1[1]
19 липня 2018 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 03 травня 2018 року щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,-
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 03 травня 2018 року
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначено йому покарання у виді 7 років позбавлення волі.
Згідно з вироком суду ОСОБА_6 07.10.2017 року перебував на чергуванні по охороні будівельного майданчику за адресою: м. Київ, вул. Я. Коласа, 2-Б, разом зі своїми колегами ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Цього ж дня о 19 годині 00 хвилин, ОСОБА_8 змінив на зміні ОСОБА_9 , після чого ОСОБА_9 пішов до приміщення «будиночку охорони» .
Далі о 20 годині 00 хвилин до вказаного будиночку охорони зайшов ОСОБА_6 та побачив, що ОСОБА_9 з невідомим чоловіком розпиває алкогольні напої, після чого ОСОБА_6 вигнав з приміщення невідомого чоловіка, що дуже обурило ОСОБА_9 , тому між ними виник словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_6 , відчуваючи до ОСОБА_9 раптово виниклу неприязнь, маючи намір заподіяти останньому тяжкі тілесні ушкодження, наніс ОСОБА_9 один удар в область обличчя, в результаті чого той впав на підлогу та підвівся.Тоді ОСОБА_6 знову наніс ОСОБА_9 один удар в область обличчя, в результаті чого останній знову впав на підлогу, після чого між ними продовжився конфлікт, в ході якого ОСОБА_6 обхопив лівою рукою шию ОСОБА_9 та правою рукою наніс два удари останньому в область голови та обличчя. Почувши, що ОСОБА_9 почав важно дихати, ОСОБА_6 відпустив його, та положив ОСОБА_9 на ліжко та вкрив ковдрою і вийшов з вказаного будиночку охорони, а ОСОБА_9 приблизно о 23 годині 00 хвилин внаслідок внутрішньої-черепної травми, з ушкодженням м'яких тканин голови, крововиливами від оболонки та в шлуночки головного мозку і набряком-набуханням,що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень (по критерію небезпеки для життя), помер на місці.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить вирок Святошинського районного суду м. Києва від 03 травня 2018 року у відношенні ОСОБА_6 , змінити, визнати його винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 124 КК України, перекваліфікувавши його дії з ч. 2 ст. 121 на ст. 124 КК України та призначити йому покарання в межах санкції вказаної статті Закону України про кримінальну відповідальність.
При цьому апелянт зазначає, що вказаний вирок є незаконним у зв'язку невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Апелянт вважає що, суд безпідставно не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, а саме - показання обвинуваченого ОСОБА_6 про обставини події.
Так, з викладених у вироку показань ОСОБА_6 вбачається, що після його (обвинуваченого ОСОБА_6 ) правомірних дій як старшого зміни охорони ввіреного йому об'єкту по припиненню розпивання спиртних напоїв потерпілим ОСОБА_9 з незнайомою особою на робочому місці, останній вступив в конфлікт з обвинуваченим та, крім словесної незгоди з зауваженнями на його адресу, намагався вдарити обвинуваченого, потім вдарив двічі гітарою та грифом від гітари в область спини та плеча, на що обвинувачений ОСОБА_6 вимушено наніс потерпілому удари рукою в обличчя, після якого той падав та ударявся об ліжко та підлогу.
Також захисник зазначає, що судом не взято до уваги показання обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що він всіляко намагався припинити конфлікт, однак потерпілий ОСОБА_9 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, ніяк не бажав заспокоїтись та в послідуючому схопив ніж зі стола і намагався двічі ним ударити обвинуваченого ОСОБА_6 , на що останній, захищаючись від ножового поранення, наніс потерпілому удари рукою в обличчя та голову.
Так, відповідно до показань обвинуваченого ОСОБА_6 після того, як потерпілий ОСОБА_9 перший раз намагався його ударити ножем, він, захищаючись вибіг з будиночку охорони та почав утримувати двері та заспокоювати потерпілого на протязі деякого часу. Після того, як потерпілий ОСОБА_9 заспокоївся та поклав ніж на стіл, обвинувачений ОСОБА_6 зайшов у будиночок охорони, щоб взяти замок та закрити будиночок охорони на ключ, щоб потерпілий ОСОБА_9 проспався до ранку від алкогольного сп'яніння та потім вирішувати всі питання. Однак, після того, як обвинувачений ОСОБА_6 зайшов у будиночок охорони, потерпілий ОСОБА_9 знову схопив ніж та кинувся на нього, на що обвинувачений вдарив потерпілого, вибивши в нього ніж. Однак, потерпілий ОСОБА_9 навіть впавши від удару на підлогу, намагався знову підібрати ніж, на що обвинувачений підбіг до потерпілого та наніс йому два удари в область голови.
