Справа № 810/1173/18 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.
25 липня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,
Суддів: Глущенко Я.Б.,
Пилипенко О.Є.,
за участю секретаря судового засідання Пушенко О.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державного реєстратора Максюти Дмитра Вікторовича, за участю третіх осіб ОСОБА_5, Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання протиправними дій,-
ОСОБА_3 до Київського окружного адміністративного суду звернулась з позовом до Державного реєстратора Максюти Дмитра Вікторовича, треті особи: ОСОБА_5, Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» , у якому просить визнати протиправними дії державного реєстратора - Максюти Д.В., при прийнятті рішення про державну реєстрацію об'єкта нерухомого майна та скасувати рішення про державну реєстрацію від 09.02.2018 року, індексний номер - 39599386 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року провадження у справі закрито.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати вказане судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги
Судом першої інстанції встановлено, що з 11.12.2017 між третіми особами, ОСОБА_5 та ПАТ «Укрсоцбанк» було укладено договір кредиту № 013/257-К, далі - Кредитний договір (а.с.10).
Предметом Кредитного договору є кошти у розмірі 40000,00 доларів США, які ПАТ «Укрсоцбанк» зобов'язується надати ОСОБА_5 на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання до 11 грудня 2022 року (включно).
Для забезпечення виконання Договору, 11.12.2017 між позивачем та ПАТ «Укрсоцбанк» укладено договір іпотеки №013/735-1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко І.С., далі - Договір іпотеки (а.с.14).
За Договором іпотеки позивач передає в іпотеку, у якості забезпечення виконання умов Кредитного договору ОСОБА_5, нерухоме майно, а саме - однокімнатну квартиру АДРЕСА_2.
У подальшому, 09.02.2018 державним реєстратором Максютою Д.В. було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, за ПАТ «Укрсоцбанк».
Таким чином, з 09.02.2018 право власності позивача на квартиру АДРЕСА_1 перейшло до ПАТ «Укрсоцбанк».
Позивач, вважає таке рішення відповідача протиправним, оскільки при здійсненні державної реєстрації було порушено порядок, встановлений для вчинення реєстраційних дій, а тому звернувся до адміністративного суду з даним позовом.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС Україна визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
За правилами частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи у зв'язку з реалізацією прав іпотеко держателя на предмет іпотеки - квартири позивача, а отже існує спір про право.
Таким чином, спір у даній справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства та має вирішуватися за правилами ЦПК.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
У п. 24 рішення в справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі «Занд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
Таким чином, беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Аналогічну позицію у подібних правовідносинах висловлено Верховним Судом України у постанові від 11 квітня 2017 року по справі № 808/2298/15, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року по справі № 826/366/16, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23 травня 2018 року по справі № 826/171/15.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про закриття провадження у справі.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 34, 243, 312, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина
Судді: Я.Б.Глущенко
О.Є.Пилипенко