16 липня 2018 року о/об 09 год. 09 хв.Справа № 808/2332/18 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Гудименко Я.А., розглянувши у місті Запоріжжі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (72410, Запорізька область, Приазовський район, с.Розівка, вул.Леніна, буд.57; ІПН НОМЕР_1)
до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69059, м.Запоріжжя, вул.Українська, буд.50; код ЄДРПОУ 39820689)
про визнання протиправною відмову у погодженні встановлення (відновлення) в натурі на місцевості меж земельної ділянки, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1З.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (надалі - відповідач або ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області), в якому позивач просить суд: 1) постановити рішення, яким визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, викладену у листі №Ц-1768-1552/0/18-18 від 05.05.2018, у наданні ОСОБА_1 згоди на встановлення (відновлення) в натурі на місцевості меж земельної ділянки площею 0,74га, яка надана йому у постійне користування для ведення особистого підсобного господарства та розташована на території Розівської сільської ради Приазовського району Запорізької області; 2) зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області надати письмову згоду ОСОБА_1 на встановлення (відновлення) в натурі на місцевості меж земельної ділянки площею 0,74га, яка надана йому у постійне користування для ведення особистого підсобного господарства та розташована на території Розівської сільської ради Приазовського району Запорізької області.
У позові (а.с.4-7) зазначено, що ОСОБА_1 згідно з Державним актом на право постійного користування землею серія І-ЗП №005553 (00001520137), виданого Розівською сільською радою Приазовського району Запорізької області 06.10.1998 належить земельна ділянка площею 0,74 га. Дана земельна ділянка розташована на території Розівської сільської ради Приазовського району Запорізької області за межами населеного пункту і була надана позивачеві для ведення особистого підсобного господарства. Враховуючи ту обставину, що земельній ділянці позивача не присвоєно кадастровий номер, для забезпечення виконання припису ч.6 ст.55 Закону України «Про землеустрій» та усунення будь-яких непорозумінь щодо її меж, ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області з заявою про надання згоди на встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Подання даної заяви викликано тим, що згідно з ч.1 ст.4 та ч.1 ст.26, ст.55 Закону України «Про землеустрій» хоча замовниками документації із землеустрою можуть бути землекористувачі, однак необхідною складовою технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для земель державної та комунальної власності є згода органу уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою (п.«г» ч.10 ст.55 Закону України «Про землеустрій). Враховуючи те, що позивач є користувачем земельної ділянки, яка належить до державної власності, таку згоду йому повинен надати саме відповідач. До своєї заяви Позивач надав наступні документи: 1) графічні матеріали, на яких зазначено наявне та бажане місце розташування земельної ділянки (схема наявного та бажаного місця розташування земельної ділянки й викопіювання з Публічної кадастрової карти України наявного та бажаного місця розташування земельної ділянки); 2) копію державного акту на право постійного користування землею; 3) копію паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру. Листом за вих.№Ц-1768-1552/0/18-18 від 05.05.2018 відповідач повідомив позивача про неможливість задоволення його заяви з тієї підстави, що надані графічні матеріали не дають можливості чітко визначити земельну ділянку. На думку позивача, дана відмова не відповідає ані обставинам справи, ані вимогам законодавства України.
Позивач підтримав позовні вимоги.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.31-33), в якому зазначено, що на розгляді у ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області перебувало клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,74га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована території Розівської сільської ради Приазовського району Запорізької області. 05.05.2018 листом №Ц-1768-1552/0/18-18 ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області повідомило, що відмовляє у наданні згоди на встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Згідно вимог ст.55 Закону України «Про землеустрій» у складі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є згода власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем. Після отримання зазначеної вище згоди громадянин має звернутися до землевпорядної організації та замовити виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). На підставі цієї технічної документації здійснюється внесення до Державного земельного кадастру відомостей про обмеження у використанні земель та відомості про межі земельної ділянки у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням. До заяви від 06.04.2018 за №Ц-1768/0/17-18 поданої позивачем до відповідача було додано графічний матеріал, який не давав змогу чітко визначити межі земельної ділянки, згоду на відновлення меж якої позивач хотів отримати. У зв'язку із зазначеним відповідачем відмовлено заявнику у наданні такої згоди.
