23 липня 2018 року № 810/2179/18
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії / бездіяльність Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо надання неповної, необґрунтованої, відповіді позивачу на його звернення від 02.04.2018 та взаємовиключних мотивів, за надання недостовірної інформації та розгляд заяви за відсутності позивача, без повідомлення способу оскарження;
- зобов'язати Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області надати відповідь на його звернення від 02.04.2018, відповідно до законодавства;
- визнати протиправними дії Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області за відмову зарахувати позивачу страховий стаж за час перебування на інвалідності з 30.04.1994 по 13.06.1996, та з 01.10.2000 по цей час включно;
- зобов'язати Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області компенсувати завдані позивачу матеріальні збитки у розмірі 10000,00 грн та стягнути з відповідача кошти у розмірі 10000,00 грн, за ненадання належної відповіді , безпідставну відмову вчинити дії, відмову запросити відповідача на розгляд його заяви та ненадання способу оскарження відповіді;
- зобов'язати Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області компенсувати позивачу моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн, за порушення прав позивача, гарантованих статтею 40 Конституції України, та стягнути з відповідача кошти у розмірі 10000,00 грн, за виявлену зневагу до позивача, вчинену з цинізмом, виявлену у безпідставній відмові зарахувати позивачу до страхового стажу час перебування на інвалідності, на думку позивача має ознака дискримінації позивача, що завдало позивачу тяжких моральних страждань.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є пенсіонером, який отримує пенсію по інвалідності ІІ групи, яка настала внаслідок травми і захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, та призначена згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". У зв'язку із тим, що при призначенні позивачу пенсії, до його страхового стажу не було враховано час перебування на інвалідності, що на його думку є протиправним, 02.04.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування до страхового стажу часу перебування на інвалідності.
Відповідь, надану на зазначену заяву, позивач вважає такою, що не ґрунтується на вимогах Закону України "Про звернення громадян", оскільки в ній відсутнє посилання на закон, яким керувався відповідач, відмовляючи у задоволенні заяви, не зазначено порядок її оскарження, та здійснено її розгляд без участі позивача. При цьому, на думку позивача, відмова відповідача у зарахуванні до страхового стажу часу перебування на інвалідності, суперечить частині першій статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а тому є незаконною.
Відповідач правом, наданим йому статтею 162 КАС України, не скористався, жодних заяв по суті справи до суду не надавав.
Ухвалою суду від 21.05.2018 відкрито загальне позовне провадження в даній адміністративній справі.
У судове засідання, призначене на 11.06.2018, сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не з'явились. Враховуючи зазначене та ту обставину, що матеріали справи містять клопотання позивача про розгляд справи без його участі, суд, на підставі статті 205 КАС України перейшов у письмове провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 (а.с.5).
Відповідно до виписки із акта огляду МСЕК серії НОМЕР_2, інвалідність позивача пов'язана із виконанням обов'язків військової служби (а.с.18).
Як пенсіонер, якому пенсія призначена відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", позивач перебуває на обліку у Броварському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області.
02 квітня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування до страхового стажу часу перебування на інвалідності, яка була зареєстрована за вхідним номером 300/Л-01 (а.с.6).
За результатами розгляду заяви, відповідачем оформлено відповідь "Про розгляд звернення" від 12.04.2018 №300/Л-01, яким повідомлено про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу часу перебування на інвалідності, з посиланням на те, що до страхового стажу зараховується час перерубування на інвалідності, яка настала у зв'язку із нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, а не час перебування на інвалідності, яка настала у зв'язку із виконанням обов'язків військової служби.
Позивач вважає, що Броварським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Київської області порушено порядок розгляду його заяви та разом з тим, протиправно відмовлено у зарахуванні до страхового стажу позивача часу перебування на інвалідності, що стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.
Враховуючи обставини справи та характер заявлених позовних вимог, суд вважає, що дослідження та аналіз спірних правовідносин слід розпочати із відповідності вимогам закону наданої позивачу відповіді "Про розгляд звернення" від 12.04.2018 №300/Л-01.
Так, заявляючи вимогу про визнання протиправними дій відповідача, позивач мотивує це тим, що відповідь була надана неповно, необґрунтовано, з недостовірною інформацією та без повідомлення способу її оскарження, а також, на те, що розгляд заяви відбувся без його участі.
Частиною першою статті першої Закону України "Про звернення громадян" встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про звернення громадян" , під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Згідно із частиною третьою статті 3 цього ж Закону, заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Частиною першою статті 14 Закону України "Про звернення громадян", передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.
У відповідності до частини першої статті 15 Закону України "Про звернення громадян", органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Приписами частини четвертої статті 15 Закону України "Про звернення громадян", встановлено, що рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Судом встановлено, що оскаржувана відповідь Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області має посилання на закон, а саме Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деякий інших осіб". Окрім того, відповідачем зазначено мотиви відмови, які полягають у тому, що на його думку позивач не належить до кола суб'єктів, на які розповсюджується дія статті 28, зазначеного відповідачем закону.
