вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"20" липня 2018 р. Справа№ 910/1295/18
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Гончарова С.А.
Станіка С.Р.
секретар судового засідання Даниленко Т.О.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 03.05.2018
у справі № 910/1295/18 (суддя Мудрий С.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агрофорвард"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна"
про стягнення 115 152,60 грн.,
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агрофорвард" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" про стягнення 115 152,60 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору поставки №К1707-0994 від 06.07.2017 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання по сплаті поставленого товару, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у заявленому розмірі.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.05.2018 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агрофорвард" основний борг в розмірі 115 152 (сто п'ятнадцять тисяч сто п'ятдесят дві) грн. 60 коп. та судовий збір в розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2018 у справі №910/1295/18 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Підставою для скасування рішення суду скаржник вказує порушення норм матеріального та процесуального права, при неповному дослідженні доказів і встановленні обставин у справі.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2018 у справі № 910/1295/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., судді Гончарова С.А., Станіка С.Р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2018 у справі №910/1295/18. Роз'яснено учасникам справи, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.
06.06.2018 від позивача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2018 у справі №910/1295/18 без змін.
06.06.2018 від позивача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло клопотання про залучення доказів до матеріалів справи.
18.06.2018 від позивача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло клопотання про залучення доказу, який підтверджує отримання відповідачем усіх податкових накладних.
Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.
06.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Агрофорвард" (постачальник) укладено договір поставки №К1707-0994, згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити й передати, а покупець зобов'язався оплатити й прийняти від постачальника сільськогосподарську продукцію - пшеницю 6-го класу урожаю 2017 року, код товару згідно з УКТ ЗЕД - 1001, насипом відповідно до умов договору.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Відповідно до п. 10.1 договору, цей договір набуває чинності з дати підписання, і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
За змістом п. п. 1.2, 1.3 договору постачальник гарантує покупцеві, що товар є його власністю. Постачальник гарантує, що товар було придбано безпосередньо в сільгоспвиробника (ів) та інформація щодо такого/их сільгоспвиробника (ів) в додатку до цього договору є правдивою.
Відповідно до п. 3.1 договору, кількість товару - 200 метричних тонн +/-10.00% (згідно даних, зазначених у транспортній накладній). Вага є остаточною згідно з даними, отриманими при переваженні товару в пункті призначення під час вивантаження.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що ціна товару за дійсним договором за 1 метричну тонну становить 3 875,00 грн. плюс ПДВ 775,00 грн., разом 4650,00 грн. ціна договору розуміється як ціна на умовах СРТ - порт Южний, TOB "ТІС - Зерно".
Згідно з п. 4.2 договору, загальна вартість товару становить 775000,00 грн. плюс ПДВ 155000,00 грн., разом 930000,00 грн. +/-10.00%.
Постачальник зобов'язується передати товар на умовах СРТ (перевезення оплачено до) - Южний морський торговий порт, TOB "ТІС - Зерно", що є пунктом призначення за умовами цього договору. Умови поставки визначаються й розуміються відповідно до "Інкотермс" 2010 р. за винятком положень, пов'язаних з міжнародним перевезенням (п.5.1 договору).
Пунктом 5.2 договору передбачено, що товар, повинен бути поставлений відповідно до показників якості й у кількості, згідно п. 1 і п. 2. цього договору, у період з 06 Липня 2017 р. по 07 Липня 2017 р. Датою поставки є дата на штемпелі автотранспортної накладної, поставленому в пункті призначення товару.
При відправленні товару, товарно-транспортні накладні повинні бути оформлені відповідно до інструкцій, наданих покупцем додатково (п. 5.3 договору).
Згідно з п. 5.4 договору, при відправленні автотранспорту з товаром повинні бути належним чином оформлені наступні товаросупровідні документи: товарно-транспортна накладна з печаткою відправника форма 1-ТН (оригінал) - 4 примірники; сертифікат якості або посвідчення якості на партію товару.
Постачальник передає покупцеві наступну інформацію факсом не пізніше 1 доби з моменту відвантаження партії товару в пункт призначення: копії товарно-транспортних накладних; вага нетто відвантаженого товару (п.5.7 договору).
Пунктом 5.12. договору передбачено, що постачальник вважається таким, що здійснив свої зобов'язання з поставки товару, з дати приймання товару в пункті призначення. Відповідальність за товар, право власності на товар та всі ризики, пов'язані із його втратою або пошкодженням, а також всі витрати за зберігання товару переходять від постачальника до покупця в дату виконання постачальником своїх зобов'язань з поставки товару, передбачених цим договором.
Позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату №23 від 07.07.2017 на суму 924 327,00 грн.
На виконання умов договору позивачем поставлено товар на загальну суму 924 327,00 грн., що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними, а саме:
- №22 від 06.07.2017 на суму 575 763,00 грн. (123,82 т),
- №23 від 07.07.2017 на суму 348 564,00 грн. (74,96 т)
Зі сторони відповідача вищезазначені накладні підписані ОСОБА_3 на підставі довіреності №5 від 01.07.2017 на отримання від ТОВ "ТД Агрофорвард" товару за договорами поставки.
Також, позивачем надано товарно-транспортні накладні, а саме: серія 12ААЕ № 698158 від 06.07.2017, серія 12ААЕ № 698165 від 06.07.2017, серія 12ААЕ № 698166 від 06.07.2017, серія 12ААЕ № 698784 від 03.07.2017, серія 12ААЕ № 698849 від 05.07.2017, серія 12ААЕ № 650489 від 06.07.2017, серія 12ААЕ № 650492, серія 12ААЕ № 650498 від 06.07.2017.
