вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"19" липня 2018 р. Справа№ 910/186/18
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів: Дідиченко М.А.
Кропивної Л.В.
при секретарі судового засідання: Андросенко А.С.
за участю представників:
від позивача: Тимошик І.О. ордер КВ №424213 від 11.06.2018;
від відповідача: Посохов В.С. довіреність № 354 від 17.01.2018;
від третьої особи 1: не з'явились;
від третьої особи 2: не з'явились;
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРАНД ТРЕЙД"
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2018
у справі № 910/186/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРАНД ТРЕЙД"
до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Міністерство фінансів України
2) Національний банк України
про зобов'язання вчинити дії
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2018 у справі №910/186/18 в позові відмовлено повністю.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "БОРАНД ТРЕЙД" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2018 у справі №910/186/18 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Кропивної Л.В., Дідиченко М.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРАНД ТРЕЙД" було прийнято до провадження у визначеному складі суду та призначено до розгляду на 19.07.2018.
Через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив залишити рішення першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
У судове засідання 19.07.2018 з'явились представники позивача та відповідача. Представники третіх осіб у судове засідання не з'явились. Про причини неявки не повідомили. Належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання.
Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2018 у справі №910/186/18 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити рішення першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.
20.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БОРАНД ТРЕЙД" (позивач, поручитель) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (відповідач, кредитор) було укладено договір поруки №4Е1410И/П, предметом якого згідно п.1 є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Есмола" (боржник) своїх зобов'язань за кредитними договорами №4Е14105И від 12.02.2014 та №4Е14121И від 19.02.2014, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитних договорів.
За умовами п.2 вказаного договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору.
У п. 3 договору поруки №4Е14105И/П від 20.10.2016 визначено, що поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.
Згідно з п. п. 5, 6 договору №4Е14105И/П від 20.10.2016, у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок. Зазначений у письмовій вимозі кредитора впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної у п.5 договору.
Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов'язань за договором (п. 11 договору).
Договір №4Е14105И/П від 20.10.2016 було укладено сторонами із застуванням електронного цифрового підпису у відповідності до угоди від 03.03.2016 р., укладеної сторонами (п. 17 договору).
Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно з п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить суд зобов'язати Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" передати позивачу оригінали кредитних договорів №4Е14105И від 12.02.2014 р. та №4Е14121И від 19.02.2014 р.
Порука, як спосіб забезпечення зобов'язань врегульована нормами параграфу 3 глави 49 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ч. 2 ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
За приписами ч. 1 ст. 556 ЦК України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.
Пунктом 10 договору №4Е14105И/П від 20.10.2016 р. передбачено, що кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.
В силу положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
Як зазначає позивач, згідно із платіжними дорученням №2349 від 21.10.2016 р. (а.с.10) перераховано відповідачу кошти в сумі 36438,00 грн., з призначенням платежу: виконання зобов'язань по кредитному договору №4Е14105И від 12.02.2014 р. згідно договору поруки №4Е14105И/П від 20.10.2016 р.; а за платіжними дорученням №2350 від 21.10.2016 р. (а.с.11) перераховано відповідачу кошти в сумі 48705,37 грн., з призначенням платежу: виконання зобов'язань по кредитному договору №4Е14105И від 12.02.2014 р. згідно договору поруки №4Е14105И/П від 20.10.2016.
Таким чином, позивач стверджує про виконання всіх зобов'язань боржника за кредитними договорами №4Е14105И від 12.02.2014 р. та №4Е14121И від 19.02.2014 р. у повному обсязі.
Як встановлено ст. ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, позивач, звертаючись до суду з даним позовом має довести обставини, на які посилається у позові щодо виконання замість боржника зобов'язань з погашення всієї заборгованості по кредитним договорам №4Е14105И від 12.02.2014 р. та №4Е14121И від 19.02.2014 р.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В той же час, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів в підтвердження того, що станом на 21.10.2016 р. заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Есмола" за кредитним договором №4Е14105И від 12.02.2014 р. становила 36 438,00 грн., а за кредитним договором №4Е14121И від 19.02.2014 р. - 48 705,37 грн.
За відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження дійсного розміру заборгованості за кредитними договорами №4Е14105И від 12.02.2014 р. та №4Е14121И від 19.02.2014 р. та того, що позивачем було в повному обсязі погашено заборгованість боржника за вказаними договорами, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем виконання зобов'язання боржника за вказаним кредитним договором в повному обсязі.
При цьому, зі змісту приписів частин першої та другої статті 556 ЦК України можна прийти до висновку про те, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання. Цей висновок узгоджується з положенням пункту 3 частини першої статті 512 ЦК України, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем). Часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором.
Зі змісту договору поруки вбачається, що у випадку невиконання боржником п. 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмові вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору (п. 5, п. 6 договору поруки).
Однак, в матеріалах справи відсутні та позивачем не надано жодних вимог банку адресованих позивачу щодо погашення заборгованості за боржника по кредитним договорам №4Е14105И від 12.02.2014 р. та №4Е14121И від 19.02.2014 р.
Окрім того, позивачем не подано жодних доказів в підтвердження того, що він звертався до відповідача з вимогою надати документи, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до ст. 20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
У розумінні зазначених приписів суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Оскільки правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права та захисту підлягає порушене право, а матеріалами справи не підтверджено порушення позивача з боку відповідача, то відсутність порушеного права позивача також є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Разом з тим, з урахуванням того, що ч. 3 ст. 553 ЦК України та ч. 3 ст. 556 ЦК України поручителем може бути кілька осіб і до кожного з них хто виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним, суд зазначає, що нормами чинного законодавства не передбачено передачу кредитором поручителю саме оригіналів документів, які підтверджують обов'язок боржника.
Судом встановлено, що умовами договору поруки та чинним законодавством не передбачено обов'язку кредитора передати поручителю саме оригінали документів, що підтверджують обов'язок боржника.
В той же час, стаття 14 ЦК України визначає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
В порядку, передбаченому ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи встановлені вище обставини, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин викладених у позові та порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність заявлених вимог про зобов'язання відповідача передати позивачу оригінали кредитних договорів №4Е14105И від 12.02.2014 р. та №4Е14121И від 19.02.2014 р., які засвідчують обов'язок боржника та всі інші документи, якими забезпечувались кредитні договори, у зв'язку з чим у задоволенні позову належить відмовити у повному обсязі.
Аналогічна правова позицію неодноразово висловлювалась і Верховним судом, зокрема, у постанові від 04.04.2018 у справі №910/14024/17.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2018 у справі №910/186/18.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРАНД ТРЕЙД" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2018 у справі №910/186/18 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2018 у справі №910/186/18 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/186/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.
Головуючий суддя Л.Г. Смірнова
Судді М.А. Дідиченко
Л.В. Кропивна