Справа № 819/687/18
19 липня 2018 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Мартиць О.І.
за участю: секретаря судового засідання Риндюк В.Т.
представника позивача Нюні О.І., довіреність від 13.04.2018
представника відповідача Дарморіс О.М., довіреність від 07.06.2018 №1893/09
свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Бережанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
17 квітня 2018 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Бережанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, у якій позивач просить:
- визнати протиправними дії та скасувати рішення Бережанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області №2/П-11 від 16.02.2018 та №1303/05 від 12.04.2018 про відмову в призначенні ОСОБА_3 пенсії по III групі інвалідності;
- зобов'язати Бережанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області призначити ОСОБА_3 пенсію по III групі інвалідності з дати встановлення групи інвалідності, а саме з 30.01.2018.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в лютому 2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії по інвалідності згідно зі статтею 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Листом Бережанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області від 16.02.2018 ОСОБА_3 відмовлено в призначенні пенсії через відсутність печатки на першій сторінці трудової книжки, а також зазначено, що факт приналежності трудової книжки позивачу може бути встановлено у судовому порядку. Проте ухвалою Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 22.02.2018 позивачу відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення.
Відповідач у листі від 12.04.2018 надав позивачу розширену відмову у призначенні пенсії по III групі інвалідності, вказавши, що загальний стаж позивача становить 11 років 4 місяці 6 днів, що є недостатнім для призначення вказаної пенсії, оскільки особам віком від 49 до 51 року для призначення відповідної пенсії необхідно мати 12 років стажу. Однак, позивач зазначає у позовній заяві, що його страховий стаж становить більше 12 років, що підтверджується записами у трудовій книжці. Таким чином, на думку позивача, у Бережанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області відсутні законні підстави для відмови ОСОБА_3 у призначенні пенсії по інвалідності, відтак відповідачем порушене право позивача на призначення вказаної пенсії, що стало причиною звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.04.2018 дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та зазначено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву.
11.05.2018 відповідачем надіслано на адресу суду відзив на позовну заяву (арк.спр.22-23), у якому Бережанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області заперечує проти задоволення позовних вимог. Зокрема, зазначає, що при огляді наданої позивачем трудової книжки встановлено, що на її першій сторінці відсутня печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка, як це вимагає п.2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін'юсту, Мінсоцзахисту від 29.07.1993 №58. За вимогами п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Разом з цим, відповідно до поданих позивачем довідок загальний стаж роботи ОСОБА_3 становить 11 років 4 місяці 6 днів, що є недостатнім для призначення пенсії по III групі інвалідності. З огляду на викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні адміністративного позову за безпідставністю та необґрунтованістю.
14.05.2018 представником позивача подано до суду відповідь на відзив (арк.спр.35-36), у якій він, посилаючись на норми Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, зазначає, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Проте представник позивача стверджує, що права на підтвердження періодів трудової діяльності показаннями свідків відповідачем роз'яснено та надано не було.
23.05.2018 ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду призначено судове засідання у справі на 25.06.2018 о 11:30.
24.05.2018 відповідачем надіслано на адресу суду заперечення на відповідь на відзив (арк.спр.46). Так, відповідач зазначає, що у зв'язку з тим, що на першій сторінці трудової книжки позивача відсутня печатка підприємства, яке вперше заповнило трудову книжку, Бережанським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області запропоновано позивачу надати інші підтверджуючі документи про період роботи з 05.06.1987, 1989, 1990, 1995, 1999-2002. Проте ОСОБА_3 подав заяву від 15.03.2018 про вирішення питання призначення пенсії по наявних документах. У зв'язку з тим, що відповідно до поданих позивачем документів, його стаж становить 11 років 4 місяці 6 днів, що є недостатнім для призначення пенсії по III групі інвалідності, відповідач просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.
25.06.2018 оголошено перерву у розгляді справи до 11.07.2018 о 11:00, а 11.07.2018 до 19.07.2018 о 11:00, а також продовжено процесуальні строки розгляду справи.