Колегія суддів зазначає, що факт отримання товару не заперечується відповідачем.
Частинами 1-3 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до п. 6.1 договору, покупець здійснює оплати за товар в українських гривнях шляхом переведення на розрахунковий рахунок постачальника наступними чином:
6.1.1 покупець здійснює 80&?а;[50-максимум 80]&g
Згідно п. 6.1.2 договору покупець здійснює 20 &l
Колегія суддів зазначає, що в підтвердження часткової оплати відповідачем вартості отриманого товару, до матеріалів справи надано банківські виписки по особовому рахунку позивача. Згідно банківської виписки відповідач сплатив 10.07.2017 позивачу 739 461,60 грн. та 21.08.2017 69 712,80 грн. за договором від 06.07.2017 №К1707-0994, що також не заперечується відповідачем.
Отже відповідачем оплачено позивачу 80% (739 461,60 грн.) вартості товару, як передбачено п. 6.1.1 договору 10.07.2018 та ще 69 712,80 грн. 21.08.2017. Будь-яких застережень щодо ненадання позивачем документів, передбачених п. 10.6 договору відповідач не вказав і не зазначив обставин щодо звернення до позивача з вимогою про їх надання.
Колегія суддів зазначає, що як вбачається із матеріалів справи відповідач не заперечує факт поставки йому товару в кількості 198,78 тон та не заперечуються обставини щодо часткової оплати вартості товару на суму 809 174,40 грн.
Тобто не сплачена відповідачем за товар сума становить 115 152,60 грн., що є менше 20% від вартості товару.
На думку відповідача ним переплачено позивачеві за товар в сумі 69 712,80 грн., оскільки в матеріалах справи відсутні докази виконання позивачем передбаченого договором поставки обов'язку оформити та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, а тому відповідач звільняється від зобов'язання зі сплати 20% вартості товару, тобто на суму 184 865,40 грн.
Колегія суддів зазначає, що вказана обставина спростовується поданими до матеріалів справи доказами, зокрема належним чином засвідченими копіями податкових накладних, що містять відмітку про їх отримання податковим органом та реєстрацію у встановленому законом порядку в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Податкова накладна №22 від 06.07.2017 на загальну суму 480 035,00 грн. без ПДВ (123,88 т), зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 10.07.2017; податкова накладна №23 від 07.07.2017 на загальну суму 290 470,00 грн. без ПДВ (74,96 т), зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 10.07.2017.
Пунктом 6.1.2 договору передбачено обов'язок сплатити 20 % вартості товару після отримання факсимільних копій належним чином оформлених та зареєстрованих у Єдиному державному реєстрі податкових накладних. Докази надіслання оригіналів податкових накладних відповідачу долучені до матеріалів справи і свідчать про їх направлення лише 12.03.2018. Доказів направлення податкових накладних іншою датою до матеріалів справи не надано. Проте, відповідачем також не надано доказів того, що він звертався до позивача з метою з'ясування обставин щодо реєстрації податкових накладних та їх отримання відповідно виконання свого грошового зобов'язання у повному обсязі.
Колегія суддів відзначає, що до моменту належного оформлення позивачем податкових накладних згідно умов укладеного між сторонами договору, у відповідача не виник обов'язок зі сплатити решти 20% вартості отриманого товару. Проте, оскільки, податкові накладні позивачем було зареєстровані, відповідач зобов'язаний сплатити повну вартість отриманого ним від позивача товару.
Пунктом 6.2. договору передбачено, що постачальник має передати оригінали первинних документів, які зазначені в п. 6.1.1 та п. 6.1.2 впродовж 7 днів з моменту їх оформлення. Однак, ненадання вказаних документів позивачем, не спростовує обов'язку відповідача оплатити вартість отриманого товару.
Крім того, пунктом 7.10 договору передбачено, якщо Державною фіскальною службою України (ДФС) під час перевірки операцій з товаром буде поставлено під сумнів дійсність поставки товару за цим договором в цілому або частково; або поставлено під сумнів дійсність цього договору в цілому, або в окремих його положеннях незалежно від факту недійсності, а також у випадку виявлення некоректно зареєстрованих податкових накладних або відсутності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних після надання звітності за підсумками періоду, в якому відбулися поставки за цим договором, постачальник зобов'язується компенсувати покупцю суму всіх коригувань, в тому числі ПДВ та собівартість товару, включеного до розрахунку податку на прибуток, здійснених покупцем у разі, якщо ці коригування покупець буде змушений зробити через некоректно надану постачальником звітність у ДФС або виявлені порушення операцій з товаром в процесі податкової перевірки, а також компенсувати суму можливих штрафних санкцій.
Отже, для постачальника передбачено відповідальність перед покупцем у разі неналежного оформлення податкових накладних та виникнення проблем з приводу наданої до податкових органів звітності та сплачених податків, а тому несвоєчасна реєстрація у встановленому законом порядку податкових накладних не є підставою для несплати відповідачем повної вартості отриманого ним товару.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агрофорвард" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" про стягнення 115 152,60 грн.
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2018 у справі №910/1295/18 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" залишити - без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2018 у справі №910/1295/18 - без змін.
Матеріали справи №910/1295/18 повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено 20.07.2018.
Головуючий суддя В.В. Куксов
Судді С.А. Гончаров
С.Р. Станік