Вказані покази обвинуваченого суд не взяв до уваги, при цьому пославшись на те, що у самого обвинуваченого відсутні тілесні ушкодження. Однак вказане спростовується тим, що обвинувачений був одягнений у зимову куртку і тому у нього були відсутні ушкодження від ударів гітарою та її грифом по спині та плечі.
Окрім того, захисник вказує на те, що стосується ушкоджень від ножа, то обвинувачений перший раз уникнув поранення, сховавшись за двері, а вдруге, - вибивши вказаний ніж у потерпілого ОСОБА_9 та нанісши йому два удари в голову коли останній намагався підняти ніж з підлоги втретє. Отже, вказані показання обвинуваченого суд не взяв до уваги, що є порушення принципу презумпції невинуватості як в частині неможливості перекладання обов'язку доводити свою невинуватість на обвинуваченого, так і в частині трактування усіх сумнівів на користь обвинуваченого.
При цьому захисник вказує, що показання обвинуваченого про характер його дій, що спричинили тілесні ушкодження у потерпілого ОСОБА_9 в цілому відповідає даним протоколів огляду місця події, огляду трупа, висновку експерта № 3002 від 15.11. 2017р. про причини настання смерті потерпілого ОСОБА_9 . Крім того, в усьому іншому показання обвинуваченого кореспондують іншим матеріалам кримінального провадження, а саме, що потерпілий ОСОБА_9 працював на вказаному об'єкті нетривалий час, часто перебував у стані алкогольного сп'яніння, на час подій перебував у стані алкогольного сп'яніння, мав конфліктний характер, постійно конфліктував не лише на робочому місці, в й у побуті, незадовго до цього десь отримав тілесні ушкодження та мав намір з цим розбиратися (письмові докази, показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , у судовому засіданні).
Апелянт наголошує на тому, що обвинувачений ОСОБА_6 всіма свідками характеризувався як врівноважена людина, був старшим зміни, працював на вказаному об'єкті досить тривалий час, в матеріалах кримінального провадження наявна позитивна письмова характеристика обвинуваченого.
Також апелянт зазначає, що показання обвинуваченого ОСОБА_6 кореспондують його показам в ході слідчого експерименту, в ході якого він показав як розвивався конфлікт з потерпілим та як потерпілий ОСОБА_9 намагався його тричі вдарити ножем. Отже, сам факт наявності тяжких тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_9 не може свідчити про умисність дій обвинуваченого ОСОБА_6 на їх нанесення. З урахуванням принципу презумпції невинуватості слід прийти до висновку про наявність стану необхідної оборони у обвинуваченого ОСОБА_6 .
Обвинувачений ОСОБА_6 сприймав як цілком реальну загрозу як своєму життю, так і здоров'ю, оскільки потерпілий ОСОБА_9 неодноразово (не менше двох раз) намагався нанести йому ушкодження ножем. Обвинувачений ОСОБА_6 намагався ефективно припинити суспільно небезпечне посягання іншими засобами (втік з будиночку охорони та утримував двері) але вказаного та словесних вмовлянь виявилося недостатнім для припинення протиправних дій ОСОБА_9 . Отже, наявні ознаки перебування обвинуваченого ОСОБА_6 в обставинах, які характерні для необхідної оборони, які були ним перевищені.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного у вироку злочину, при обставинах встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений перевіреними в судовому засіданні та наведеними у вироку доказами: показаннями потерпілої ОСОБА_12 , свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , даними протоколів огляду місця події від 12.10.2017 та від 20.11.2017, протоколу огляду трупа від 08.10.2017, протоколом проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_6 , висновками судово-медичної та судово-психіатричної експертиз.
