26 липня 2016 р. Справа №804/9925/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2А
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську заяву приватного акціонерного товариства «ПАСАТ» про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення, -
Приватне акціонерне товариство «ПАСАТ» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про відстрочення та розстрочення виконання Постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.09.2015 року у справі №804/9925/15 за адміністративним позовом Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до приватного акціонерного товариства «ПАСАТ» про стягнення заборгованості у розмірі 230 976,80 грн.
В обґрунтування заяви зазначено, що на приватному акціонерному товаристві «ПАСАТ» склалася тяжка фінансова ситуація, яка викликана тим, що основні контрагенти товариства знаходяться на території Донецької та Луганської областей у зоні антитерористичної операції, у зв'язку з чим підприємство не має змоги на даний час сплати податковий борг.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Заявник подав до суду клопотання про розгляд заяви без його участі, у якому підтримав заяву про розстрочення та відстрочення виконання рішення.
Відповідно до частини 2 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, встановив наступне.
Постановою суду від 3 вересня 2015 року позовні вимоги Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до приватного акціонерного товариства «ПАСАТ» про стягнення заборгованості у розмірі 230 976,80 грн. задоволено в повному обсязі.
Вищевказана постанова набрала законної сили 14 жовтня 2015 року.
Відповідно до частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України За наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження можуть звернутися до адміністративного суду першої інстанції (незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист) із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.
При цьому, суд зауважує, що в силу положень наведеної норми питання відстрочення та розстрочення виконання судового рішення в адміністративній справі може бути розглянуто судом лише після видачі виконавчого листа за цією постановою та відкриття виконавчого провадження.
Однак, матеріали справи не містять доказів отримання позивачем виконавчого листа по даній справі та відкриття виконавчого провадження.
До того ж, суд зауважує, відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 «Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернення учасників виконавчого провадження» при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку чи розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо).
Тобто, вирішуючи питання про відстрочку виконання судового рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк тощо.
Підставою для відстрочення виконання рішення, в розумінні статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк встановлений судом, тому всі ці обставини повинні бути доведені заявником.
Втім, суд не приймає посилання відповідача на проведення на території Донецької та Луганської областей антитерористичної операції, як на підставу неможливості сплатити податковий борг, з огляду на наступне.
Відповідно до преамбули Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
За приписами статті 1 зазначеного Закону період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014 (далі - Указ Президента №405/2014) та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Оскільки зазначений Указ Президента №405/2014 набрав чинності 14.04.2014 року, а Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України ще не приймався, періодом проведення антитерористичної операції є проміжок часу з 14.04.2014 року по теперішній час.
Згідно з абзацом другим статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року №1053-р затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Проте, 5 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України Розпорядженням №1079-р зупинено дію Розпорядження від 30.10.2014 року №1053-р, а, отже, на даний момент перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, є невизначеним, що робить неможливим застосовування положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».
Також, суд зазначає, що відповідно до статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
З матеріалів заяви встановлено, що заявником до матеріалів справи не надано сертифікату Торгово-промислової палати України щодо настання будь-яких негативних наслідків для приватного акціонерного товариства «ПАСАТ» у зв'язку з проведенням на території Донецької та Луганської областей антитерористичної операції.
Щодо посилань приватного акціонерного товариства «ПАСАТ» на втрату контрагентів та ринку збуту послуг, суд зазначає, що будь-яка господарська (підприємницька) діяльність пов'язана з ризиком не отримати прибуток або втратити покупців товарів (послуг), а тому такі доводи не можуть вважатись підставою для невиконання рішення суду та не сплати обов'язкових державних платежів.
Крім того, заявником не надано суду доказів, які свідчать про спроможність останнього виконати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.09.2015 року саме починаючи з 1 січня 2017 року.
Суд вважає за необхідне зазначити, що заявником повинно також бути зазначено економічне обґрунтування, яке свідчить про можливість виконання рішення суду внаслідок застосування режиму відстрочення та розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління такого заявника.
При цьому, суд звертає увагу, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України.
Тоді як під час вирішення питання про наявність підстав для застосування відстрочення та розстрочення виконання судового рішення, суд приходить до висновку, що обов'язок по доведенню та обґрунтуванню обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення, покладається саме на особу, яка звернулась із заявою
Отже, суд вважає що, заявником не надано до суду доказів про наявність обставин, які зазначені в статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, та є підставою для розстрочення виконання судового рішення.
В той же час, за приписами статей 67, 68 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку та в розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції та законів України.
На підставі викладеного, суд вважає заяву приватного акціонерного товариства «ПАСАТ» про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення передчасною та необґрунтованою, у зв'язку з чим не вбачає підстав для розстрочення виконання судового рішення.
Керуючись статтями 160, 165, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви приватного акціонерного товариства «ПАСАТ» про відстрочення та розстрочення виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.09.2015 року у справі №804/9925/15 за адміністративним позовом Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до приватного акціонерного товариства «ПАСАТ» про стягнення заборгованості - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Степаненко