11 липня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/6891/17
Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Бойка А.В., Єщенка О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року (м. Одеса, дата складання повного тексту рішення - 26.03.2018 р.) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Саратський завод продтоварів» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
26.12.2017 року ТОВ «Саратський завод продтоварів» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ДФС в Одеській області, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 18.12.2017 року №0047941413.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення податкового органу є неправомірним, оскільки воно ґрунтуються на необґрунтованих та помилкових висновках перевірки.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року адміністративний позов ТОВ «Саратський завод продтоварів» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС України в Одеській області від 18.12.2017 року №0047941413.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, представник ГУ ДФС в Одеській області 02.05.2018 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2018 року та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
11.07.2018 року до суду апеляційної інстанції надійшли заяви-клопотання від представників позивача та відповідача, відповідно, про розгляд даної справи в порядку письмового провадження.
Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
В листопаді 2017 року головним державним ревізором-інспектором Відділу аудиту платників території обслуговування Арцизької ОДПІ аудиту ГУ ДФС в Одеській області Чумаченко Г.В. була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Саратський завод продтоварів» з питань валютного законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, за результатами якої складено акт від 24.11.2017 року №1705/15-32-14-13/00379293, який був отриманий ТОВ «Саратський завод продтоварів» 28.11.2017 року.
Так, вказаним актом перевірки було встановлено порушення підприємством позивача вимог п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2014 рік на суму 127 530 грн.
Не погодившись із висновками акту перевірки 04.12.2017 року ТОВ «Саратський завод продтоварів» було подано заперечення, які були залишені без задоволення ГУ ДФС в Одеській області (лист від 13.12.2017р.).
В подальшому, на підставі висновків цього акту перевірки від 04.12.2017 року, уповноваженою особою ГУ ДФС України в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.12.2017 року №0047941413 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 127530 грн. яке було отримано ТОВ «Саратський завод продтоварів» поштою 22.12.2017 року.
Не погодившись з такими діями та рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності вимог та, відповідно, з неправомірності дій відповідача.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Відповідності до норм п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст.134 ПК України.
Згідно із п.138.1 ст.138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п.138.4, 138.6-138.9, пп.138.10.2-138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п.138.5, пп.138.10.5, 138.10.6 п.138.10, п.138.11, 138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п.138.3 цієї статті та у ст.139 цього Кодексу.
Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст.138 ПК України. Так, зокрема, за нормою п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України, витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням п.п.138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Одночасно приписами абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Отже, наведені положення ПКУ дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.
Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (про що було зазначено в листі ВАСУ від 01.11.2011р. №1936/11/13-11).
Так, форма Декларації з податку на прибуток із додатками в редакції, яка існувала на дату подання ТОВ «Саратський завод продтоварів» була затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України від 30.12.2013 року №872.
Зі змісту вказаної Форми вбачається, що собівартість товару відображається у показнику рядку 05.1 декларації з податку на прибуток «собівартість товарів». При цьому, вказаний показник слід розглядати з врахуванням показника рядку 06.4.28 «Перерахунок витрат у разі зміни суми компенсації вартості товарів», так як показник рядку 06.4.28 відображає коригування собівартості товарів у бік збільшення або зменшення, внаслідок чого змінюється загальна сума собівартості товарів.
Також, слід зазначити й про те, що відповідно до роз'яснень ДФС України, розміщених на офіційному сайті ДФС України «zir.sfs.gov.ua» в рубриці «Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс» категорії 502 «Податок на прибуток підприємств» категорія 502.08 «Перерахунок доходів»: «Відповідно до п.140.2 ст.140 Податкового кодексу України, у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.»
У разі повернення проданих товарів (робіт, послуг) чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) платник податку - продавець повинен у звітному періоді, в якому сталося таке повернення або перехід права власності одночасно з перерахунком (зменшенням) доходів (рядок 03.26 додатка ІД «Інші доходи» до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства) зменшити суму витрат цього звітного періоду (рядок 06.4.28 цієї декларації) на собівартість таких товарів (робіт, послуг).
Отже, з вказаного роз'яснення ДФС України вбачається, що декларування витрат внаслідок повернення проданих товарів зазначається в самій декларації та в додатку до неї шляхом одночасного відображення зменшення доходів та витрат цього звітного періоду до на собівартість таких товарів (робіт, послуг).
Так, як встановлено з матеріалів справи та вже зазначалось вище, посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань валютного законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року.
За результатами вказаної перевірки був складений акт від 24.11.2017 року №1705/15-32-14-13/00379293, яким було нібито встановлено порушення заводом вимог п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2014 рік на суму 127530 грн.
Далі, як свідчать матеріали справи, на підставі вказаного вище акту перевірки від 04.12.2017 року, ГУ ДФС України в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.12.2017 року №0047941413 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 127530 грн.
Однак, як встановлено судами обох інстанцій, ТОВ «Саратський завод продтоварів» у декларації з податку на прибуток за 2014 р. у рядку 05.1 «Собівартість товарів» дійсно була відображена собівартість реалізованих в звітному періоді товарів у розмірі 9 151 909 грн.
Разом з тим, одночасно, у відповідності до вищевказаних роз'яснень ДФС України в рядку 06.4.28 додатка до декларації з податку на прибуток за 2014 рік «Перерахунок витрат у разі зміни суми компенсації вартості товарів» позивачем було відображене зменшення витрат - зменшення собівартості через повернення товарів у сумі 160 462 грн., а в рядку 03.26 додатка до декларації «Перерахунок доходів у разі зміни суми компенсації вартості товарів» було відображено зменшення доходів на суму 270 882 грн.
Таким чином, за даними декларації з податку на прибуток собівартість реалізованих товарів у 2014 році становить 8 991 447,06 грн. (9 151 909 грн. - 160 462 грн.), а не 9 151 909 грн., як помилково це зазначив у акті перевірки податковий орган.
Отже, оскільки спірне податкове повідомлення-рішення від 18.12.2017р. №0047941413, було прийнято на підставі висновків акту перевірки від 04.12.2017 року, в якому, в свою чергу, висновок про завищення показників валових витрат (збитків) підприємства за 2014 рік є помилковим та не ґрунтується на даних податкової звітності позивача і даних його бухгалтерського обліку, то останнє (т.б. спірне рішення від 18.12.2017р.) дійсно підлягає скасуванню, як протиправне, що, в свою чергу, і було вірно встановлено судом 1-ї інстанції.
До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 16.07.2018р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: А.В. Бойко
О.В. Єщенко