06 липня 2018 року № 810/630/18
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просив суд:
визнати протиправною бездіяльність Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, яка полягає у невиплаті пенсії ОСОБА_1 з вересня 2017 року;
зобов'язати Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії з вересня 2017 року на картковий рахунок НОМЕР_2 в банк АТ "Райффайзен Банк Аваль" та утриматись від подальшого призупинення її виплати;
зобов'язати Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити перерахунок пенсії відповідно до останніх змін в законодавстві;
зобов'язати Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області виплатити ОСОБА_1 моральну та матеріальну шкоду в розмірі 20000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є внутрішньо переміщеною особою. З моменту взяття на облік в Управлінні Пенсійного фонду України у Вишгородському районі (листопад 2016 року) позивач вчасно отримував належну йому пенсію. Проте, з вересня 2017 року після переїзду на нове місце проживання виплата пенсії позивачу припинена. На думку ОСОБА_1 пенсійний орган незаконно обмежує його конституційне право на отримання пенсії, оскільки відсутні будь-які законодавчо визначені підстав для припинення виплати пенсії позивачу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2018 відкрито провадження в адміністративній справі.
Відповідачем подано до суду відзив на позов, за змістом якого пенсійний орган вказує, що позивачем не подано до Управління Пенсійного фонду за новим місцем проживання заяву про запит пенсійної справи, що унеможливлює виплату пенсії ОСОБА_1 саме відповідачем. Окремо відповідачем зазначено, що позивачем жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для стягнення на його користь моральної шкоди.
Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Позивач є пенсіонером та з 20.01.2010 отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням Серії НОМЕР_3.
До 2016 року позивач перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Слов'яносербського району Луганської області.
З листопада 2016 року позивач перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Вишгородському районі як внутрішньо переміщена особа.
З серпня 2017 рок позивач переїхав на постійне місце проживання до смт. Гостомель (Київська область, Ірпінський район).
Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 07.08.2017 №3251007075 фактичним місцем проживання позивача є АДРЕСА_1.
З вересня 2017 року виплата пенсії позивачу припинена (сторонами вказана обставина не заперечується).
Листом від 08.11.2017 №196/Т-01 Вишгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області повідомило позивача, що виплата пенсії йому припинена у зв'язку з надходженням даних про те, що ОСОБА_1 зареєструвався як внутрішньо переміщена особа в іншому населеному пункті.
Листом від 29.11.2017 відповідач повідомив позивача, що для прийняття документів на запит макетної та електронної пенсії справи позивача з Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (фактично - для відновлення виплати пенсії) ОСОБА_1 необхідно подати ряд документів: а саме: довідку внутрішньо переміщеної особи, паспорт, ідент. код та реквізити рахунку в Ощадбанку.
Вважаючи зазначені дії та бездіяльність (щодо невиплати пенсії) відповідача незаконними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Підстави припинення виплати пенсії передбачені ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.
Верховний Суд у постанові від 22.03.2018 (справа №243/6391/17) за результатом розгляду аналогічного спору (припинення виплати пенсії особі, яка перемістилась з району проведення антитерористичної операції) дійшов висновку, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття Пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Судом встановлено, що рішення про припинення виплати позивачу пенсії з підстав, визначених ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідачем не приймалось.
З огляду на викладене, виплата пенсії позивачу протиправно припинена без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав. При цьому, слід підкреслити пріоритетність застосування положень ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів України є безпідставними.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, яка полягає у невиплаті пенсії ОСОБА_1 з вересня 2017 року та про зобов'язання Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії з вересня 2017 року підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача зарахувати пенсію позивача саме на рахунок ОСОБА_1 у банку АТ «Райффайзен Банк Аваль» суд зазначає, що в матеріалах справи містяться виписки з банківського рахунку позивача в АТ «Ощадбанк». З виписок убачається, що до вересня 2017 року позивач отримував пенсію саме на рахунок в АТ «Ощадбанк». Також в матеріалах справи міститься скерована до відповідача заява позивача з проханням пенсію надалі зараховувати на рахунок позивача в банку АТ «Райффайзен Банк Аваль». Проте, оскільки в матеріалах справи не міститься відповіді відповідача на згаданий лист, суд вважає передчасним задоволення зазначеної вимоги, так як наразі це питання не є спірним.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити перерахунок пенсії позивача відповідно до останніх змін в законодавстві, суд зазначає наступне.
В матеріалах справи відсутні відомості про те, що позивач звертався до відповідача із заявами про перерахунок пенсії. Так само в матеріалах справи відсутні рішення пенсійного органу за результатом розгляду такого роду заяв. Не зазначає про це і сам позивач у позовній заяві. Таким чином, за відсутності спору між сторонами щодо розміру пенсії позивача, суд позбавлений процесуальної можливості зобов'язати Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити перерахунок пенсії позивача.
Тобто, у вказаній частині позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги позивача зобов'язати відповідача утриматись від подальшого призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 суд зазначає, що відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вимога утриматись від дій у майбутньому є вимогою наперед, адже суду не може бути достеменно відомо чи будуть порушені права позивача у майбутньому.
Таким чином, у вказаній частині у задоволенні позову слід відмовити.
В частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн. суд керується наступним.
За приписами частини другої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду) вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Зі змісту цієї норми випливає, що в такому порядку розглядаються адміністративним судом вимоги про відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди. Основною умовою такого розгляду є те, щоб така вимога була заподіяна (похідною) протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин і якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Як зазначено в пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
В пункті 9 зазначеної постанови Верховний Суд України зазначив, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Позивач зазначає, що внаслідок припинення виплати йому пенсії він не зміг вчасно здійснити лікування та виплатити власні фінансові зобов'язання.
Суд зазначає, що встановлення факту порушення конституційного права позивача на отримання пенсії вже є достатнім доказом того, що позивачу було завдано моральної шкоди, та погоджується із доводами позивача про порушення звичного способу життя.
Разом з тим, що стосується заявленої моральної шкоди на рівні 20 000,00 грн., то позивачем не доведено, що саме така сума є співмірною із завданою шкодою, та не надано будь-якого розрахунку; тому, виходячи з меж розумності, суд вважає, що достатнім буде стягнути з відповідача на користь позивача за заподіяну моральну шкоду суму в розмірі 2000,00 грн., тому позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Керуючись ст. 9, 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263, 291, 382 КАС України, суд -
1.Адміністративний позов задовольнити частково.
2.Визнати незаконною бездіяльність Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, яка полягає у невиплаті з вересня 2017 року ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідент. код: НОМЕР_1) пенсії за віком.
3.Зобов'язати Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідент. код: НОМЕР_1) та сплатити заборгованість з виплати пенсії за період, починаючи з вересня 2017 року.
4.Стягнути з Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ: 41248152; місцезнаходження: 08201, м. Ірпінь, вул. Шевченка 4) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідент. код: НОМЕР_1) кошти за заподіяну моральну шкоду у розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень нуль копійок).
5.У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд
.Суддя Щавінський В.Р.