У судовому засіданні, призначеному на 19.07.2018, представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з мотивів, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила, свою позицію висловила у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив. Зокрема, вказала, що відмова у призначені пенсії позивачу по III групі інвалідності є правомірною та просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та свідків, судом встановлено наступне.
Позивачу, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до довідки МСЕК серії АВ №1057174 від 30.01.2018, встановлена III група інвалідності, причина інвалідності загальне захворювання (арк.спр.7).
У лютому 2018, а також 12.03.2018 позивач звертався до Бережанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявами про призначення пенсії по інвалідності згідно зі статтею 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Листами Бережанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області від 16.02.2018 №2/П-11 та від 12.04.2018 №1303/05 (арк.спр.8-9) відповідно до протоколу №2 від 21.03.2018 ОСОБА_3 відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності, оскільки загальний стаж позивача становить 11 років 4 місяці 6 днів, що є недостатнім для призначення вказаної пенсії, так як особам віком від 49 до 51 року для призначення відповідної пенсії необхідно мати 12 років стажу.
ОСОБА_3 , не погодившись з відмовою відповідача у призначенні пенсії по III групі інвалідності, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Змістом спірних правовідносин є призначення особі пенсії по інвалідності відповідно до статті 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV).
За статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.
На підставі статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як слідує зі статті 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
За змістом частини третьої статті 4 Закону №1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленою цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Статтею 30 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії по інвалідності. Так, пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Згідно частини 1 статті 32 Закону №1058-IV, особи, визнані інвалідами, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, зокрема, для осіб з інвалідністю II та III груп: від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.
За змістом статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється КМУ.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (надалі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку №637).
Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_3 НОМЕР_1 від 05.06.1987 (арк.спр.51-52) позивач з 05.06.1987 по 18.03.1991 працював на посаді водія в Бережанському районному виробничому об'єднанні "Сільгоспхімія", з 19.03.1991 його переведено водієм у Підгаєцьке відділення "Сільгоспхімія". 24.01.2002 позивач звільнений згідно поданої заяви. З 24.04.2007 по 19.01.2008 отримував виплату допомоги по безробіттю у Підгаєцькому районному центрі зайнятості.
Таким чином, страховий стаж ОСОБА_3 відповідно до вказаних записів у трудовій книжці становить більше 12 років.
Крім того, факт перебування позивача на посаді водія у Бережанському районному виробничому об'єднанні "Сільгоспхімія" та у Підгаєцькому відділенні "Сільгоспхімія" у спірні періоди також підтвердили свідки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , допитані у судовому засіданні 19.07.2018.
Разом з тим, позивачем для підтвердження трудового стажу надано наступні документи: довідку, видану ДНЗ "Підгаєцький ПАЛ" від 07.02.2018 №93, про те, що він дійсно навчався в Підгаєцькому СПТУ-4 на денній формі навчання з 01.09.1982 по 25.05.1985 (арк.спр.12); довідку, видану ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.03.2018 №11, про те, що ОСОБА_3 з 01.06.1985 по 11.05.1987 проходив військову службу у Збройних Силах (арк.спр.13); довідку, видану Підгаєцьким районним центром зайнятості від 05.02.2018 №1915_02/81/0/18-01-28, про те, що позивач дійсно перебував на обліку в Підгаєцькому РЦЗ як безробітний з 24.01.2007 по 20.02.2008 (арк.спр.14); архівну довідку, видану архівним відділом Бережанської районної державної адміністрації Тернопільської області від 05.03.2018 №75, у якій вказано, що у частково збережених документах архівного фонду Бережанська Райсільгоспхімія у книгах нарахування заробітної плати за 1990 рік значиться ОСОБА_3 (арк.спр.15); архівну довідку, видану архівним відділом Підгаєцької районної державної адміністрації Тернопільської області від 31.01.2018 №28/03-03, відповідно до якої в книгах нарахування заробітної плати по Підгаєцькій сільгоспхімії за 1988, 1991-1994, 1996, 1998 роки значиться ОСОБА_3 (арк.спр.16); довідку, видану архівним відділом Підгаєцької районної державної адміністрації Тернопільської області від 01.03.2018 №86/03-03, з якої вбачається, що книги наказів по Підгаєцькій сільгоспхімії в архівний відділ Підгаєцької районної державної адміністрації на зберігання не надходили (арк.спр.28).
