вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"19" липня 2018 р. Справа№ 910/8925/17
Київський апеляційний господарський суд
суддя: Отрюх Б.В.
Секретар судового засідання: Камінська Т.О.
За участю представників: відповідно до протоколу судового засідання від 19.07.2018.
за заявою Публічного акціонерного товариства "Чернігів Вторчормет" про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 24.04.2017 у справі №44/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"
до Публічного акціонерного товариства "Чернігів Вторчормет"
третя особа Публічне акціонерне товариство "Укрвторчормет"
про стягнення заборгованості
За результатами розгляду заяви про скасування рішення, суд
Публічне акціонерне товариство «Сбербанк», який є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» ( надалі-позивач) звернулось до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Чернігів Вторчормет", третя особа Публічне акціонерне товариство "Укрвторчормет", про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 74-В/11/54/КЛ від 07.07.2011, укладеним між Позивачем та третьою особою, забезпеченим Договором поруки № 3 від 25.05.2015, укладеним між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Укрторчормет".
Рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 24.04.2017 у справі № 44/16 позов Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" до Публічного акціонерного товариства "Чернігів Вторчормет", третя особа Публічне акціонерне товариство "Укрвторчормет" задоволено у повному обсязі.
Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Чернігів Вторчормет" на користь Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 74-В/11/54/КЛ від 07.07.2011 та на підставі Договору поруки № 3 від 25.05.2015, що станом на 24.06.2016 склала 14 663 033 долари США 66 центів та 48 835 598, 12 грн., з яких:
- Заборгованості за Кредитною лінією - 11 792 336 доларів США 52 центи;
- Процентів за користування Кредитною лінією - 2 870 697 доларів США 14 центів, що нараховані за період з 07.12.2013 по 23.06.2016;
- Пені за прострочення сплати процентів за користування Кредитною лінією, за період з 25.05.2015 по 03.06.2016 - 9 329 942, 45грн.;
- Пені за прострочення погашення основної заборгованості за Кредитною лінією, за період з 13.02.2016 по 03.06.2016 - 39 505 655, 67 грн.
Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Чернігів Вторчормет" на користь Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" витрати зі сплати третейського збору в сумі 42 500, 00 грн.
01.06.2017 Публічне акціонерне товариство "Чернігів Вторчормет" (надалі-заявник) звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про скасування рішення третейського суду від 24.04.2017 у справі № 44/16 ( т. 1, а.с. 8-12).
В обґрунтування своєї заяви заявник вказує, що в рішенні третейського суду вирішено питання, які виходять за межі третейської угоди, відтак, справа про стягнення заборгованості з поручителя, що виражена в іноземній валюті, не підвідомча третейським судам та немогла бути розглянута Постійно діючим третейським судом при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", що є підставою у відповідності до Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування рішення третейського суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2017 залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 у справі № 910/8925/17 зупинено провадження у справі до вирішення справ № 910/8860/17.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.10.2017 у справі № 910/8925/17 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" було повернуто без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 111-3 Господарського процесуального кодексу України.
04.06.2018 Публічним акціонерним товариством "Сбербанк" до Господарського суду міста Києва було надано заяву про відновлення провадження у даній справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2018 поновлено провадження у справі та передано справу № 910/8925/17 для розгляду до Київського апеляційного господарського суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2018 у справі № 910/8925/17 визначено головуючого суддю Отрюха Б.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2018 року у справі № 910/8925/17 прийнято до розгляду заяву Публічного акціонерного товариства "Чернігів Вторчормет" про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" у справі № 44/16.; розгляд справи № 910/8925/17 за заявою Публічного акціонерного товариства "Чернігів Вторчормет" призначено на 17.07.2018.
13.07.2018 через відділ автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Публічного акціонерного товариства "Чернігів Вторчормет" надійшла заява про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду Великою палатою Верховного Суду справи №910/10797/17.
16.07.2018 через відділ автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» надійшов відзив на заяву про скасування рішення третейського суду № 44/16 та заперечення на зупинення провадження у справі.
17.07.2018 через відділ автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ПАТ "Чернігів Вторчормет" надійшов супровідний лист в якому просило врахувати висновок Верховного Суду викладений в постанові від 23.04.2018 у справі № 751/3833/17 під час розгляду справи № 910/10797/17.
