Справа № 344/9923/18
Провадження № 1-кс/344/4300/18
23 липня 2018 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області ОСОБА_3 , яке погоджене з прокурором відділу прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_4 , про примусове відібрання біологічних зразків для експертного дослідження,
Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, в обґрунтування якого посилався на те, що 30.06.2018 року приблизно о 15 годині 40 хвилин, у світлу пору доби, водій ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки ВМW Х5, реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись ділянкою автодороги Н-10 Стрий - Чернівці, що по вул. Галицькій у смт. Отинія Коломийського району Івано-Франківської області в напрямку м. Стрий, проявив неуважність, не обрав в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його руху та безпечно керувати ним, перед зміною напрямку руху ліворуч не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, перетнув лінію дорожньої розмітки 1.1, виїхав на смугу зустрічного руху, де вчинив зіткнення з автомобілем марки DAEWOO Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_6 , який у той час виконував поворот ліворуч на вул. Українську. Унаслідок ДТП загинув водій автомобіля DAEWOO ОСОБА_6 , а його пасажир ОСОБА_7 з тілесними ушкодженнями доставлений у Івано-Франківську ОКЛ, а його водій ОСОБА_5 з місця події втік.
Під час проведення огляду місця події 30.06.2018 року з салону автомобіля марки ВМW Х5, реєстраційний номер НОМЕР_1 вилучено взірці та предмети по яких призначено молекулярно-генетичну експертизу.
02.07.2018 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
03.07.2018 року підозрюваному ОСОБА_5 пред'явлена постанову прокурора про відібрання біологічних взірців від 03.07.2018 року, однак підозрюваний категорично відмовився добровільно надавати взірці.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому обставини, просив клопотання задовольнити.
Захисник підозрюваного в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, оскільки вважає вказану слідчу дію недоцільною, так як підозрюваний не заперечує свою вину.
Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника.
Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання вважаю наступне.
Відповідно до ст. 2 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам (ст.28 Конституції України). Право на особисту (тілесну) недоторканність - найважливіше демократичне право, яке отримало правове визнання не тільки на рівні конституції, а й у міжнародних актах, зокрема, у Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакті про громадянські та політичні права, Європейській конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, Декларації про захист всіх осіб від тортур та інших жорстоких, нелюдських чи таких, що принижують гідність видів поводження чи покарання, тощо. Визнання, дотримання і захист прав і свобод людини і громадянина - обов'язок держави та її органів, у тому числі органів досудового розслідування, прокуратури і суду. Обмеження прав людини може бути здійснено виключно за рішенням суду і тільки на підставах і в порядку, встановлених законом ( ст. 29 Конституції України).
Відповідно до ч. 3 ст. 245 КПК України, відбирання біологічних зразків у особи здійснюється за правилами, передбаченими статтею 241 цього Кодексу. У разі відмови особи добровільно надати біологічні зразки слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, що розглядається в порядку, передбаченому статтями 160 - 166 цього Кодексу, має право дозволити слідчому, прокурору (або зобов'язати їх, якщо клопотання було подано стороною захисту) здійснити відбирання біологічних зразків примусово.
Слід зазначити, що положеннями ч. 5 ст. 9 КПК України Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 25.12.1993 року у справі «Функе проти Франції» зазначив, що не можливо здійснення по відношенню до особи будь - якого примусу з метою надання цією особою доказів, які згодом буде покладено в основу її обвинувачення.
За практикою Європейського суду з прав людини фізична недоторканість особи охоплюється поняттям «приватне життя», що охороняється статтею 8 Конвенції (рішення від 26 березня 1985 року у справі «Х та Y проти Нідерландів») і стосується найбільш інтимних аспектів приватного життя, а обов'язкове медичне втручання, навіть незначне, становить втручання у це право.
Проте, ЄСПЛ допускає можливість здійснення примусового отримання зразків для дослідження, водночас регламентуючи чіткі умови та порядок здійснення такого втручання, наголошуючи, що отримання біологічних зразків можна проводити тільки за розпорядженням уповноваженої на це посадової особи, його може робити тільки акредитований лікар, котрий вправ відмовитися від виконання аналізу з огляду на виняткові причини медичного характеру. Згідно практики ЄСПЛ обов'язковою умовою отримання біологічних зразків є проведення його акредитованим лікарем, оскільки такі маніпуляції потребують спеціальних медичних знань.
Під біологічними зразками для проведення експертизи розуміють різного роду виділення (слина, сперма, клітини епітелію, кров, зразки кісткового мозку, органів тощо). Відомо, що їх примусове відібрання потребує обов'язкового залучення відповідного спеціаліста.
При цьому, необхідно передбачити можливість здійснення примусового відібрання біологічних зразків, які потребують порушення анатомічної цілісності тканин організму за умови отримання попереднього висновку лікаря про можливість здійснення примусового відбору зразків, або проведення судово-медичної експертизи. Виключно за таких умов, отримання біологічних зразків, що потребує порушення анатомічної цілісності тканин організму чи різного роду медичних маніпуляцій може бути визнано виправданим в розумінні практики ЄСПЛ.
Приймаючи рішення по суті заявлених вимог слідчий суддя виходить з того, що дана категорія справ розглядається за правилами ст.ст. 160-167 ЦПК України, які регляментують розгляд клопотань про тимчасовий доступ до речей і документів.
Зазначеними нормами процесуального права, зокрема, приписами ст. 160 КПК України визначено, що у клопотанні зазначається речі і документи, доступ до яких планується отримати, значення речей і документів для встановлення обставин у кримінальному провадженні, можливість використання як доказів відомостей, що містяться в речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів, у випадку подання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 163 КПК України слідчий суддя постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи зокрема перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; самі по собі або в сукупності із іншими речами і документами кримінального провадження, у зв'язку із яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні та доведе неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів (в даному випадку відібрання біологічних зразків).
Не доведення цих обставин є прямою підставою для відмови в задоволенні відповідного клопотання.
Яке вбачається з копії постанови про отримання біологічних зразків для експертизи від 03.07.2018 року ОСОБА_5 відмовився надавати біологічні зразки для експертизи букального епітелію.
Однак, слідчим до матеріалів клопотання не долучено копію ухвали про призначення експертизи та не доведено необхідність відібрання даних зразків, а тому слідчий суддя враховуючи, що примус є єдиним можливим засобом, що унеможливлює надання оцінки обставинам на які наголошує практика Європейського суду з прав людини та з урахуванням зазначеної практики, приходить до висновку, що клопотання задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 242-244 КПК України, -
В задоволенні клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області ОСОБА_3 , про примусове відібрання біологічних зразків для експертного дослідження - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 24 липня 2018 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1