23 липня 2018 року м. Чернігів Справа № 825/2224/18
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,
за участі секретаря - Гайдука С.В.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Чернігівський механічний завод" до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Приватне акціонерне товариство "Чернігівський механічний завод" (далі - ПрАТ «ЧМЗ») 04.06.2018 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернулось до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - ГУДФС у Чернігівській області) і просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 23.03.2018 № 00000891400.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що контролюючий орган, посилаючись на висновки ГУДФС у м. Києві, що містяться в матеріалах перевірки з питань проведення фінансово-господарських операцій ТОВ «МЕЖРЕГІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ» за період з 01.01.2015 по 30.10.2016, а також на вирок Подільського районного суду міста Києва від 04.10.2017 у справі № 758/8351/17, яким засновника та директора ТОВ «МЕЖРЕГІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ» ОСОБА_3 визнано винним у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України, прийшов до висновку, що видаткові накладні та інші первинні документи, які мають підписи вказаного громадянина, складені всупереч вимог ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для відображення в регістрах бухгалтерського обліку та податковій звітності ПрАТ «ЧМЗ» господарських операцій із зазначеним товариством.
Однак, на переконання позивача, наведене не може бути підставою для винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки: господарські операції між ПрАТ «ЧМЗ» та вказаним контрагентом мали реальний характер (всі матеріали, отримані від Товариства, були оприбутковані ПрАТ «ЧМЗ» на склад як сировина та майже всі використані у виробництві. Виготовлена продукція із матеріалів, придбаних у ТОВ «МІЖРЕГІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ», в подальшому була реалізована замовникам); були вчинені між право- і дієздатними суб'єктами права; первинні документи складені у відповідності до закону; документи не мають дефектів форми, змісту або походження чи інших недоліків; на момент перевірки і на час подання даного адміністративного позову ТОВ «МІЖРЕГІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ» перебуває на обліку в органах доходів і зборів та станом на 30.05.2018 не має податкового боргу.
Щодо посилань відповідача на вищевказаний вирок суду зазначив, що правовими наслідками здійснення фіктивного підприємництва є наявність відповідного судового рішення про скасування державної реєстрації такого підприємства, визнання його установчих та статутних документів недійсними. Між тим, ТОВ «МІЖРЕГІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ» існує до цього часу, не ліквідоване, його державну реєстрацію не скасовано.
Враховуючи наведене та те, що під час перевірки позивачем були надані всі необхідні первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій ПрАТ «ЧМЗ» з ТОВ «МІЖРЕГІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ», просить задовольнити його позовні вимоги.
Ухвалою судді від 07.06.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, надано відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, у встановлений ухвалою суду від 07.06.2018 строк надав відзив на позов та пояснив, що під час перевірки встановлено, що у ТОВ «МІЖРЕГІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ» відсутні необхідні умови для здійснення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності щодо поставки металопрокату, у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, тощо. При цьому, аналізом бази даних ЄРПН не встановлено зареєстрованих податкових накладних на адресу ТОВ «МІЖРЕГІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ» щодо оренди виробничих та складських приміщень.
Крім того, вироком Подільського районного суду м. Києва від 04.10.2017 ОСОБА_3 - засновника та директора ТОВ «МІЖРЕГІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ» визнано винним у кримінальному правопорушенні за ч. 1 ст. 205-1 КК України.
Враховуючи наведене, зазначив, що всі первинні документи, зокрема, договори, акти, рахунки, податкові та видаткові накладні тощо, які складені від ТОВ «МІЖРЕГІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ» на користь позивача, відповідно до ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24,05.1995 № 88, вважаються оформленими з порушеннями і є нікчемними.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог має бути відмовлено, виходячи з такого:
Судом встановлено, що ПрАТ «ЧМЗ» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 15.12.1999 внесено відповідний запис. Основним видом діяльності позивача за КВЕД є 28.41 Виробництво металообробних машин (а.с. 241 Т.1).
На підставі направлення ГУ ДФС у Чернігівській області від 22.02.2018 № 435, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.78.1.4 п. 78.1 ст.78 та ст. 82 Податкового кодексу України, відповідно до наказу ГУДФС у Чернігівській області від 21.02.2018 №346, посадовими особами контролюючого органу проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПрАТ «ЧМЗ» щодо правомірності формування податкової звітності з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «МІЖРЕГІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ» за грудень 2015 року, березень 2016 року, квітень 2016 року, червень 2016 року, липень 2016 року та серпень 2016 року, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.
Перевірка проведена в період з 22.02.2018 по 28.02.2018 з відома директора ПрАТ «ЧМЗ» та в присутності головного бухгалтера.
За результатами перевірки ГУДФС в Чернігівській області складено акт від 03.03.2018 № 165/14/03576858, з додатками (а.с. 20-33 Т.1).
Перевіркою встановлено порушення ПрАТ «ЧМЗ» п.44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, в результаті чого ПрАТ «ЧМЗ» за період з 01.12.2015 по 31.08.2016 занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 87 225 грн., в т.ч. за грудень 2015 року на 367,00 грн., за березень 2016 року на 43957,00 грн., за квітень 2016 року на 63,00 грн., за червень 2016 року на 18722,00 грн., за липень 2016 року на 24 112,00 грн., за серпень 2016 року на 4,00 грн.
Вважаючи висновки викладені у вищевказаному акті перевірки неправомірними, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку і листом від 22.03.2018 № 3100/10-25/01-14-06-06 ГУДФС у Чернігівській області повідомило ПрАТ «ЧМЗ», що його заперечення є недостатньо обґрунтовані та не можуть бути враховані при винесенні податкового повідомлення-рішення (а.с. 34-39, 40-46 Т.1).