18.07.2018 через відділ автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від АТ "Сбербанк" надійшло заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 оголошено перерву в судовому засіданні до 18.07.2018.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження до закінчення перегляду Великою палатою Верховного Суду справи №910/10797/17.
Крім того, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 запропоновано АТ "Сбербанк" надати суду письмові пояснення, щодо позиції Верховного Суду викладеної в постановах від 06.02.2018 справа № 910/6558/17, від 11.04.2018 справа № 910/8860/17, від25.04.2018 справа № 910/8863/17 та запропоновано ПАТ "Чернігів Вторчормет" надати суду письмові заперечення та/або письмові пояснення, щодо позиції Верховного Суду викладеної у вищевказаних постановах та оголошено перерву в судовому засіданні до 19.07.2018.
19.07.2018 через відділ автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду Акціонерним товариством "Сбербанк" були подані документи на виконання вимог ухвали суду від 18.07.2018.
Крім того, 19.07.2018 через відділ автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду ПАТ "Чернігів Вторчормет" було подано додаткові пояснення.
В судовому засіданні 19.07.2018 представник відповідача надав пояснення по суті спору, підтримав доводи заяви Публічного акціонерного товариства "Чернігів Вторчормет" та просив рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 24.04.2017 у справі № 44/16 скасувати повністю.
Представник позивача у судовому засіданні 19.07.2018 надав пояснення по суті спору, заперечував проти доводів заяви Публічного акціонерного товариства "Чернігів вторчормет" з мотивів, викладених у відзиві на заяву та просив відмовити в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Чернігів Вторчормет", а рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 24.04.2017 № 44/16 залишити в силі.
Представники третьої особи у судове засідання, призначене на 19.07.2018, не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення третьої особи про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги та з огляду на відсутність передбачених статтею 202 Господарського процесуального кодексу України підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників третьої особи.
Розглянувши у судовому засіданні заяву Публічного акціонерного товариства "Чернігів Вторчормет" про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 24.04.2018 у справі № 44/16, заслухавши пояснення учасників сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив.
Відповідно до частини 3 статті 51 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав: справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; третейську угоду визнано недійсною компетентним судом; склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону; третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
У відповідності до статті 350 Господарського процесуального кодексу України рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею.
Рішення третейського суду може бути скасовано у разі якщо:
1) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
3) третейську угоду визнано судом недійсною;
4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;
5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Згідно з частиною 2 статті 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Частиною 1 статті 5 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про третейські суди" третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком:
1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів;
2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб;
3) справ, пов'язаних з державною таємницею;
4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);
5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;
6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство;
7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки;
8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення;
9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин;
10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств;
11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;
12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України;
13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень;
14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Також, частиною 1 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім: спорів про визнання недійсними актів, спорів про державну реєстрацію або облік прав на нерухоме майно, прав інтелектуальної власності, прав на цінні папери, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої цієї статті.
З матеріалів справи вбачається, що рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 24.04.2017 у справі № 44/16 прийнято у спорі, що виник внаслідок договору про відкриття кредитної лінії № 74-В/11/54/КЛ від 07.07.2011 який укладено між Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" та Публічним акціонерним товариством "Укрвторчормет", забезпеченим договором поруки № 3 від 25.05.2015, укладеним між позивачем та відповідачем.
Розгляд справи здійснюється третейським суддею, призначеним відповідно до ст. 14 Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України".
Згідно із пунктом 1.1. Кредитного договору (в редакції Додаткового договору № 5 від 25.05.2015 до Кредитного договору) Банк відкриває позичальнику мультивалютну відновлювальну кредитну лінію та надає позичальнику кредитні кошти, а позичальник зобов'язується використовувати кредит на цілі, зазначені в пункті 1.5. кредитного договору, своєчасно та у повному обсязі сплачувати Банку проценти за користування Кредитом, а також повернути Банку кредит у терміни, встановлені кредитним договором та виконати інші умови кредитного договору.
Пунктом 1.2. кредитного договору передбачено, що ліміт кредитної лінії складає:
- з часу укладення цього договору і по 05.05.2016 - 11 792 336,52 дол. США;
- з 06.06.2016 по 05.06.2016 - 8 000 000, 00 дол. США;
- з 06.06.2016 по 05.07.2016 - 4 000 000, 00 дол. США;
- 06.07.2016 - 0 дол. США.
