18 липня 2018 року справа № 810/2385/18
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач), в якому просить зобов'язати відповідача щомісячно з 01.01.2016 здійснювати нарахування та виплату пенсії в розмірі 58 відсотків відповідних сум грошового забезпечення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач був звільнений із служби поліції через хворобу та являється пенсіонером МВС. Перебуває на пенсійному обліку у відповідача та отримує щомісячну пенсію за вислугу років в порядку та на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а вислуга років на день звільнення становила 21 рік 6 місяців та 3 дні. При виході на пенсію позивачу нараховано 53 відсотки відповідних сум грошового забезпечення. Стверджує, що з 01.01.2016 у нього виникло законне право на включення до розрахунку пенсії 5%, внаслідок отриманого захворювання, пов'язаного з проходження служби в міліції, що підтверджується відповідним свідоцтвом. Проте, відповідач безпідставно відмовляє у включенні вказаного відсотку до грошового забезпечення посилаючись на те, що позивач звільнений через хворобу у запас, а не у відставку, а тому правових підстав для збільшення основного розміру пенсії на 5 % не має.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив, в якому у його задоволенні просив відмовити, посилаючись на те, що пенсія позивачу призначена та виплачується у розмірі, встановленому чинним законодавством і підстави для її перерахунку відсутні.
Ухвалою суду від 18.05.2018 у даній адміністративній справі відкрито спрощене позовне провадження з проведенням судового засідання.
У судове засідання, призначене на 02.06.2018, сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, не з'явились. Позивач надав клопотання про розгляд справи без його участі.
Згідно з вимогами частини дев'ятої статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
За таких обставин суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Заслухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З матеріалів справи слідує, що згідно свідоцтва про хворобу № 47/у від 14.04.2014, виданого військо - лікарською комісією ГУ УМВС України в м. Києві (форма свідоцтва затверджена Наказом МВС України № 85 від 06.02.2001) позивач непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (а.с. 11).
Відповідно до витягу з наказу Управління Державної охорони при ГУМВС України в м. Києві від 24.04.2014 № 172 о/с позивача на підставі рапорту від 16.04.2014 звільнено з органів внутрішніх справ з 28.04.2014 за п. «б» ст. 64 Положення № 114 у запас (через хворобу) з вислугою років у календарному обчисленні 21 рік 06 місяців 03 дні (а.с. 16).
Позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до ст. 12, 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що підтверджується пенсійним посвідченням серії ААИ № 234816 (а.с. 15).
27 березня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок його пенсії з 1 січня 2016 року з врахуванням «додаткових 5 % до пенсії пенсіонерам по хворобі» (вх. № 1381/Б-01) (а.с. 8-10).
25 квітня 2018 року відповідач листом № 1381/Б-01 відмовив у перерахунку пенсії відповідно до п «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в розмірі 55 % відповідних сум грошового забезпечення; за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 % відповідних сум грошового забезпечення у зв'язку тим, що позивач звільнений по статті 64 «б» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас, а не у відставку.
До того ж, у вказаному листі зазначено, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» позивачу було проведено перерахунок пенсії з 1 січня 2016 року (а.с. 12).
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийняті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної, зокрема, у його рішеннях від 6 липня 1999 року № 8 рп-99 у справі щодо права на пільги, від 20 березня 2002 року № 5рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій та від 11 жовтня 2005 року № 8рп/2005 у справі № 1-21/2005 про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання суддів, працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ( в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу), пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які
мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
02 липня 2015 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про Національну поліцію» № 580-VIII, який згідно п.1 його розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" набирає чинності через три місяці з дня наступного за днем його опублікування. Закон України «Про Національну поліцію» був опублікований 06.08.2015 року в газеті «Голос України» (№141-142), тому датою набрання ним чинності та одночасно датою втрати чинності Законом України «Про міліцію» є 07 листопада 2015 року.
Згідно пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ( в редакції, що діє на час спірних правовідносин), пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Відповідно до статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема: 1) у зв'язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв'язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.
Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.
Як свідчить аналіз норм чинного законодавства, право на призначення пенсії у розмірі 55 % відповідних сум грошового забезпечення має особа, яка звільнена за станом здоров'я відповідно до Закону України «Про Національну поліцію».