Відповідач проти позову заперечив.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
На підставі Рішення Розівської сільської ради народних депутатів Приазовського району Запорізької області №8 від 18.02.1998 ОСОБА_1 надано у постійне користування земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0,74га. в межах згідно з планом, про що зазначено в Державному акті на право постійного користування землею серії І-ЗП №005553 (00001520137) (а.с.11).
Позивачем надано до суду викопіювання із Публічної кадастрової карти України щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2324585100:02:004:0073 площею 0,73га з цільовим призначенням А.01.03, тип власності - «приватна власність» (а.с.9, 29). При цьому, не зазначено хто виготовляв дане викопіювання, кому саме належить ця земельна ділянка і як вона стосується позивача.
Також, позивачем надано до суду «Схему наявного та бажаного місця розташування земельної ділянки» за підписом Розівського сільського голови, на якій зазначено, що під №6 - розташована земельна ділянка розміром 0,74га рілля, яка може бути надана у власність ОСОБА_1 (а.с.10).
Позивачем не надано до суду доказів про внесення вказаних Розівською сільською радою Приазовського району Запорізької області у «Схемі наявного та бажаного місця розташування земельної ділянки» відомостей до Публічної кадастрової карти України.
У відповіді ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області (за вих.№Ц-1768-1552/0/18-18 від 05.05.2018) на адресу позивача зазначено наступне: «… Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області розглянуло Вашу заяву (від 06.04.2018 вх.№Ц-1768/0/17-18) щодо надання згоди на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості на земельну ділянку площею 0,7400га, яка надана у постійне користування для ведення особистого підсобного господарства на території Розівської сільської ради Приазовського району Запорізької області. … Повідомляємо, що у Вашій заяві, яка подана на розгляд до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, графічні матеріали не дають чітко визначити земельну ділянку, межі якої Ви маєте намір відновити в натурі (на місцевості). Зважаючи на вищезазначене, Головне управління не вбачає підстав для задоволення Вашої заяви. …» (а.с.19).
Вирішуючи по суті переданий до суду публічно-правовий спір враховуючи викладене вище суд виходить з такого.
Як передбачено ч.4 ст.122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Згідно з пп.13 п.4 «Положення про Головне управління Держгеокадастру в області», затвердженого 29.09.2016 Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за №1391/29521, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань: розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.
Замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі (ч.1 ст.26 Закону України №858-IV від 22.05.2003 «Про землеустрій»).
Відповідно до ст.55 Закону України №858-IV від 22.05.2003 «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися. Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов'язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям. У разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом). Якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельної ділянки державної чи комунальної власності у власність чи користування, на якій розташовано житловий будинок, право власності на який зареєстровано, така технічна документація розробляється на замовлення власника житлового будинку без надання дозволу Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: а) завдання на складання технічної документації із землеустрою; б) пояснювальну записку; в) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом); г) згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем; ґ) довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території); д) копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; е) копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі проведення робіт щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); є) копію правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за умови якщо права власності на такі об'єкти зареєстровані); ж) матеріали польових топографо-геодезичних робіт; з) план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів); и) кадастровий план земельної ділянки; і) перелік обмежень у використанні земельної ділянки; ї) у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні (відновленні) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); й) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.
Згідно з ч.1 ст.34 Закону України «Про Державний земельний кадастр» на кадастровому плані земельної ділянки відображаються: площа земельної ділянки; зовнішні межі земельної ділянки (із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності); координати поворотних точок земельної ділянки; лінійні проміри між поворотними точками меж земельної ділянки; кадастровий номер земельної ділянки; кадастрові номери суміжних земельних ділянок (за наявності); межі земельних угідь; межі частин земельних ділянок, на які поширюється дія обмежень у використанні земельних ділянок, права суборенди, сервітуту; контури об'єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці. Таблиці із зазначенням координат усіх поворотних точок меж земельної ділянки, переліку земельних угідь, їх площ, відомостей про цільове призначення земельної ділянки та розробника документації із землеустрою на земельну ділянку є невід'ємною частиною кадастрового плану земельної ділянки.
Як зазначено у п.1 «Порядку ведення Державного земельного кадастру», затвердженого 17.10.2012 постановою Кабінету Міністрів України №1051 (надалі - «Порядок ведення Державного земельного кадастру»), цей Порядок визначає процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру.
Відповідно до пп.4 п.171 «Порядку ведення Державного земельного кадастру» витяг з Державного земельного кадастру надається про: земельну ділянку за формою згідно з додатком 47.