Позичальник може отримувати Кредит у дол. США (базова валюта Кредитного договору), гривні (додаткова валюта Кредитного договору).
Кредит надається Позичальнику лише до настання останнього дня дії Кредитної лінії на підставі письмової заяви Позичальника про надання Кредиту шляхом надання декількох траншів Кредиту в базовій валюті Кредитного договору та/або в додатковій валюті Кредитного договору у межах вільного залишку ліміту Кредитної лінії.
Протягом строку дії Кредитної лінії та у межах вільного залишку ліміту Кредитної лінії Позичальник має право необмежену кількість разів отримувати Кредит у порядку та на умовах, передбачених Кредитним договором.
Кредит не надається Позичальнику в останній день дії Кредитної лінії, оскільки в такий день Позичальник зобов'язаний повернути Банку загальну заборгованість за Кредитною лінією, а також у разі, якщо в результаті надання Позичальнику Кредиту в сумі, яку вимагає Позичальник, загальна заборгованість за Кредитною лінією перевищить відповідний розмір ліміту Кредитної лінії, зазначений в п. 1.2. Кредитного договору.
Відповідно до пункту 8.1. Кредитного договору (в редакції Додаткового договору № 5 від 25.05.2015 до Кредитного договору) Позичальник зобов'язується здійснювати часткове повернення Кредиту, наданого в межах встановленого ліміту Кредитної лінії, таким чином, щоб загальна заборгованість за Кредитною лінією не перевищувала відповідного розміру ліміту Кредитної лінії, визначеного в пункті 1.2. Кредитного договору, станом на відповідну дату, з якої ліміт Кредитної лінії зменшується.
Згідно із пунктом 9.6. Кредитного договору (в редакції Додаткового договору № 5 від 25.05.2015 до Кредитного договору) Позичальник доручає Банку списувати з будь- яких рахунків Позичальника в Банку в національній та/або іноземній валюті, а також з інших рахунків, які відкриті та/або будуть відкриті Позичальником в Банку в майбутньому протягом дії Кредитного договору, грошові кошти з метою повернення Кредиту, нарахованих та несплачених комісій, нарахованих та несплачених процентів, а також пені та штрафів, а також всіх інших платежів, передбачених Кредитним договором, у випадку, якщо Позичальник не виконає вчасно свої зобов'язання зі сплати таких платежів у строки, визначені Кредитним договором. Своє право на договірне списання Банк може використати необмежену кількість разів.
Пунктом 10.1. Кредитного договору (в редакції Додаткового договору № 5 від 25.05.2015 до Кредитного договору) визначено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за Кредитним договором Позичальник зобов'язаний сплачувати Банку у відповідності до вимог чинного законодавства України пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення строку/ів повернення Кредиту/частини Кредиту та строку/ів сплати процентів за користування Кредитом.
Відповідно до пункту 10.2. Кредитного договору (в редакції Додаткового договору № 5 від 25.05.2015 до Кредитного договору) нарахування пені починається з першого дня прострочення виконання зобов'язання і припиняється в момент виконання Позичальником зобов'язання, за несвоєчасне виконання якого така пеня була застосована до Позичальника. При цьому останнім днем нарахування пені є день фактичного погашення заборгованості в зв'язку з виникненням якої нараховувалась пеня.
Згідно із пунктами 8.3. - 8.4. Кредитного договору (в редакції Додаткового договору № 5 від 25.05.2015 до Кредитного договору) Банк має право в односторонньому порядку вимагати від Позичальника дострокового повернення повної суми заборгованості за Кредитним договором у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником будь-якого із своїх зобов'язань, передбачених Кредитним договором.
У разі, якщо Банк використовує своє право щодо вимоги в односторонньому порядку дострокового повернення повної суми заборгованості за Кредитним договором, то він зобов'язаний у письмовій формі повідомити про це Позичальника, із зазначенням у відповідній вимозі повної суми заборгованості, а Позичальник зобов'язаний здійснити усі платежі за Кредитним договором на користь Банку в строк не пізніше 10 робочих днів з дня відправлення Банком такого повідомлення (вимоги).
Свої зобов'язання з погашення Кредиту ПАТ «Укрвторчормет» не виконало, даний факт підтверджується виписками по особовим рахункам.