Проте, суд погоджується з доводами позивача про відсутність зазначення порядку оскарження відповіді "Про розгляд звернення" від 12.04.2018 №300/Л-01, оскільки, як убачається із зазначеної відповіді, відповідачем лише вказано на факт того, що ОСОБА_1 має право на його оскарження, однак, відсутнє роз'яснення самого порядку такого оскарження.
Відповідно до статті 18 Закону України "Про звернення громадян", громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Як встановлюється із заяви позивача про зарахування до страхового стажу часу перебування на інвалідності від 04.04.2018, позивачем висловлено бажання та зазначено прохання щодо його присутності при розгляді заяви. Однак, відповідач не повідомив ОСОБА_1 про час та місце її розгляду, а також не зазначив підстави та причини неможливості розгляду заяви у присутності позивача, та ігноруючи вимоги закону та волевиявлення заявника, здійснив розгляд оскаржуваної заяви самостійно.
Таким чином, беручи до уваги вищенаведене, суд зазначає, що розгляд заяви позивача про зарахування до страхового стажу часу перебування на інвалідності від 02.04.2018, зареєстрованої за вхідним номером 300/Л-01, відбувся з порушенням встановленого Законом України "Про звернення громадян" порядку, а саме - без роз'яснення порядку оскарження та без участі заявника.
Одночасно, суд звертає увагу на те, що спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює питання щодо порядку звернення громадян до Пенсійного фонду та одночасно порядок розгляду відповідних заяв Пенсійним органом, є Постанова Пенсійного фонду України "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №22-1, затверджена Міністерством юстиції України 27 грудня 2005 року (далі- Порядок).
Пунктом 4.1 зазначеного Порядку передбачено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
При цьому, урахування страхового стажу передбачено пунктом 2.7 Порядку, відповідно до якого, до заяви про перерахунок пенсії у зв'язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв'язку зі зміною кількості членів сім'ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.
У цьому контексті, аналізуючи положення Порядку, суд звертає увагу позивача на те, що звернення до Пенсійного органу з метою певних, закріплених законодавством змін щодо вже призначеної пенсії, має бути здійснено шляхом подачі конкретної, передбаченої порядком заяви.
У даному випадку, суд зазначає, що зарахування до страхового стажу часу перебування на інвалідності може бути здійснено виключно на підставі заяви про перерахунок пенсії, у той час, як позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування до страхового стажу часу перебування на інвалідності, а тому відповідь на неї не може вважатися відмовою у перерахунку пенсії у зв'язку із зарахуванням до страхового стажу часу перебування на інвалідності.
Отже, відповідь Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області "Про розгляд звернення" від 12.04.2018 №300/Л-01, фактично не є відмовою у перерахунку пенсії позивача, а носить лише консультативно - інформаційний характер, а тому позовні вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу часу перебування на інвалідності є безпідставними, так як позивач не отримав відмови у такому зарахуванні, у передбаченому законом порядку.
Щодо вимог позивача про компенсацію матеріальних збитків у розмірі 10 000 грн, суд зазначає наступне.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені у статті 1166 Цивільного кодексу України, частиною першою якого передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Суд наголошує, що майнова (матеріальна) шкода полягає у знищенні або пошкодженні майна потерпілого. Об'єктом правопорушення виступає річ, тобто предмет матеріального світу, або гроші. Майнова шкода поділяється на реальні збитки, фактичні втрати, пов'язані із знищенням або пошкодженням майна, та (або) витрати, пов'язані із відновленням свого порушеного права, а також упущену вигоду/доходи, які особа могла б одержати, якщо б її право не було порушено.
Доказів понесення позивачем будь-яких матеріальних втрат у зв'язку з порушенням відповідачем порядку розгляду інформаційного запиту матеріали справи не містять, а сам по собі факт ненадання належної відповіді на запит не означає заподіяння матеріальної шкоди.
Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Частиною 2 статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», виходячи із загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно з пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та матеріалів справи, моральну шкоду позивач вимагає, у першу чергу, у зв'язку з порушенням його прав на розмір пенсії, у зв'язку із не зарахуванням до його страхового стажу часу перебування на інвалідності . Разом з цим, суд зазначає, що правовідносини, пов'язані з призначенням, виплатою та перерахунком пенсії позивача не є предметом цієї справи, оскільки у сторін не виникло правовідносин щодо перерахунку пенсії позивача.
Таким чином суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджується, а судом не встановлено наявність причинного зв'язку між протиправними діями відповідача під час розгляду заяви позивача та душевними стражданнями, про які стверджує позивач. Суд також враховує, що позивач не надав жодних доказів в обґрунтування розміру заявленої до відшкодування моральної шкоди у сумі 10000,00 грн.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, задоволенню не підлягають.
Підсумовуючи вищезазначене, суд вважає, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, а тому, адміністративний позов є таким, що підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області за надання неповної відповіді на звернення ОСОБА_1 - без повідомлення способу оскарження прийнятої відповіді та розгляд заяви без його участі.
Зобов'язати Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області ( бульв. Незалежності, 11, м. Бровари, Київська область, код ЄДРПОУ 37892505) надати відповідь на звернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) від 02.04.2018, відповідно до законодавства.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лисенко В.І.