У той же час, відмовляючи у перерахунку пенсії, відповідач зазначив, що оскільки позивач звільнений через хворобу у запас, а не звільнений у відставку через хворобу, він не має права на вказану доплату.
Проте, суд не погоджується з вказаною позицією пенсійного органу, оскільки Законом чітко передбачені підстави звільнення поліцейських і такого визначення як звільнення у відставку за станом здоров'я Закон не містить.
Суд звертає увагу, що Законом передбачено звільнення за станом здоров'я, тому позиція відповідача щодо незастосування вказаної норми до позивача є хибним тлумаченням норм чинного законодавства.
Крім того, суд звертає увагу, що після набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» підзаконних нормативно-правових актів, які б регулювали порядок проходження служби в Національній поліції України, порядок проведення лікарської та військово-лікарської експертиз, повноваження відповідних комісій, вимоги до прийнятих ними документів, прийнято не було.
Між тим, до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію», діяв Закон України «Про міліцію», яким були врегульовані правовідносини щодо пенсійного забезпечення працівників міліції, які за своїм змістом є аналогічними тим, що викладені в Законі України «Про Національну поліцію».
Окрім цього, питання звільнення зі служби в органах внутрішніх справ були врегульовані також Положенням про діяльність військово-лікарської комісії в системі МВС України (далі - Положення № 85) та Порядком проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України (далі - Порядок № 85), затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.02.2001 № 85.
Підпунктом 1.63.5. пункту 1.63. Порядку № 85 встановлено, що за результатами медичного огляду ВЛК виносять постанови щодо осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ, зокрема, з формулюванням: «Не придатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».
Відповідно до підпункту 1.117. 1 пункту 1.117 Порядку № 85 свідоцтво про хворобу у мирний час складається на осіб рядового й начальницького складу, визнаних не придатними до військової служби зі зняттям з військового обліку, не придатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час, обмежено придатними до військової служби, на курсантів та слухачів навчальних закладів МВС, визнаних не придатними до подальшого навчання за станом здоров'я.
Таким чином, на думку суду, юридично визначальним у даних правовідносинах є також факт захворювання, яке спричинило подальшу непридатність позивача до проходження служби, що було установлено у прямо передбачений спосіб, відповідно до діючого підзаконного нормативного акту - Порядку № 85, та зафіксовано у відповідному документі - свідоцтві про хворобу № 47/у від 14.04.2014, хоча формулювання «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час» і містить розбіжність із формулюванням, викладеним у п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» - «непридатність до служби в поліції». Однак, наявність такої розбіжності жодним чином не спростовує самого факту непридатності позивача до подальшої служби через хворобу.
Дана правова позиція викладена в постановах Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2018 у справі № 344/14916/17 та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2018 № 209/2498/17.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням вимог зазначеної норми, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії позивачу з урахуванням 5 %, внаслідок отриманого захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Водночас, в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача щомісячно з 01.01.2016 здійснювати нарахування та виплату пенсії в розмірі 58 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, судом враховано таке.
Як вже зазначалося, позивач із заявою про перерахунок пенсії звернувся до відповідача 27.03.2018, а тому слід зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням 5%, внаслідок отриманого захворювання, пов'язаного з проходженням в органах внутрішніх справ саме з цієї дати - 27.03.2018.
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Стосовно клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконання рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати в установлений судом термін з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду, судом встановлено таке.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Однак, суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати в установлений судом термін, з моменту набрання рішенням законної сили звіт про його виконання, оскільки відсутня загроза для невиконання відповідачем рішення у даній справі.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем в частині позовних вимог.
Крім того, судом не можуть бути взяті до уваги обґрунтування відзиву відповідача, оскільки вони спростовані наданими позивачем доказами та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, чого не було зроблено відповідачем.
З урахуванням викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Як убачається з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 704, 80 грн (квитанція від 14.05.2018 № НОМЕР_1), стягненню на користь позивача підлягають судові витрати у сумі 704,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 12, 90, 242-246, 250, 255, 295 КАС, суд,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням 5 % , внаслідок отриманого захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ неправомірними.
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 27.03.2018 за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 58% відповідних сум грошового забезпечення.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лисенко В.І.