29.01.2016 Банком було направлено Повідомлення-вимогу Позичальнику № 792/5/28-2 про дострокове повернення повної суми заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії № 74-В/11/54/КЛ від 07.07.2011, проте зазначена вимога Позичальником виконана не була.
З метою забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір поруки № З від 25.05.2015 (далі - Договір поруки).
Пунктом 2.1. Договору поруки визначено, що відповідальність Поручителя перед Банком включає зобов'язання, які були невиконані Позичальником, та які передбачені Кредитним договором.
Відповідно до пунктів 4.1. - 4.3. Договору поруки Третя особа (Позичальник) та Відповідач (Поручитель) відповідають перед Банком як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Банком в тому ж обсязі, що і Позичальник. Поручитель та Позичальник залишаються зобов'язаним перед Банком до того моменту, поки всі зобов'язання за Кредитним договором не будуть виконані повністю. Відповідальність Поручителя настає у випадку, якщо Позичальник допустить прострочення виконання зобов'язань за Кредитним договором. У такому випадку Банк звертається з повідомленням до Поручителя про невиконання Позичальником зобов'язань, що зазначені в ст. 2 Договору поруки, та їх обсяг, і вимогою виконання цих зобов'язань Поручителем як солідарним боржником. Поручитель протягом 6 (шести) робочих днів з дня направлення йому Банком повідомлення або в інший термін, зазначений у такому повідомленні, якщо повідомлення направлене поштою за адресою Поручителя, вказаною у Кредитному договорі, зобов'язаний погасити заборгованість Позичальника за Кредитним договором за реквізитами, зазначеними у повідомленні Банка.
18.03.2016 Банком було направлено Повідомлення-вимогу Поручителю № 2882/5/28-2 від 18.03.2016 про дострокове повернення повної суми заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії № 74-В/11/54КЛ від 07.07.2011, де зазначено стислий зміст порушених зобов'язань та вимога про виконання порушеного зобов'язання у строк не пізніше 6 (шести) робочих днів з дня відправлення цієї вимоги. Однак зазначена вимога Поручителем виконана не була.
Станом на дату подання позовної заяви заборгованість за Кредитним договором не сплачена ні Відповідачем, ні Третьою особою.
Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Укладений між Публічним акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сбербанк», та Публічним акціонерним товариством «Укрвторчормет» Договір про відкриття кредитної лінії № 74-В/11/54/КЛ, зі змінами та доповненнями, відповідає змісту статті 1054 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що за кредитним договором банк (кредитор) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Виконання Позивачем своїх зобов'язань у частині надання грошових коштів в межах визначеного ліміту підтверджується наявними у матеріалах справи виписками по особових рахунках позичальника та меморіальними ордерами.
Тоді як, Третя особа належним чином не виконала покладені на неї зобов'язання за кредитним договором, а саме: в обумовлені строки не здійснила повернення позивачу кредиту за користування кредитною лінією у розмірах та терміни, що передбачені кредитним договором.
Відповідно до частини 2 статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Згідно із статтею 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Виходячи з роз'яснень пункту 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», припис ч. 6 ст. 232 ГК України передбачає не позовну давність, а період часу, за який -нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.
Згідно із пунктом 10.2. Кредитного договору нарахування пені, яка передбачена Кредитним договором, починається з першого дня прострочення виконання зобов'язання і припиняється у момент виконання Позичальником зобов'язання, за несвоєчасне виконання якого така пеня була застосована до Позичальника. При цьому останнім днем нарахування пені є день фактичного погашення заборгованості, у зв'язку з виникненням якої нараховувалась пеня.
Відповідно до статті 229 ГК України у разі порушення учасником господарських відносин грошового зобов'язання не звільняє від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених ГК України.
Пунктом 1 статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Як забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір поруки, відповідно до умов якого Відповідач зобов'язався перед Позивачем солідарно відповідати за належне виконання Третьою особою умов Кредитного договору.
Оскільки Третя особа зобов'язання за Кредитним договором не виконала, Позивач направив Відповідачу Повідомлення-вимогу № 2882/5/28-2 від 18.03.2016 про дострокове повернення повної суми заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії № 74-В/11/54КЛ від 07.07.2011. Проте, зазначена вимога Відповідачем залишена без виконання.
Згідно із частинами 1, 2 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися зобов'язання частково або у повному обсязі.