Обвинувачений ОСОБА_6 у своїх показаннях в судовому засіданні суду першої інстанції не заперечував факту нанесення ударів потерпілому ОСОБА_9 5-6 ударів руками по обличчю, в ніс та у скроневу ділянку голови, але заперечував навмисний характер своїх дій, посилаючись на те, що діяв у стані необхідної оборони, оскільки потерпілий вдарив його гітарою та грифом від гітари по спині, а також намагався завдати йому тілесних ушкоджень ножем.
Суд першої інстанції не взяв до уваги доводи обвинуваченого про те, тілесні ушкодження потерпілому він спричинив, захищаючись від неправомірних дій потерпілого.
При цьому у вироку суд вказав, що пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 спростовуються його ж показаннями про те, що йому не було спричинено ніяких тілесних ушкоджень, тілесні ушкодження він наносив після того, як вибив з рук потерпілого ніж, а також, що він міг покинути будівельний вагончик і не причиняти потерпілому тілесних ушкоджень.
Вказаний висновок, викладений у вироку суду, ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, які не містять жодних даних про те, що обвинувачений перебував у стані необхідної оборони, викликаному неправомірними діями потерпілого.
Посилання в апеляції захисника на характеристики потерпілого ОСОБА_9 , який вживав спиртні напої, конфліктував з оточуючими, та обвинуваченого ОСОБА_6 , який характеризується як врівноважена, позитивна особа, не можуть бути взятими до уваги, оскільки ці обставини самі по собі не свідчать те, що в момент нанесення ударів потерпілому обвинувачений перебував у стані необхідної оборони, захищаючись від неправомірних дій з боку потерпілого.
Спростовуючи показання обвинуваченого ОСОБА_6 про відсутність у нього умислу на заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, суд послався на кількість і локалізацію причинених потерпілому тілесних ушкоджень, силу нанесення ударів та нанесення ударів в особливо важливі органи життєдіяльності потерпілого.
Так, згідно з встановленими обставинами провадження обвинувачений ОСОБА_6 наніс потерпілому ОСОБА_9 два удари в голову, від яких потерпілий падав на підлогу та два удари в голову, обхопивши рукою шию потерпілого.
Не заперечуючи вказаної обставини, обвинувачений в судовому засіданні суду першої інстанції пояснював, що наніс потерпілому 5-6 ударів руками по обличчю, в ніс та у скроневу ділянку голови.
В судовому засіданні апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_6 надавав такі ж пояснення, уточнивши, що удари по голові потерпілому він наносив кулаком, а також повідомив про те, що він займався єдиноборствами та близько півроку - тайським боксом.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи, смерть потерпілого настала від внутрішньочерепної травми, з ушкодженням мяких тканин голови, крововиливами під оболонки та в шлуночки головного мозку і набряком-набуханням, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень (по критерію небезпеки для життя).
Враховуючи наведені обставини в сукупності, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що кількість ударів, нанесених потерпілому у життєво важливий орган та сила, з якою ці удари були нанесені, а також характер і локалізація тілесних ушкоджень, виявлених на трупі потерпілого, свідчать про умисний характер дій обвинуваченого, які були направлені на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому.
За відсутності будь-яких даних, які б вказували на те, що обвинувачений ОСОБА_6 наносив удари потерпілому, захищаючись від неправомірних дій потерпілого, та наявності доведених обставин, які свідчать про навмисне заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги захисника про те, що з урахуванням принципу презумпції невинуватості слід прийти до висновку про наявність стану необхідної оборони у обвинуваченого ОСОБА_6 .
Отже, винність обвинуваченого ОСОБА_6 у заподіянні потерпілому ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого, доведена, а дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 121 КК України кваліфіковані правильно.
При призначенні покарання суд, у відповідності до ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, обставини скоєння злочину, дані про особу обвинуваченого, який характеризується позитивно, його молодий вік, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, працює, не судимий, відсутність обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання, та обґрунтовано призначив покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі, передбаченому ч. 2 ст. 121 КК України.
Отже, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування вироку Святошинського районного суду м. Києва від 03 травня 2018 року щодо ОСОБА_6 .
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 03 травня 2018 року щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, в той же строк з дня вручення копії судового рішення.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-кп/796/1342/2018 Категорія КК: ч. 2 ст. 121
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_14
Доповідач ОСОБА_1