На підставі акту перевірки ГУДФС в Чернігівській області винесено ПрАТ «ЧМЗ» податкове повідомлення-рішення від 23.03.2018 № 00000891400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 130 837,50 грн. (87225,00 грн. за основним платежем та 43612,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с. 18-19 Т.1).
Непогоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, однак рішенням ДФС України від 22.05.2018 № 17630/6/99-99-11-01-01-25 його залишено без змін (а.с. 47-52, 53-61 Т.1).
Судом встановлено, що в процесі господарської діяльності ПрАТ «ЧМЗ» мало взаємовідносини із ТОВ «МІЖРЕГІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ» в період з 01.12.2015 по 31.08.2016.
Зокрема, позивач здійснював придбання у вказаного контрагента металевої сировини (труб, оцинкованих листів, балок, кутників та ін.), про що сторонами складені такі документи бухгалтерського обліку:
- видаткові накладні від 29.12.2015 № РН-291207, від 30.03.2016 № РН-300310, від 08.04.2016 № РН-080403, від 17.06.2016 № РН-170601 та від 04.08.2016 № РН-040802 (а.с. 106-110 Т.1);
- податкові накладні від 25.12.2015 № 109, від 23.03.2016 № 112, від 04.04.2016 № 2, від 06.04.2016 № 19, від 08.04.2016 № 35, від 03.06.2016 № 12, від 17.06.2016 № 92, від 27.07.2016 № 123, від 04.08.2016 № 22 (а.с. 111-119 Т.1) та розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних від 31.03.2016 № 165, від 05.04.2016 № 8 (а.с. 120-123 Т.1);
- рахунки на оплату (а.с. 95-100 Т.1), відповідно до яких ПрАТ «ЧМЗ» платіжними дорученнями перераховано ТОВ «МІЖРЕГІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ» кошти за отриманий товар (а.с. 86-94 Т.1). Вказане зафіксовано у виписках з банку (а.с. 69-85 Т.1).
На підтвердження транспортування придбаного у ТОВ «МІЖРЕГІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ» товару до ПрАТ «ЧМЗ» позивачем надано: подорожні листи, накази на відрядження водіїв, звіти про використання коштів, виданих на відрядження, посвідчення про відрядження, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), накладні на вантаж одержувача (а.с. 124-126, 127-129, 130-132, 133-135, 136-141 Т.1).
Отримані у контрагента матеріали були оприбутковані позивачем на склад, на підтвердження чого надано прибуткові ордери (а.с. 101-105 Т.1), та використовувались ПрАТ «ЧМЗ» у виробництві, про що складено забірні карти та акти на списання (а.с. 142-236 Т.1).
Операція з придбання у вказаного контрагента металевої сировини відображена ПрАТ «ЧМЗ» у бухгалтерському обліку, на підтвердження чого представником позивача надано виписки з журнала-ордера по рах. 631 за вищевказаний період (а.с. 62-68 Т.1).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат мають відображатися в бухгалтерському обліку.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.
При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально здійснені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось представниками сторін в судовому засіданні, всі видаткові та податкові накладні складені ТОВ «МІЖРЕГІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ» (постачальник), підписані ОСОБА_3, який відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вказаний як засновник та директор даного товариства (а.с. 4-5 Т.2).
В свою чергу, вироком Подільського районного суду міста Києва від 04.10.2017 у справі № 758/8351/17 (провадження № 1-КП/758/549/17), який набрав законної сили 04.11.2017, громадянина ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 205-1 Кримінального кодексу України. Згідно із зазначеним вироком ОСОБА_3 у грудні 2014 року, перебуваючи у м. Києві, зустрівся із невстановленою досудовим розслідуванням особою та отримав пропозицію на внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичних осіб, завідомо неправдивих відомостей щодо призначення його як директора ТОВ «МІЖРЕГІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ» за грошову винагороду. На вказану пропозицію ОСОБА_3 погодився, однак наміру здійснювати господарську діяльність товариства і бути його учасником не мав і, в подальшому, обов'язки директора не виконував, правами не користувався (а.с. 6-11 Т.2).
Відповідно до статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З метою встановлення об'єктивних обставин справи, судом в якості свідка було викликано громадянина ОСОБА_3 для дачі свідчень щодо обставин створення ТОВ «МІЖРЕГІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ» та здійснення ним фінансово-господарської діяльності в інтересах товариства. Однак, ОСОБА_3 в судове засідання не прибув.
Враховуючи наведене, суд виходить із того, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 2а-1670/5096/12 (К/9901/12890/18), від 30.01.2018 у справі № 2а-0870/6083/11 (К/9901/541/18), від 23.05.2018 у справі № 826/16865/14 (К/9901/6486/18), а також у постановах Верховного Суду України від 01.12.2015 у справі №21-3788а15 (№826/15034/14), від 14.03.2017 у справі №21-1513а16.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таки чином, подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку не є достатніми доказами фактичного виконання операцій, оскільки спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими ГУДФС у Чернігівській області фактами щодо фіктивної діяльності контрагента позивача свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку ПрАТ «ЧМЗ».
Суд звертає увагу, що несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів, покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені обставини щодо діяльності ТОВ «МІЖРЕГІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ», суд вважає, що позивач не довів правомірність формування податкового кредиту із вказаним контрагентом, тому в задоволенні позовних вимог ПрАТ «ЧМЗ» необхідно відмовити.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 25 липня 2018 року.
Суддя С.В. Бородавкіна