26.06.07
Справа №АС16/291-07.
Господарський суд Сумської області у складі:
Головуючого судді - Моїсеєнко В.М.
секретаря судового засідання - Сорока Л.М.
розглянувши справу
За позовом Відкритого акціонерного товариства « Сумиобленерго», м.Суми
до відповідача Державної податкової інспекції в м.Суми
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення
№ 0000602309/0/59478 від 15.09.2006р.
за участю представників сторін:
Від позивача Сечин С.О., доручення № 10-19/17-Д/57 від 04.07.2006р., Якименко О.І. , доручення № 10-19/17-Д/108 від 11.10.2006р.
Від відповідача: Шкриль Л.Г., Панченко О.А., Аргунова О.О.
Прокурор Яковенко В.В.
В судовому засіданні оголошувалися перерви до 11 год.20 хв. 12.06.2007р. та до 11 год.00 хв. 26.06.2007р.
Суть спору: Позивач просить суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача від 15.09.2006р. № 0000602309/0/59478 про сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 994 455 грн., в т.ч. основний платіж- 662 970 грн., штрафні санкції - 331 485 грн., а також просить забезпечити позов шляхом заборони вчиняти будь-які дії по виконанню податкового повідомлення-рішення від 15.09.2006р. № 0000602309/0/59478.
Відповідач проти позову заперечує, рішення своє вважає законним та обґрунтованим.
Позивач подав заяву від 26.06.2007р. про уточнення позовних вимог, в якій просить суд визнати нечинним податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції в м. Суми № 0000602309/0/59478 від 15.09.2007р.
Відповідно до ст. 137 КАС України заява позивача приймається до розгляду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, висновок прокурора, дослідивши та оцінивши надані докази по справі, суд встановив наступне :
Спірне рішення прийняте на підставі акту перевірки від 08.09.2006р. № 5799/23-2/23293513 про результати виїзної позапланової перевірки позивача щодо питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2003р. по 31.03.2006р.
На підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення від 15.09.2006р. № 0000602309/0/59478 про сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 994 455 грн., в т.ч. основний платіж- 662 970 грн., штрафні санкції - 331 485 грн.
Позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що, відповідачем необґрунтовано безпідставно донараховано ПДВ на суми встановленого індексу інфляції, 3% річних від простроченої суми заборгованості і перевищення договірної величини споживання електроенергії та договірної величини потужності, отриманих ВАТ «Сумиобленерго» від споживачів електроенергії в 2003р., 2004р. та 1 кварталі 2006р.
Тому, на думку відповідача позивачем порушені вимоги п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, Закону України « Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р., який визначає, що об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з поставки товарів,місце надання яких знаходиться на митній території України.
У відповідності до вимог п.4.1 ст.4 Закону України « Про податок на додану вартість» база оподаткування операцій з поставки товарів визначається виходячи з їх договірної ( контрактної) вартості , визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів ( обов'язкових платежів).До складу договірної( контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних актів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів ( послуг).
Позивач вважає, що вартість електроенергії, яку він постачає споживачам, визначається тарифами, які встановлює НКРЕ України. До складу договірної ( контрактної) вартості включаються : тариф плюс
ПДВ. У відповідності з цим зазначає позивач , ПДВ він сплачує до бюджету. В зв'язку з цим ,як вважає позивач, суми встановленого індексу інфляції , 3% річних і перевищення договірної величини споживання електроенергії та договірної величини потужності не входять до бази оподаткування податком на додану вартість.
При відображенні в податковому обліку суми встановленого індексу інфляції , 3% річних від простроченої суми заборгованості і перевищення договірної величини споживання електроенергії та договірної величини потужності не є базою оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України, а тому податкове зобов'язання не виникає.
Позивач вважає, що суми встановленого індексу інфляції, 3% річних і перевищення договірної величини споживання електроенергії та договірної величини потужності є санкцією за неналежне виконання зобов'язань, а тому не входить до складу договірної ( контрактної) вартості товарів та не є оплатою поставки товарів. Суми встановленого індексу інфляції, 3% річних і перевищення договірної величини споживання електроенергії та договірної величини потужності не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість .
Суд вважає ,що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне:
Згідно з вимогами пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. З Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.
Пунктом 1.4 ст. 1 Закону визначено, шо продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передач} кран власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її палання, а також операції з безплатного надання товарів. При цьому, у відповідності до її 4.1. ст..4 Закону, база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної . (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням і акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються, в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку, безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.
Відповідно до вимог п. 4.1 ст. 4 Закону договірна (контрактна) вартість електроенергії, яку обленерго постачає споживачам, визначається регульованими цінами, які встановлює НКРЕ України у вигляді тарифу. Відповідно до цих цін обленерго сплачує ПДВ до бюджету.
Чинним податковим законодавством України не передбачено включення до складу договірної (контрактної) вартості з метою оподаткування податком на додану вартість інших сум, ніж визначені п. 4.1 ст. 4 Закону. В зв'язку з цим суми індексу інфляції та трьох процентів річних не входять до бази оподаткування до договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими пінами) податком на додану вартість, оскільки вони не зазначені в п. 4.! ст. 4 Закону.
При відображенні в податковому обліку сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення виконання боржником грошових зобов'язань, а також трьох процентів річних від простроченої суми не є базою оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України, а тому податкове зобов'язання не виникає.
Відповідно до ст. 625 ЦК: України (ст. 214 ЦК УРСР) боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, і також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В договорах про постачання електричної енергії, які ВАТ «Сумиоблеиерго» укладає із споживачами обумовлено, що «у разі несвоєчасної сплати, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування на весь час прострочення:
-пені в розмірі подвійної ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснювалося нарахування:
- 3% річних з простроченої суми. При цьому сума простроченого боргу за спожиту електроенергію повинна бути сплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції».
Тобто, нарахування індексу інфляції за весь період прострочення виконання ' боржником грошових зобов'язань і 3% річних від простроченої суми заборгованості. отриманих ВАТ «Сумиобленерго» від споживачів в 2004 році проводиться від суми боргу за відпущену електричну енергію з податком на додану вартість. А відповідно до положень пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону: «податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціпи товарів (робіт, послуг)».
Отже враховуючи викладене та те, що інфляційні суми і проценти. які законодавством встановлені в ст. 625 ПК України (ст. 214 ЦК УРСР) є санкцією за неналежне виконання грошового зобов'язання і пов'язані лише з компенсацією кредитору знецінених грошових коштів, а тому не входять до складу ; договірної (контрактної) вартості товарів, та не є оплатою продажу будь-як» ї послуги, тобто не пов'язані з продажем товарів (робіт, послуг), у розумінні Закон суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості, не - є об'ктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавстваУ країни.
Крім того, санкції до боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, передбачені ст. 625 ЦК України, повинні включатися до складу валових доходів підприємства (по оплаті) відповідно до вимог пп. 4.1.6 п, 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення відповідача № 0000602309/0/59478 від 15.09.2006р. є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати нечинним податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції в м. Суми ( 40030,м.Суми, Червона площа, 2) № 0000602309/0/59478 від 15.09.2006р.
3. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
4. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом 10 днів з дня її складення у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
5. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ В.М.МОЇСЕЄНКО
Повний текст постанови складений і підписаний 26.06.2007р.
З оригіналом згідно секретар с/з Л.М.Сорока