У п.171-1 «Порядку ведення Державного земельного кадастру», зокрема, зазначено: «… Після формування витягу або повідомлення про відмову у наданні відомостей з Державного земельного кадастру за допомогою програмного забезпечення заявнику надсилається на адресу електронної пошти (за наявності) повідомлення щодо завершення опрацювання його заяви про надання відомостей, її реєстраційного номера та місцезнаходження центру надання адміністративних послуг, в якому можна отримати витяг або повідомлення про відмову у наданні відомостей з Державного земельного кадастру. Подання заяви в електронній формі про надання відомостей з Державного земельного кадастру у формі витягів з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру та оплата послуги з їх надання за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру та електронних платіжних систем можуть здійснюватися через Єдиний державний портал адміністративних послуг, у тому числі через інтегровану з ним інформаційну систему Держгеокадастру. …».
Позивачем не доведено у суді, що ним було подано до відповідача з іншими документами Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, в якому було б зазначено місце розташування земельної ділянки та її чіткі межі.
У п.2.3-п.2.5 «Інструкції щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення межовими знаками», затвердженої 18.05.2010 наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №376, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 16.06.2010 за №391/17686, зазначено: «2.3. Комплекс робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: підготовчі роботи, топографо-геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою, камеральні роботи, складання і оформлення матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками. 2.4. Підготовчі роботи включають збір та аналіз виконавцем наявних документації із землеустрою, матеріалів інвентаризації земель, планово-картографічних матеріалів, правових підстав надання земельної ділянки у власність (користування), відомостей про наявність спірних питань щодо меж земельної ділянки, переліку обмежень у використанні земельної ділянки і наявні земельні сервітути, списків координат пунктів державної геодезичної мережі. 2.5. Топографо-геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою виконуються, а результати цих робіт оформлюються відповідно до Законів України "Про землеустрій", "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність", Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98), затвердженої наказом Укргеодезкартографії від 09.04.98 N56, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.06.98 за N393/2833 (із змінами)».
Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у галузі топографо-геодезичної і картографічної діяльності, належить: (…) організація топографо-геодезичних і картографічних робіт; ведення картографічного моніторингу території України, включаючи шельфову зону та населені пункти; виконання астрономо-геодезичних, гравіметричних, інженерно-геодезичних, топографічних, картографічних, картовидавничих робіт, проведення супутникових радіонавігаційних спостережень, аеро- та космічних зйомок для дистанційного зондування Землі; (…).
Позивачем не надано доказів звернення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у галузі топографо-геодезичної і картографічної діяльності з метою відповідного оформлення Витягів з Кадастрової карти, викопіювань з Поземельної книги тощо.
Надані до суду: викопіювання із Публічної кадастрової карти України у довільній формі, «Схема наявного та бажаного місця розташування земельної ділянки» за підписом Розівського сільського голови - не містять у собі всіх необхідних елементів, передбачених ст.34 Закону України «Про Державний земельний кадастр» для визначення розташування земельної ділянки, межі якої позивач бажає встановити (відновити).
Таким чином, суд не вбачає підстав, для визнання протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, викладену у листі №Ц-1768-1552/0/18-18 від 05.05.2018, у наданні ОСОБА_1 згоди на встановлення (відновлення) в натурі на місцевості меж земельної ділянки площею 0,74га, яка надана йому у постійне користування для ведення особистого підсобного господарства та розташована на території Розівської сільської ради Приазовського району Запорізької області.
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 14.03.2017 по справі №21-3063а16 висловила правову позицію про те, що: «… суд не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) відповідача поза межами перевірки за критеріями відповідності прийняття ним рішень (вчинення дій), передбаченими частиною третьою статті 2 КАС …».
Суд приходить до висновку, що прийняття рішення про зобов'язання відповідача вчинити дії певного змісту можливо за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.
Відтак, відсутні підстави для зобов'язання відповідача надати письмову згоду ОСОБА_1 на встановлення (відновлення) в натурі на місцевості меж земельної ділянки площею 0,74га, яка надана йому у постійне користування для ведення особистого підсобного господарства та розташована на території Розівської сільської ради Приазовського району Запорізької області.
У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню. Доводи позивача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд, -
У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
У стягненні на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.
Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 16.07.2018.
Суддя О.О. Прасов