26 липня 2018 року Справа № 804/4680/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОСОБА_1
за участі секретаря судового засіданняОСОБА_2
за участі:
позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, про відмову у скасуванні постанови та зобов'язання вчинити дії
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_3 до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м.Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в якому позивач просить:
визнати бездіяльність суб'єкту владних повноважень - державного виконавця Амур-Нижньодніпровського ВДВС м.Дніпра ОСОБА_4, про її відмову у скасуванні постанови від 20.09.2012р. на арешт майна та заборону на його відчуження - кв.№107 в будинку № 63 по пр..Слобожанському у м.Дніпро, протиправною, та зобов'язати державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м.Дніпра усунути порушення, поновивши порушене право, та скасувати постанову АНД ВДВС м.Дніпра від 20 вересня 2012р. про арешт майна та заборону на його відчуження - кв..№ 107, в буд.№ 63 по пр.Слобожанському у м.Дніпро.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з прийняттям спадщини та оформленням свідоцтва про право на спадщину за законом на кв..№ 107, в буд.№ 63 по пр.Слобожанському у м.Дніпро, після смерті матері позивачки, вона звернулася до Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори. Однак, нотаріус повідомила їй, що на вказану квартиру, постановою державного виконавця від 20.09.2012р. накладено арешт, а тому нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину на зазначену квартиру до зняття арешту. Оскільки накладений арешт перешкоджає реалізувати позивачці право на спадщину, вона звернулася до відповідача із проханням зняти арешт. Проте, відповідач повідомив її про неможливість вирішення вказаного питання, посилаючись на те, що виконавчий документ повернуто стягувачу.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, проте не заперечував щодо зняття арешту.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 10 травня 2018р. ОСОБА_3 отримала від нотаріуса Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі після смерті своєї мами ОСОБА_5 у спадковій справі № 63292492.
Однак, нотаріус не змогла видати позивачу, як спадкоємиці, відповідне свідоцтво про право на спадок за законом після смерті мами, через те, що на спірну квартиру має місце накладення арешту державним виконавцем АНД ВДВС м.Дніпро.
На адвокатський запит за виx. №45/186 від 04.06.2018р. Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби м. Дніпро Головного територіального управління юстиції повідомило листом від 05.06.2018 року за №15183, що на виконанні у відділі перебували виконавчі документи про стягнення боргу з ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, а саме: виконавчий лист №2-1890/11 від 12.03.2012р. Шевченківського районного суду м. Києва на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» боргу в сумі 1871985,42 грн.; виконавчий лист № 2-1890/11 від 12.03.2012р. Шевченківського районного суду м. Києва на користь ПАБ КБ «Надра» судовий збір у розмірі - 1700,00 грн. та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ, виконавчий лист №2-1890/11 від 12.03.2012 Шевченківського районного суду м. Києва на користь ПАТ КБ «Надра» боргу в сумі - 1820,00 грн. В рамках виконавчого провадження ВП 34441900 з метою збереження майна боржника за заявою стягувача 20.09.2012р. державним виконавцем постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження накладено арешт на все майно належне боржникові.
В ході проведення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого документа керуючись п. 4 ч. 1 cт. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції попереднього Закону) винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 04.12.2015 року. Перевіркою автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що станом на теперішній час вищезазначених документів про стягнення боргу з боржника ОСОБА_5 на виконанні у відділі не перебуває.
Аналогічного змісту лист від 13.07.2018 року за №18855 також направлявся на адресу позивача, та додано, що згідно ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» у державного виконавця відсутні підстави для скасування арешту на майно ОСОБА_5
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 1 ст.52 Закону України від 21.04.1999 № 606 "Про виконавче провадження" (в редакції на час накладення арешту) визначає, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Аналіз наведених правових норм свідчить, що з метою забезпечення реального виконання рішення державний виконавець наділений повноваженнями щодо накладення арешту на майно боржника шляхом винесення відповідної постанови.
Разом з тим, відповідачем не надано доказів існування на момент розгляду спору у суді виконавчих проваджень, у межах яких ОСОБА_5 виступає боржником та накладено арешт на його майно.
Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.
Згідно ст.1216 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб спадкоємців.
Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялись внаслідок його смерті.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1268 ЦК України).
Частина 1 ст.1299 ЦК України визначає, що якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюються державну реєстрацію нерухомого майна. Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього права.
Як встановлено ст.50 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, що діяла на момент існування виконавчого провадження відносно ОСОБА_5 у 2015 році, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Аналогічні норми містить й чинна редакція Закону України від 02.06.2016 № 1404 "Про виконавче провадження".
Отже, відповідачем під час закінчення виконавчого провадження у встановленому порядку не припинено чинності арешту майна боржника, накладеного постановою державного виконавця Амур-Нижньодніпровського ВДВС м.Дніпра ОСОБА_4
Статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 року врегульовано порядок зняття арешту з майна, накладеного державним виконавцем.
Відповідно до цієї норми особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Таким чином, способом захисту права власника арештованого майна, є зняття арешту з майна та прийняття державним виконавцем відповідної постанови; при цьому право на звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна не пов'язано з правомірністю такого арешту.
Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.04.2014р. № К/800/18629/13.
Оскільки ОСОБА_3 є спадкоємцем кв..№ 107, в буд.№ 63 по пр.Слобожанському у м.Дніпро, на яку накладено арешт згідно з постановою від 20.09.2012р. ВП № 34441900, з метою захисту її права, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про зняття арешту.
Щодо позовних вимог про визнання бездіяльності суб'єкту владних повноважень - державного виконавця Амур-Нижньодніпровського ВДВС м.Дніпра ОСОБА_4, про її відмову у скасуванні постанови від 20.09.2012р. на арешт майна та заборону на його відчуження - кв.№107 в будинку № 63 по пр..Слобожанському у м.Дніпро, протиправною, суд зазначає наступне.
Згідно ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» (від 02.06.2016 року) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Отже, державний виконавець позбавлений права на зняття арешту з майна, у випадку повернення виконавчого документу стягувачеві.
Таким чином, в задоволенні цієї частини позовних вимог суд відмовляє.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 704,80 грн.
Керуючись ст. ст.244, 245, 250, 271, 287 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов'язати Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби м.Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області зняти арешт, накладений на нерухоме майно ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, дата смерті 20 липня 2011 року) 20 вересня 2012 року постановою державного виконавця Амур-Нижньодніпровського ВДВС м.Дніпра ОСОБА_4
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м.Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 26 липня 2018 року.
Суддя ОСОБА_1