справа №457/223/16-а
24 липня 2018 року
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Крутько О.В.,
за участю секретаря судового засідання Василько А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області (далі - відповідач) про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій, -
На розгляд Трускавецького міського суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м.Трускавці Львівської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій щодо виплати пенсії по інвалідності.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона перебуває на обліку в ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м.Трускавці Львівської області та з 15.12.2013 року отримувала пенсію за віком (мати дитини інваліда з дитинства). Проте, з 01.04.2015 року відповідачем виплату вказаної пенсії для позивача припинено з посиланням на вимоги Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VІІ (далі - Закон №213-VІІ). Позивач працює на посаді завідувача сектора оподаткування юридичних осіб (Трускавецьке відділення) Дрогобицької ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області. Відповідно до абз.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону №213-VІІ, який набрав чинності з 01.04.2015 року, тимчасово, у період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року, у період роботи особи (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п.1 ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії призначені відповідно до цього Закону не виплачуються. Згідно абз.4 ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. Відповідно до п.2 розділу ІІІ Закону №213-VІІ порядок виплати пенсії працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів незалежно від часу призначення пенсії. Згідно абз.4 ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього закону поновлюється. Станом на 01.04.2015 року посада, на якій працювала позивач, надавала право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», тобто існували обставини, з якими Закон України №213-VІІ пов'язував припинення виплати позивачу пенсії. Разом з тим, відповідно до п.5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення Закону №213-VІІ» у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення, зокрема, осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про державну службу». До 01.06.2015 року відповідний закон, вказаний у п.5 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону України №213-VІІ щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах прийнятий не був. За таких обставин, з 01.06.2015 року втратили чинність норми законів, якими було передбачено право певного кола осіб, зокрема, державних службовців, на призначення так званих спеціальних пенсій, а тому неможливо вважати, що з вказаної дати позивач працює на посаді, яка дає право на призначення пенсії у порядку та на умовах передбачених Законом України «Про державну службу». Отже, з 01.06.2015 року відпали обставини, які в силу абз.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV перешкоджали б позивачу отримувати пенсію по інвалідності.
Ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 25.02.2016 року відкрито провадження у справі.
24.03.2016 року ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м.Трускавці Львівської області подано заперечення на позовну заяву від 24.03.2016 року. Відповідач зазначає, що Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» внесено зміни до порядку виплати пенсії пенсіонерам, які працюють на «спеціальних посадах». Згідно пункту 5 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону №213-VIII з 01.06.2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону №3723-XII. Таким чином, законодавство встановило заборону виплати з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року пенсій призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за віком особам, які працюють на посадах та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».
08.04.2016 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд: визнати протиправними дії ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м.Трускавці Львівської області щодо відмови поновити ОСОБА_1 призначеної пенсії за віком; зобов'язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м.Трускавці Львівської області поновити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 призначену у відповідності до норм пенсійного законодавства України пенсію за віком починаючи з 23.08.2015 року у розмірі визначеному законодавством України.
08.09.2016 року протокольною ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області замінено відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м.Трускавці Львівської області на Дрогобицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області.
Ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 08.08.2016 року адміністративну справу №457/223/16а передано на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.
Ухвалою від 25.06.2018 року справу прийнято до провадження.
24.07.2018 року на підставі ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України суд замінив відповідача у справі - Дрогобицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області.
Позивач згідно заяви від 26.04.2016 року розгляд справи просить проводити без її участі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання.
Судом відхилено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку із необґрунтованістю.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м.Трускавці Львівської області. Позивач отримувала пенсію за віком (мати дитини інваліда з дитинства) з 15.12.2013 року, що підтверджується свідоцтвом про народженя ОСОБА_3 від 05.09.1985 року та рішенням Виконавчого комітету Трускавецької міської ради Львівської області №73 від 28.03.2002 року про призначення ОСОБА_1І піклувальником ОСОБА_3
З 01.04.2015 року УПФ України в м.Трускавці Львівської області припинено виплату позивачу пенсії за віком.
16.02.2016 року позивач звернулася до УПФ України в м.Тркскавці Львівської області із заявою про відновлення їй виплати пенсії з 01.06.2015 року.
19.02.2016 року УПФУ в м.Трускавці Львівської області листом №451/03-12 відмовило позивачу у поновленні виплати пенсії.
Згідно довідки Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 02.02.2016 року №839/10/13-09-04-00-17 позивач працює на посаді завідувача сектора оподаткування юридичних осіб Трускавецького відділення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно ч.2 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом».
За загальним правилом установленим ч.1 ст.58 Конституції України, закони та інші правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно ч.1 ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмеженні, крім випадків передбачених Конституцією України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші передбачені цим Законом; особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.
Згідно абзацу 4 пункту 3 розділу XV Перехідних положень ст.30 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» встановлено, що жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.
Відповідач вважає, що оскільки позивач працює на посаді, яка дає право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», то в період з 1 квітня по 31 грудня 2015 року та з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року пенсія, призначена згідно з Законом №1058-IV, виплачуватись не повинна.
Станом на 1 квітня 2015 року посада, на якій працює позивач, дійсно, давала право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України «Про державну службу», у зв'язку з чим відповідачем виплату пенсії позивачу було припинено.
Разом з тим, відповідно до пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», «Податкового та Митного кодексів України», «Положення про помічника-консультанта народного депутата України».
Вказаний в пункті 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону №213-VIII закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року не прийнятий, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України «Про державну службу» щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються.
Особам, які підпадають під дію Закону України «Про державну службу», пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, з 1 червня 2015 року посада, на якій працює позивач, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачений Законом України «Про державну службу», у зв'язку з чим передбачені ч.1 ст.47, ст.54 Закону №1058-IV підстави для невиплати позивачу пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, відпали, і з 1 червня 2015 року перешкоди для виплати позивачу вказаної пенсії відсутні.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач надав суду докази що з 01.05.2016 року виплата пенсії позивачу поновлена.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відмова ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м.Трускавці Львівської області у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 є неправомірною та наявні підстави для задоволення позову з врахуванням уточнення позовних вимог (з 23.08.2015 року по 01.05.2016 року).
Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст.2, 14, 77, 99, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати неправомірною відмову ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м.Трускавці Львівської області у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області виплатити ОСОБА_1 з 23.08.2015 року по 01.05.2016 року пенсію за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області (вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп. сплаченого судового збору на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 82200, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Крутько О.В.