Відповідно до частин 1, 2 статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Частиною 1 статті 543 ЦК України визначено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Матеріали справи не містять належних доказів, які б спростували позовні вимоги. А надані Відповідачем та Третьою особою заперечення та додаткові заперечення є необгрунтованими.
Враховучи вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача, Публічного акціонерного товариства «Чернігів Вторчормет» (14026, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Любецька, буд. 167, ідентифікаційний код юридичної особи 00193178) на користь Позивача, Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46; рахунок № 3739604 в ПАТ «Сбербанк», МФО 320627; ідентифікаційний код юридичної особи 25959784), заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії № 74-В/11/54/КЛ від 07.07.2011 та на підставі Договору поруки № 3 від 25.05.2015, що станом на 24.06.2016 склала 14 663 033 (чотирнадцять мільйонів шістсот шістдесят три тисячі тридцять три) долари США 66 центів та 48 835 598 (сорок вісім мільйонів вісімсот тридцять п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто вісім) гривень 12 копійок, з яких:
- заборгованості за Кредитною лінією - 11 792 336 (одинадцять мільйонів сімсот дев'яносто дві тисячі триста тридцять шість) доларів США 52 центи;
- процентів за користування Кредитною лінією за період з 07.12.2013 по
23.06.2016 - 2 870 697 (два мільйони вісімсот сімдесят тисяч шістсот дев'яносто сім) доларів США 14 центів;
- пені за прострочення сплати процентів за користування Кредитною лінією за період з 25.05.2015 по 03.06.2016 - 9 329 942 (дев'ять мільйонів триста двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот сорок дві) гривні 45 копійок;
- пені за прострочення погашення основної заборгованості за Кредитною лінією за період з 13.02.2016 по 03.06.2016 - 39 505 655 (тридцять дев'ять мільйонів п'ятсот п'ять тисяч шістсот п'ятдесят п'ять) гривень 67 копійок;
є обґрунтованими, підтвердженими належними, достатніми та допустимими доказами по справі та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Частиною 1 статті 12 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує (частина 4 статті 12 Закону України "Про третейські суди").
Згідно з частиною 9 статті 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.
Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди.
Посилання у договорі, контракті, на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.
У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.
Разом з тим, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10.01.2008 № 1-рп/2008, гарантуючи судовий захист з боку держави, Основний Закон України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина п'ята статті 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене.
Одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин є звернення до третейського суду (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про виконання рішень третейських судів від 24.02.2004 № 3-рп/2004). Відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (стаття 17 Цивільного процесуального кодексу України, стаття 12 ГПК України, стаття 6 Закону).
Аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що предметом третейської угоди може бути не лише спір, який існує на момент укладення такої угоди, а й будь-які спори, які виникатимуть між сторонами договору в майбутньому та передбачені третейською угодою.
Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд України у постанові від 08.04.2015 у справі № 3-37гс15.
Отже, зі змісту договору про відкриття кредитної лінії, зокрема, його пункту 11.16 вбачається, що третейське застереження відповідає вимогам статті 22 Закону.
Посилання заявника, що в силу положень чинного законодавства України третейський суд не може розглядати спори, що випливають із кредитних договорів, зобов'язання по яких виражено в іноземній валюті, не приймаються судом до уваги виходячи з наступного.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в ухвалі від 14.06.2018 справа №910/10797/17 зазначив, що кредитні відносини, як і відносини які забезпечуються порукою, регулюються Цивільним кодексом України.
Згідно із статтею 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Тобто, спірні відносини є сферою саме приватного права.
Дійсно, Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" щодо регулювання обігу іноземної валюти в Україні, зокрема і проведення грошових розрахунків валютними цінностями, мають публічну основу, переслідують публічний інтерес і спрямовані на досягнення результату, необхідного в публічних цілях для задоволення публічних потреб- забезпечення стабільності української грошової одиниці-гривні.
Разом з тим, це не змінює правової природи кредитних відносин та відносин поруки щодо таких кредитних відносин саме як приватноправових відносин.
Статтею 6 Закону України "Про третейські суди" не містить такого винятку з підвідомчості справ третейським судам як справи у спорах щодо розрахунків у іноземній валюті, в т.ч. по кредитних договорах та договорах поруки.
А тому, дана категорія справ може бути підвідомча третейським суда.
