24 липня 2018 р. Справа № 804/4464/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши у місті Дніпрі в письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпра про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпра, у якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро щодо неприйняття рішення за заявою позивача (вх. № 3615 від 13 грудня 2017 року) про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_1, що займає позивач спільно з членами родини, на підставі ордеру № 275, виданого Дніпропетровською квартирно-експлуатаційною частиною району 24 серпня 1988 року;
- зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро прийняти рішення по суті заяви позивача (вх. № 3804 від 13 грудня 2017 року) щодо приватизації квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка використовується позивачем та членами її сім'ї на умовах найму, згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», яке затверджене наказом Міністерства з питань житлово - комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396.
В обґрунтування позову зазначено, що на підставі ордеру від 24.08.1988 року № 275, який було видано Дніпропетровською квартирно - експлуатаційною частиною району, позивач разом з членами своєї сім'ї вселилася, зареєструвалася та фактично проживає на даний час на умовах договору найму в окремій, що належить військовому відомству, трикімнатній квартирі АДРЕСА_1.
Зауважено, що з метою реалізації свого права на приватизацію зазначеної квартири, позивач 07 грудня 2017 року надіслала до Квартирно - експлуатаційного відділу міста Дніпро заяву про передачу ОСОБА_1 та іншим членам її сім'ї зазначеної квартири у приватну власність, у відповідності до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 року № 2482 - XII. Зазначена заява була отримана відповідачем 13.12.2017 року та зареєстрована за вх. № 3804, але у строки, визначені законодавством, рішення за результатами розгляду заяви, не було прийнято.
09 січня 2018 року відповідач своїм листом за № 68 відмовив позивачу у розгляді заяви та прийнятті відповідного рішення щодо передачі в приватну власність вищезазначеної квартири. Позивачем зауважено, що єдиною підставою для відмови у розгляді вищезазначеної заяви та прийняття відповідного рішення щодо передачі в приватну власність квартири відповідачем було зазначено те, що він не являється органом приватизації, а тому і не має повноважень щодо розгляду питання, що було порушено позивачем у заяві про передачу у приватну власність квартири, що займає позивач та члени її сім'ї на умовах найму.
Позивач вважає, що зволікання відповідача з розглядом заяви від 07.12.2017 року та прийнятті відповідного рішення щодо передачі в приватну власність квартири, що займає позивач та члени її сім'ї на умовах найму, є його протиправною бездіяльністю, в результаті якої протягом тривалого часу порушуються законні права позивача на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі.
13.07.2018 року від представника відповідача до суду надійшло клопотання про перенесення судового засідання у зв'язку із великим виробничим навантаженням та періодом відпусток юристів КЕВ м. Дніпро.
23.07.2018 року позивачем до суду подано клопотання про розгляд справи без участі позивача.
За змістом частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
За таких обставин, суд вважає за можливе розгляд справи здійснити в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали адміністративного позову, суд дійшов до висновку про те, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, з огляду на наступне.
Положеннями пункту 1 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Згідно пунктом 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, іншим суб'єктом при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Відповідно до ч.1 ст.345 Цивільного кодексу України, фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.
Згідно із приписами ч.4,5 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону. Право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які на законних підставах проживають у них. Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.
Відповідно до п.21, 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», якщо орган державної влади та/або орган місцевого самоврядування (суб'єкт владних повноважень) бере участь у справі не на виконання своїх владних повноважень, а з інших правових підстав; не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого учасника спору (наприклад, надання згоди іншому співвласнику житлового будинку на виконання переобладнання та перепланування), то залежно від змісту вимог і суб'єктного складу сторін справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК. Ураховуючи положення статті 1 ЦПК та статті 2 КАС, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
У порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття із такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання у належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків (стаття 25 Закону України від 4 вересня 2008 року № 500-VI "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків") тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі як відповідача суб'єкта владних повноважень.
Оскільки позивачем заявлено позовні вимоги щодо неприйняття відповідачем рішення про передачу в приватну власність позивача квартири та зобов'язання відповідача прийняти рішення щодо приватизації квартири, то з огляду на вказані вище норми законодавства, суд приходить до висновку, що справу не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.
Правовідносини, що склались між учасниками справа, є спором щодо права на житло, у зв'язку з чим, цей спір є житловим (цивільним) спором.
Крім того, постановою колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.04.2018 року у справі №183/1693/16-ц (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/ 73437995) за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, треті особи: Міністерство Оборони України, Генеральний штаб Збройних Сил України, Гвардійська селищна рада Новомосковського району про визнання протиправним та скасування рішення, визнання права на приватизацію та зобов'язання вчинення дій, касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська залишено без задоволення, рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2016 року залишити без змін.
Таким чином, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянувши касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі судді Дубовенко І. Г. від 13 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Глущенко Н. Г., Каратаєвої Л. О., від 23 листопада 2016 року і залишивши її без задоволення, не дійшла висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до положень п.1 ч.1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно із положеннями ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що провадження у справі необхідно закрити.
Згідно з ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Відповідно до ч. 2 ст. 238 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні з даною позовною заявою було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн., за квитанцією № 0.0.1042510738.1 від 21.05.2018 року.
Таким чином, суд вважає за можливе повернути ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) сплачений судовий збір у сумі 704,80 грн., за квитанцією № 0.0.1042510738.1 від 21.05.2018 року.
Керуючись ст.ст. 238, 239, 241, 243, 248, 250, 294, 295 КАС України, суд, -
Закрити провадження по справі №804/4464/18 за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпра про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Повернути ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) сплачений судовий збір у сумі 704,80 грн.
Роз'яснити позивачеві, що розгляд та вирішення справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Копію ухвали про закриття провадження по справі направити учасникам справи.
Роз'яснити сторонам, що відповідно до частини 2 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник