"18" липня 2018 р. справа № 804/243/16
м. Дніпро
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Коршуна А.О., Чередниченка В.Є.,
при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною ОСОБА_1
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2018 року (суддя Гончарова І.А., м. Дніпро)
у справі № 804/243/16
за позовом ОСОБА_1
до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
про скасування податкової вимоги, -
встановив:
В січні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач) із позовними вимогами про скасування податкової вимоги від 09.11.2015 року № 3792-23 про сплату податкового боргу (з урахуванням уточненого адміністративного позову) (а.с.3-5,14-16).
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2016 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач не надав доказів порушення порядку надіслання відповідачем податкової вимоги, а посилання позивача стосовно невірного розрахунку податкового зобов'язання могли бути предметом судового спору в іншій справі про оскарження податкових повідомлень-рішень, на підставі яких винесено податкову вимогу.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016 у даній справі апеляційну скаргу повернуто позивачу, у зв'язку із невиконанням ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2016 про залишення апеляційної скарги без руху.
Постановою Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 804/243/16 скасовано ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016 та направлено справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та призначено її до розгляду.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що жодних податкових повідомлень-рішень, на основі яких сформована податкова вимога, позивачу належним чином вручено не було, у зв'язку із чим податкові повідомлення-рішення, на підставі яких сформовано оскаржувану вимогу, не можуть вважатись узгодженими, що, в свою чергу, є підставою для скасування податкової вимоги, складеної на підставі неузгоджених податкових повідомлень-рішень.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що визначена в податковій вимозі сума податкового боргу сформована згідно з положеннями ст.59 Податкового кодексу України на підставі узгоджених грошових зобов'язань (а саме податкових повідомлень-рішень). Відтак, оскаржувана податкова вимога прийнята на підставах та в порядку, передбаченому Податковим кодексом України.
Позивач у справі про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у судове засідання не з'явився.
Відповідач у справі про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, просив розглядати справу без участі представника податкового органу.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем сформовано податкову вимогу від 09.11.2015 №3792-23 про сплату суми податкового боргу по земельному податку з фізичних осіб за узгодженим грошовим зобов'язанням в розмірі 14142,98 гривень, яка складається з наступних нарахувань:
- за податковим повідомленням-рішенням №0002621724 від 30.04.2013 року в сумі 4589,55 грн.;
- за податковим повідомленням-рішенням №393-15 від 05.06.2014 року в сумі 4589,55 грн.;
- за податковим повідомленням-рішенням №96-15 від 15.04.2015 року в сумі 4589,55 грн. (а.с.41,42).
Не погодившись з податковою вимогою від 09.11.2015 №3792-23, складеної на підставі вказаних узгоджених грошових зобов'язань, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що враховуючи факт відсутності доказів оскарження податкових повідомлень-рішень у передбачені законодавством строки і те, що правомірність винесених податкових повідомлень-рішень не є предметом розгляду по даній адміністративній справі, спірна податкова вимога, прийнята на підставі визначеного контролюючим органом узгодженого грошового зобов'язання, а тому є правомірною та не підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 56.2 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується (п. 56.3. Податкового кодексу України).
Згідно з п. 56.15 ст. 56 Податкового кодексу України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
Відповідно до п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
З наведеного вбачається, що у разі оскарження грошового зобов'язання до дня набрання судовим рішенням законної сили, таке зобов'язання вважається неузгодженим.
Проте, позивачем не доведено, та матеріали справи не містять доказів оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень у передбачені податковим законодавством строки.
Згідно з п. 59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п. 59.3 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Відповідно до п. 2.2. Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів №576 від 10.10.2013 року (далі - Порядок №576), податкова вимога формується, якщо платник податків не сплатив узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеної в податковому повідомленні-рішенні, у встановлені законом строки.
Пунктом 4.1 Порядку №576 встановлено, що податкова вимога надсилається (вручається) не раніше першого робочого дня після закінчення встановленого Кодексом граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Таким чином, право податкового органу на винесення і направлення податкової вимоги виникає лише з моменту виникнення у платника податків податкового боргу.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана податкова вимога прийнята на підставі визначеного контролюючим органом узгодженого грошового зобов'язання, яке не сплачене платником податку у визначений податковим законодавством строк, з огляду на що податкова вимога винесена з додержанням вимог податкового законодавства України.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що правомірність винесених податкових повідомлень-рішень не є предметом розгляду у цій адміністративній справі, оскільки це не було підставою позову, як і неотримання позивачем вказаних податкових повідомлень-рішень, про що зазначається позивачем в апеляційній скарзі.
Більш того, матеріали справи містять докази отримання позивачем податкових повідомлень-рішень, які доводами апеляційної скарги не спростовано (а.с.25-27).
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2018 року у справі № 804/243/16 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено 26.07.2018 року.
Головуючий суддя: О.М. Панченко
Суддя: А.О. Коршун
Суддя: В.Є. Чередниченко