Крім того, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду розглядаючи справу № 910/6558/17 в постанові відхилив аргументи сторін по справі щодо неврахування судами постанови судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 21.10.2015 у справі № 6-831цс15, виходячи зі змісту Закону в питанні розмежування компетенції щодо розгляду кредитних спорів між громадянами і банками, тобто, спорів, що виникають з цивільних правовідносин про повернення кредитів, наданих в іноземній валюті. Зокрема статті 1, 5, 6 Закону України "Про третейські суди", розмежовує поняття цивільних і господарських правовідносин. Оскільки господарські правовідносини щодо поруки для забезпечення виконання зобов'язань за договором кредитування між суб'єктами господарської діяльності мають особливості регулювання, то відсутні підстави вважати правовідносини у даній справі подібним з правовідносинами у названій цивільній справі.
Аналогічний правовий висновок викладений, Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 06.03.2018 справа №910/8866/17, від 25.04.2018 справа № 910/8863/17, від 16.05.2018 справа №910/6559/17 де зазначено, що суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими доводи скаржника про необхідність врахування у цій справі постанови Верховного суду України від 21.10.2015 справа № 6-831цс15, оскільки в зазначеній постанові Верховний суд України виходив зі змісту закону в питанні розмежування компетенції щодо розгляду кредитних спорів між громадянами і банками, тобто, спорів, що виникають з цивільних правовідносин про повернення кредитів, наданих в іноземній валюті.
Частиною 2 статті 9 ЦК України визначено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Включення до складу майна суб'єктів господарювання грошей в іноземній валюті для здійснення фінансових відносин визначено частиною 5 статті 139 ГК України.
Відповідно до частини 2 статті 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо субєкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
Пунктом 14 статті 6 Закону України "Про третейські суди" третейські суди в порядку, передбаченому цим законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку.
Однак, у даній справі стороною спору (боржником) є субєкт господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик та є вільним у виборі фінансових установ для кредитування.
Крім того, на підприємницькі (господарські) товариства не поширюються норми закону про захист прав споживачів, а тому не може йтися про наявність підстав для посилення судового захисту такого суб'єкта господарювання в державному суді, в тому числі у спорах про повернення кредитів, наданих в іноземній валюті.
У зв'язку з наведеним вище слід дійти висновку про те, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за договором в іноземній валюті якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошовими коштами.
Тобто, вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, стягнути грошову суму в іноземній валюті.
Враховуючи викладене, слід прийти до висновку, що третейським судом розглянуто спір в межах компетенції, встановленої законом, а позиція заявника не відповідає нормам чинного законодавства
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що заява відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 350 Господарського процесуального кодексу України рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею. Рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо: 1) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано судом недійсною; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 5) третейський суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Відповідно до ч.2, 3 ст. 16 Закону України "Про третейські суди" третейський суд може розглядати справи в складі одного третейського судді або в будь-якій непарній кількості третейських суддів. У постійно діючому третейському суді кількісний та персональний склад третейського суду визначається за правилами, встановленими регламентом третейського суду.
Згідно з ч.1 ст. 17 Закону України "Про третейські суди" формування складу третейського суду в постійно діючому третейському суді здійснюється в порядку, встановленому регламентом третейського суду.
Як вбачається із рішення третейського суду, останнє було прийнято одноособово у складі третейського судді Яворської Н.М. що відповідає вимогам ч.2, 3 ст.16 Закону України "Про третейські суди".
Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд дійшов висновку, що справа, у якій прийнято рішення третейського суду, була підвідомча третейському суду відповідно до закону; рішення третейського суду прийнято у спорі, передбаченому третейською угодою, та цим рішенням не вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди; третейську угоду не визнано недійсною компетентним судом; склад третейського суду, яким прийнято рішення, відповідав вимогам ст.16-19 Закону України "Про третейські суди"; третейський суд не вирішував питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 24.04.2017 у третейській справі № 44/16.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 11, 74, 129, 234, 350, 351 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Чернігів Вторчормет" про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 24.04.2017 у справі №44/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" до Публічного акціонерного товариства "Чернігів Вторчормет" третя особа Публічне акціонерне товариство "Укрвторчормет" про стягнення заборгованості - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена у порядку та в строки, встановлені частинами 3-5 статті 351 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено та підписано - 24.07.2018.
Суддя Б.В. Отрюх