Справа № 815/1766/18
16 липня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Левчук О.А.,
за участю секретаря Балабан М.К.
розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Овідіопольської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить визнати протиправним та скасувати рішення Овідіопольської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 19.10.2017 року № 623-VII про відмову ОСОБА_1 у наданні згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки площею 0,0126 га., для розміщення та обслуговування будівлі кафе, в зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих до них нормативно-правових актів, актуалізованого генерального плану смт. Овідіополь та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населення пунктів, затверджених у встановленому законом порядку; зобов'язати Овідіопольську селищну раду Овідіопольського району Одеської області розглянути на найближчій сесії клопотання/заяву ОСОБА_1 від 07.09.2017 року, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки площею 0,0126 га., розташованої за адресою: смт. Овідіополь, вул. Портова, 5, для розміщення та обслуговування будівлі кафе.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 07.09.2017 року звернулась до Овідіопольської селищної ради Овідіопольського району Одеської області із заявою про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки площею 0,0126га, для розміщення та обслуговування будівлі кафе. Рішенням від 19.10.2017 року їй було відмовлено у наданні згоди у зв'язку із невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, актуалізованого генерального плану смт. Овідіополь та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проте, вказане рішення було прийнято з порушенням вимог діючого законодавства та не містить конкретних підстав для відмови у наданні згоди на розробку проекту землеустрою та посилань на документи, які підтверджують відповідні обставини. При цьому, рішення було прийнято з порушенням встановленого Земельним кодексом України строку розгляду клопотання, що є порушенням прав та законних інтересів позивача. Крім того, згідно довідки Держгеокадастру в Овідіопольському районі Одеської області з державної статистичної звітності про наявність земель та розподілу їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 20.02.2017 року № О-537/0-449/6-17 зазначено, що земельна ділянка 0,0126 га у державній статистичній звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на 01.01.2016 року «землі не надані у власність або постійне користування в межах населеного пункту», за угіддями «землі комерційного та іншого використання».
Відповідачем Овідіопольською селищною радою Овідіопольського району Одеської області відзиву на позовну заяву та письмових заперечень до суду не надано.
Представником третьої особи ОСОБА_3 до суду надано пояснення, в яких представник вказує, що на момент прийняття рішення Овідіопольською селищною радою ОСОБА_1 не мала права власності на будівлю-кафе, оскільки рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 07.07.2017 року не набрало законної сили та оскаржувалось в апеляційному порядку, а тому законних підстав для надання земельної ділянки позивачу в користування в порядку ст. 120, 123 Земельного кодексу України були відсутні. При цьому, правова підстава відмови у задоволенні заяви, викладена у прийнятому Овідіопольською селищною радою Овідіопольського району Одеської області рішенні повністю узгоджується з приписами ч. 3 ст. 123 ЗК України.
18 квітня 2018 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову від 18.04.2018 року (вхід. № 10592/18).
Ухвалою суду від 02 травня 2018 року по справі № 815/1766/18 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
17 травня 2018 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про забезпечення позову від 15.05.2018 року (вхід. № 13555/18).
Ухвалою суду від 02 липня 2018 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Представник третьої особи ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.
07 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Овідіопольської селищної ради Овідідопольського району Одеської області із заявою, в якій просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування площею 0,0126 га (а.с. 150-151).
19 жовтня 2017 року Овідіопольською селищною радою Овідідопольського району Одеської області прийнято рішення № 623-VII, яким відмовлено громадянці ОСОБА_1 у наданні згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки площею 0,0126 га для розміщення та обслуговування будівлі кафе в зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, актуалізованого генерального плану смт. Овідіополь та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (а.с. 145).
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно ст. 123 ЗК України (зі змінами та доповненнями) особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Зі змісту вищезазначених норм законодавства вбачається, що за результатом розгляду клопотання про надання земельної ділянки відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний термін приймає рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яке повинно відповідати вимогам ст. 123 Земельного кодексу України.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення Овідіопольської селищної ради Овідіопольського району Одеської області прийнято рішення № 623-VII від 19 жовтня 2017 року не містить чітко сформульованих підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з відводу земельної ділянки у користування, оскільки не містять будь-якої мотивації, посилань на конкретні документи, тобто, не дають можливості встановити, з яких фактичних підстав відповідачем прийнято спірне рішення.
При цьому, при прийнятті рішення відповідачем перелічені всі підстави, передбачені ст. 123 Земельного кодексу України, без визначення яким безпосередньо вимогам закону та яким схемам землеустрою чи проектам землеустрою не відповідає місце розташування вибраного об'єкта, що свідчить про формальну відмову ОСОБА_1.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy", "Oneryildiz v. Turkey", "Megadat.com S.r.l. v. Moldova", і "Moskal v. Poland"). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Lelas v. ", і "Toscuta and Others v. Romania") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі "Lelas v. ").
Таким чином, з огляду на принцип належного урядування який підлягає обов'язковому застосуванню, приймаючи рішення про відмову ОСОБА_1 у наданні згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки Овідіопольська селищна рада Овідіопольського району Одеської області зобов'язана зазначити вичерпний перелік встановлених невідповідностей заяви вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
При цьому, суб'єкт владних повноважень не може на власний розсуд встановлювати не передбачені законодавством підстави для відмови особі у наданні дозволу на розроблення проекту щодо відведення земельної ділянки у користування.
Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).
За таких підстав, суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Овідіопольської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 19.10.2017 року № 623-VII про відмову ОСОБА_1 у наданні згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки площею 0,0126 га., для розміщення та обслуговування будівлі кафе; зобов'язання Овідіопольську селищну раду Овідіопольського району Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.09.2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки площею 0,0126 га. у відповідності до чинного законодавства з урахуванням встановлених судом обставин.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, суд вважає, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При розподілі судових витрат суд враховує, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1409,60 грн., до квитанції № 0.0.1008219921.1 від 11.04.2018 року (а.с. 6).
Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, з Овідіопольської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (код ЄДРПОУ: 04379172, адреса місцезнаходження: 67801, Одеська область, смт. Овідіополь, вул. Береглва, 2-а) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, адреса місця проживання: 67801, АДРЕСА_1) слід стягнути судовий збір у розмірі 1409,60 грн. (одна тисяча чотириста дев'ять гривень 60 копійок).
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 52, 77, 90, 132, 134, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, адреса місця проживання: 67801, АДРЕСА_1) до Овідіопольської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (код ЄДРПОУ: 04379172, адреса місцезнаходження: 67801, Одеська область, смт. Овідіополь, вул. Береглва, 2-а), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2, адреса місця проживання: 67801, АДРЕСА_2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Овідіопольської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 19.10.2017 року № 623-VII про відмову ОСОБА_1 у наданні згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки площею 0,0126 га., для розміщення та обслуговування будівлі кафе.
Зобов'язати Овідіопольську селищну раду Овідіопольського району Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.09.2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки площею 0,0126 га. у відповідності до чинного законодавства з урахуванням встановлених судом обставин.
Стягнути з Овідіопольської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (код ЄДРПОУ: 04379172, адреса місцезнаходження: 67801, Одеська область, смт. Овідіополь, вул. Береглва, 2-а) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, адреса місця проживання: 67801, АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 1409,60 грн. (одна тисяча чотириста дев'ять гривень 60 копійок).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду в порядку та в строки встановлені ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.
Повний текст рішення складено та підписано 26 липня 2018 року.
Суддя О.А. Левчук
.