Відповідно до поданих довідок відповідачем здійснено розрахунок загального стажу роботи ОСОБА_3 - 11 років 4 місяці 6 днів (арк.спр.26)
Суд зазначає, що відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Згідно з пунктом 2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, яка діяла на час заповнення трудової книжки позивача вперше, "после указания даты заполнения трудовой книжки работник своей подписью заверяет правильность внесенных сведений. Первую страницу (титульный лист) трудовой книжки подписывает лицо, ответственное за выдачу трудовых книжек, и после того ставится печать предприятия (или печать отдела кадров), на котором впервые заполнялась трудовая книжка."
З огляду на наведені законодавчі норми обов'язок належного оформлення трудової книжки покладається на роботодавця.
Так, при огляді судом копії вказаної трудової книжки встановлено, що на першій її сторінці є підпис особи, відповідальної за видачу трудових книжок, однак, відсутня печатка підприємства (або відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка (арк.спр.51-52).
Разом із цим, записи у трудовій книжці ОСОБА_3 щодо його прийняття на роботу та звільнення з роботи підтверджені підписами посадових осіб та скріплені печатками, а тому, немає сумнівів у достовірності даних записів. Крім того, відповідачем не оспорюється той факт, що трудова книжка НОМЕР_1 від 05.06.1987 належить саме ОСОБА_3 .
Так, Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 по справі №754/14898/15-а вказав, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
З огляду на вищевказане, посилання відповідача на неналежне оформлення трудової книжки, як на підставу для відмови у зарахуванні страхового стажу, судом не береться до уваги.
Суд приходить до висновку, що оскільки трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів лише за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній, а записи у трудовій книжці позивача наявні та здійснені належним чином, то підстави не враховувати вказані у трудовій книжці періоди до стажу позивача у відповідача відсутні.
Статтею 76 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В силу зазначених обставин і відповідно до вимог закону судом встановлено, що ОСОБА_3 має право на призначення пенсії по інвалідності, періоди його страхового стажу підтверджені записами у трудовій книжці, у відповідача не було законних підстав відмовляти у призначенні йому пенсії по інвалідності.
Оцінивши обставини справи, проаналізувавши вищевикладені норми чинного законодавства, суд дійшов до висновку про порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом визнання протиправною відмови Бережанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області в призначенні ОСОБА_3 пенсії по III групі інвалідності відповідно до статті 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", викладеної в листах №2/П-11 від 16.02.2018 та №1303/05 від 12.04.2018 згідно до протоколу №2 від 21.03.2018 та зобов'язання Бережанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області призначити ОСОБА_3 пенсію по III групі інвалідності з дати встановлення групи інвалідності - 30.01.2018.
За таких встановлених обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бережанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір згідно з квитанцією №15 від 16.04.2018 у розмірі 704,80 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_3 до Бережанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Бережанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області в призначенні ОСОБА_3 пенсії по III групі інвалідності відповідно до статті 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", викладену в листах №2/П-11 від 16.02.2018 та №1303/05 від 12.04.2018 згідно до протоколу №2 від 21.03.2018.
Зобов'язати Бережанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області призначити ОСОБА_3 пенсію по III групі інвалідності з дати встановлення групи інвалідності - 30.01.2018.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бережанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (місцезнаходження: вул. Шевченка, 13а, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область, 47501, код ЄДРПОУ 40377362) в користь ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок згідно квитанції №15 від 16.04.2018.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 24 липня 2018 року.
Головуючий суддя Мартиць О.І.
копія вірна:
Суддя Мартиць О.І.