плата спрямовується за нерухоме майно державних підприємств, організацій - 70% орендної плати до державного бюджету, 30% - державному підприємству, організації, на балансі яких перебуває це майно.
Вказаним пунктом також передбачено, що у разі оренди майна бюджетних установ орендна плата спрямовується до державного бюджету в розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Також, згідно з п.34 ч.2 ст.29 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 року №2456-УІ зі змінами та доповненнями надходження від орендної плати за користування цілісним майновим комплексом та іншим державним майном (крім орендної плати, визначеної п.10 ч.3 ст.29 БКУ та абз.3 ч.5 ст.19 Закону №2269) належать до доходів загального фонду Державного бюджету України.
У відповідності ж до п.14 ч.1 ст.69 БКУ, надходження від орендної плати за користування майновим комплексом та іншим майном, що перебуває в комунальній власності, належать до доходів загального фонду місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.
Поряд з зазначеним, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Так, статтею 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: а) власні (самоврядні) повноваження:
1) управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад;
2) встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад.
З метою утворення єдиного механізму стягнення плати за оренду майна, що є власністю територіальної громади міста Одеси, залучення додаткових коштів до бюджету міста, Одеською міською радою, на підставі ст.25, пп.31 п.1 ст.26, ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 1,2,4,5,19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», прийнято рішення №4840-IV від 09.11.2005 року, яким затверджено Методику розрахунку граничних розмірів орендної плати за оренду майна, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста Одеси у новій редакції.
Методику розроблено з метою створення єдиного організаційно-економічного механізму справляння плати за оренду майна, що є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси.
Одночасно методика встановлює порядок розрахунку орендної плати за користування майном, що є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси.
Окреме, індивідуально визначене майно у вигляді твердого покриття, некапітальні пункти дрібно-роздрібної торговельної мережі та літні майданчики, що є об'єктами комунальної власності територіальної громади м. Одеси, розташовані у прибережній зоні та використовуються суб'єктами підприємницької діяльності для організації відпочинку та надання громадянам платних послуг, оздоровчо-пляжного сервісу та паркування гостьового та службового автотранспорту, передаються в оренду комунальними підприємствами «Ланжерон», «Прибережно-експлуатаційне об'єднання Київського району», «Гідропарк «Лузанівка»» та «Узберіжжя» відповідно до дислокації зазначених комунальних підприємств.
Районні адміністрації Одеської міської ради, інші виконавчі органи Одеської міської ради, що виконують функції орендодавця, а також комунальні підприємства, організації, установи, яким майно передане у повне господарське відання або оперативне управління, узгоджують договори, що укладаються ними, з Представництвом по управлінню комунальною власністю. Комунальні установи та підприємства охорони здоров'я погоджують договори оренди з управлінням охорони здоров'я Одеської міської ради та реєструють його у Представництві по управлінню комунальною власністю.
Так, як встановлено судами обох інстанцій з матеріалів справи, 20.03.2013 року розпорядженням Одеського міського голови №247-01р «Про передачу в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «АРКАДІЯ-СІТІ» нежитлових одноповерхових споруд, що розташовані за адресою: м. Одеса, пляж «Аркадія», 36/3 та 36/4», передано в оренду ТОВ «АРКАДІЯ-СІТІ» нежитлові одноповерхові споруди, площами 145,5 кв.м та 34,3 кв.м, розташовані в м. Одесі за адресами: пляж «Аркадія», 36/3 та 36/4, під розміщення торговельного об'єкта з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи (пляж «Аркадія», 36/4), та кафе, яке не здійснює продаж товарів підакцизної групи (пляж «Аркадія», 36/3), терміном на 2 роки 11 місяців.
На виконання вказаного розпорядження позивачем було укладено з ТОВ «АРКАДІЯ-СІТІ» - договір оренди №1 нежилого приміщення від 20.03.2013 року та договір оренди №2 нежилого приміщення від 20.03.2013 року.
Відповідно до змісту рішення Одеської міської ради №2437-VI від 21.12.2012 року «Про бюджет міста Одеси на 2013 рік» та рішення Одеської міської ради №4569-VI від 24.01.2014 року «Про бюджет міста Одеси на 2014 рік» встановлено, що до доходів загального бюджету м. Одеси у 2013 році, зокрема, належать: 50% плати за оренду майна, що знаходиться на балансі комунальних підприємств, засновником яких виступає Одеська міська рада, встановлено, що в разі, коли орендодавцем майна є комунальні підприємства, засновником яких виступає Одеська міська рада, орендна плата спрямовується: 50 % плати за оренду майна, що знаходиться на балансі комунальних підприємств, до бюджету м. Одеси; 50 % орендної плати - джерело доходів комунальних підприємств, які використовуються на поповнення власних обігових коштів; 50 % коштів орендної плати (без податку на додану вартість), яка фактично надійшла на рахунки комунальних підприємств, перераховуються щомісяця на рахунок ГУ ДКСУ в Одеській області, відкритий для виконання міського бюджету міста за кодом бюджетної класифікації 22080400 «Надходження від орендної плати за користування цілісним майновим комплексом та іншим майном, що перебуває в комунальній власності».
