Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про повернення позовної заяви
24 липня 2018 р. Справа № 2040/5364/18
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сагайдак В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду по справі №2040/5364/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області (вул. Соборна, б. 20, м. Ізюм, Харківська область, 64309) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області, яка полягає у невиплаті заборгованості;
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області зробити виплату 5502.0 грн. негайно після проголошення судового рішення;
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області виплатити заборгованість негайно після проголошення судового рішення.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши матеріали позовної заяви та подане клопотання про поновлення строку звернення до суду, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з позовних вимог ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом та просить суд визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області, яка полягає у невиплаті щомісячної грошової компенсації вартості продуктів харчування та зобов'язати відповідача вчинити певні дії.
З огляду на предмет спору, суд вважає за необхідне вказати, що на спірні правовідносини встановлюється шестимісячний строк звернення до суду, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З доданих до позовної заяви документів судом встановлено, що позивач 21.02.2017 р. звернувся до Міністерства соціальної політики України та просив провести компенсаційні виплати.
Листом від 23.03.2017 р. №117/0/78-17/292 повідомлено позивача, що вирішення питання призначення (відновлення) соціальних виплат як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, позивачу необхідно звернутись до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення за місцем фактичного проживання/перебування.
У зв'язку з чим, ОСОБА_1 16.06.2017 р. звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області.
Листом від 30.06.2017 р. №6240 Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області повідомило позивача, що виплатити недоотриману компенсацію вартості продуктів харчування згідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у управління немає підстав.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з даним позовом.
Згідно штампу на конверті, в якому надійшла позовна заява з доданими до неї документами, позивач звернувся до суду 03.07.2018 р., тобто з пропуском строку звернення до суду.
Слід вказати, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2018 р. запропоновано позивачу надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.
Через канцелярію суду 20.07.2018 р. від позивача надійшло клопотання про поновлення строку звернення до суду, згідно змісту якого позивач і надалі звертався до Міністерства соціальної політики України, на підтвердження чого надав лист від 01.08.2017 р. Вказав, що спілкування з Мінсоцполітики суттєво погіршило стан здоров'я позивача, про що свідчить виписка з медичної картки хворого. Також вказав, що чекав рішення ВС України по справі №805/402/18 та мав намір їхати перевіряти нерухоме майно на окуповану територію м. Донецьк.
Суд дослідивши подане клопотання зазначає, що відповідачем у справі є Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області та вимоги позивача звернені саме до вказаної особи. Відтак посилання на листування з Міністерством соціальної політики України, зокрема, лист від 01.08.2017 р. є безпідставним.
Відносно посилання позивача на рішення ВС України по справі №805/402/18, суд вважає за необхідне вказати наступне.
Відповідно змісту ухвали ВС України від 01.03.2018 р. (справа №805/402/18) справою, за якою надійшло подання про її розгляд як зразкової має відповідати наступним ознакам:
позивачами у них є пенсіонери, яким призначено пенсію згідно із Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які є внутрішньо переміщеними особами;
відповідачем у них є один і той самий суб'єкт владних повноважень (територіальні органи Пенсійного фонду України), на пенсійному обліку якого перебувають позивачі;
спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (у зв'язку з припиненням територіальними органами Пенсійного фонду України виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам з підстав, не передбачених статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та потребує від пенсіонерів здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема подання заяви про поновлення виплати пенсії, виплата якої була припинена територіальним органом Пенсійного фонду України без прийняття відповідного рішення;
позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по суті: визнати неправомірними дії щодо припинення виплати пенсії та зобов'язати відповідача відновити виплату пенсії).
Проте, справа №2040/5364/18 не має ознак типової, що визначені в ухвалі від 01.03.2018 р. по справі №805/402/18.
До того ж, позивач не був позбавлений права звернутись до суду за захистом своїх порушених прав за відсутності остаточного рішення ВС України.
З огляду на зміст клопотання про поновлення строку звернення до суду, судом не встановлено обґрунтованих підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Згідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Водночас, слід звернути увагу, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 року та "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, повернення позовної заяви не є порушенням права позивача на справедливий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
За викладених обставин, суд дійшов до висновку, що позовна заява підлягає поверненню відповідно до статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 123, 169, 171, 248, 256 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області (вул. Соборна, б. 20, м. Ізюм, Харківська область, 64309) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви не пізніше наступного дня після її постановлення надіслати позивачеві разом із позовною заявою та доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено чим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги у строк, визначений ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: протягом 15 днів з дати постановлення ухвали. Скарга може бути подана у порядку ч. 1 ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Сагайдак В.В.