Остаточний розрахунок з бюджетом проводиться протягом 10-ти календарних днів місяця наступного за звітним. Податок на додану вартість перераховується до державного бюджету в порядку та терміни, встановлені чинним законодавством.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи звітів КП «УЗБЕРІЖЖЯ» за період січень 2013 року - грудень 2014 року, позивачем здійснювалось відрахування у розмірі 50% від сплаченої орендної плати до бюджету міста Одеси, що підтверджують зменшення економічних вигод підприємства у вигляді вибуття активів, а саме грошових коштів, перерахованих до місцевого бюджету на виконання розпоряджень засновника та правомірність віднесення до складу витрат платника податків відрахувань до місцевих бюджетів у розмірах, встановлених відповідними рішеннями органу місцевого самоврядування.
При цьому, слід також зазначити, що Рішенням Одеської міської ради №5333-V від 22.01.2010 року затверджено статут КП «УЗБЕРІЖЖЯ» у новій редакції.
Так, позивач є комерційним унітарним підприємством, що здійснює діяльність на принципах комерційного розрахунку та власного комерційного ризику, засновником підприємства є Одеська міська рада.
Підприємство створене для задоволення міських, суспільних потреб, шляхом систематичного здійснення виробничої, торговельної та іншої господарської діяльності, з метою отримання прибутку в порядку, передбаченому законодавством.
Відповідно до п.2.2.11 Статуту, предметом діяльності підприємства є надання в оренду, тимчасове користування будинків, споруд та іншого нерухомого майна за погодженням із Засновником або з уповноваженим органом.
Згідно з п.6.3 Статуту, прибуток Підприємства, що залишається після покриття матеріальних витрат, витрат на оплату праці, сплату відсотків за кредитами банків, податків і інших обов'язкових платежів, після перерахування до бюджету міста частки, визначеної Засновником, залишається в розпорядженні Підприємства.
Майно Підприємства перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси і закріплюється за ним на праві господарського відання (п.5.2 Статуту).
Отже, оскільки відповідно до Методики (рішення органу місцевого самоврядування) орендна плата від надання в оренду державного (комунального) майна підлягає розподілу, а саме частина коштів повинна зараховуватись на рахунок платника податку - балансоутримувача такого майна, а частина - на відповідний рахунок державного (місцевого) бюджету, то при визначенні об'єкта оподаткування враховується лише та частина орендної плати, яка залишається у розпорядженні платника податку.
Таким чином, частина орендної плати, що перераховується на відповідний рахунок державного (місцевого) бюджету, у податковому обліку платника податку - балансоутримувача державного (комунального) майна не відображається.
У зв'язку з вищезазначеним, судова колегія приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку, що не мало місця встановлене відповідачем заниження податку на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 84651 грн. (2013 рік - 27672 грн., 2014 рік - 46539 грн. та 2016 рік - 10440 грн.).
Що ж стосується іншої частини позовних вимог, т.б. податкового повідомлення-рішення від 23.05.2017 року №0011092200 в частині збільшення КП «УЗБЕРІЖЖЯ» частини прибутку (доходу) на суму 188773 грн., то судова колегія з цього приводу зазначає наступне.
Згідно з абз.3 ст.142 Конституції України, держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.
А відповідно до ст.143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності.
Правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Пунктом 2 ст.327 Цивільного кодексу України встановлено, що управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Відповідно до п.12.3 ст.12 цього ж Кодексу, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
При цьому, п.п.29 ч.1 ст.26 вищевказаного Закону визначено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься встановлення для підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, розміру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету.
Як передбачено п.1 ст.78 ГК України, комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.
А у відповідності до п.п.1 п.9 ст.69 Бюджетного кодексу України, до доходів загального фонду бюджетів міст районного значення, сільських, селищних бюджетів належать, зокрема частина чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до бюджету, у порядку, визначеному відповідними місцевими радами.
Пунктом 1 ст.11' Закону України «Про управління об'єктами державної власності» державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» відповідно до Закону України «Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів», державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, а також державних підприємств «Міжнародний дитячий центр «Артек» і «Український дитячий центр «Молода гвардія») та їх об'єднання зобов'язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України:
- у розмірі 30 відсотків - державні унітарні підприємства, що є суб'єктами природних монополій, та державні унітарні підприємства, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 мільйонів гривень;
- у розмірі 15 відсотків - інші державні унітарні підприємства.
При цьому, слід зазначити, що Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 року №138 було затверджено відповідний Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями.
Так, пунктом 2 вказаного Порядку №138 встановлено, що частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.
Відповідно ж до п.3 Порядку №138, частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою.
Таким чином, відрахування до місцевих бюджетів частини чистого прибутку (доходу) комунальними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями здійснюється відповідно до порядку та нормативів, визначених Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідними місцевими радами.
У разі відсутності порядку та нормативів відрахування частини чистого прибутку (доходу) комунальними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затверджених Верховною Радою АР Крим, відповідними місцевими радами, відрахування до місцевих бюджетів частини чистого прибутку (доходу) комунальними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями не здійснюється.
Отже, у зв'язку з вищезазначеним, судова колегія приходить до висновку, що Постанова Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 року №138 не поширюється на комунальні унітарні підприємства та їх об'єднання, у зв'язку з чим прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 23.05.2017 року №0011092200 є протиправним та підлягає скасуванню, що, в свою чергу, і було вірно встановлено судом 1-ї інстанції.
До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 16.07.2018р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: А.В. Бойко
О.В. Єщенко