11 липня 2018 року м.Житомир справа № 806/1892/18
категорія 12.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Токаревої М.С.,
секретар судового засідання Мельниченко О.В.,
за участю: позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,
встановив:
ОСОБА_4 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України у якому просить:
- визнати незаконним та скасувати висновок службової перевірки проведеної на підставі наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 30.01.2018 №373 щодо ОСОБА_4;
- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 12.03.2018 №281 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності";
- визнати протиправним та скасувати наказу Департаменту патрульної поліції №253о/с від 21.03.2018;
- поновити на посаді інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції України в Житомирській області Департаменту патрульної поліції з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 21.03.2018 №253 о/с молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_4, інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції України в Житомирській області Департаменту патрульної поліції звільнено зі служби в поліції. Підставою для застосування найсуворішого виду дисциплінарного стягнення слугувала позиція відповідача щодо наявності попереднього накладеного чинного дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну посадову відповідність. Позивач вважає, що у відповідача не було правових підстав для застосування до неї найсуворішого виду дисциплінарного стягнення, оскільки на час винесення оскаржуваних наказів у неї не було жодних діючих дисциплінарних стягнень.
У судовому засіданні позивач та представник позивача позовна вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві та просили їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та заперечував щодо його задоволення з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Ухвалою від 12.06.2018 провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання незаконним та скасувати висновок службової перевірки проведеної на підставі наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 30.01.2018 №373 щодо ОСОБА_4 було закрито.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 проходила службу в органах поліції на посаді інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції України в Житомирській області Департаменту патрульної поліції.
30 січня 2018 року наказом Департаменту патрульної поліції №373 було призначено проведення службового розслідування з метою встановлення причин та обставин можливого порушення службової дисципліни інспектором роти №1 батальйону УПП в Житомирській області Департаменту патрульної поліції молодшим лейтенантом поліції ОСОБА_4
У висновку службового розслідування зазначено, що дії інспектора роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 та поліцейського роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції ОСОБА_5 являється порушенням службової дисципліни, в розрізі довготривалого прибуття та не обґрунтованого маршруту руху на місце виклику з моменту його отримання та фактичного приїзду на місце події, що призвело до не виявлення та затримання осіб правопорушників.
На підставі висновку службового розслідування Департаментом патрульної поліції було видано наказ №281 від 12.03.2018, яким за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні вимог п.п. 1,2,3 ч.І ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п.1,2 ч.І сг. 18. ч.І ст.12. ч.І ст.4 Закону України "Про Національну поліцію України", п.8 ч.І ст.12 Закону України "Про дисциплінарний статут, органів внутрішніх справ України" ураховуючи попередньо накладене чинне дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну посадову відповідність, інспектора роти №1 батальйону УПП в Житомирській області Департаменту патрульної поліції молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 слід притягнути до дисциплінарної відповідальності, застосувати найсуворіший захід дисциплінарного впливу та звільнити зі служби.
Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 21.03.2018 №253 о/с молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_4, інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції України в Житомирській області Департаменту патрульної поліції звільнено зі служби в поліції.
Фактично позивач не заперечує допущення дисциплінарного проступку за який до неї було застосовано дисциплінарне стягнення, проте вона не погоджується із застосуванням до неї крайнього заходу дисциплінарного впливу, яким є звільнення.
Перевіряючи правомірність оскаржуваних позивачем наказів про звільнення зі служби за вчинення дисциплінарного проступку, суд виходив з того, що правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію".
Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
У частині 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" передбачені обов'язки поліцейського зокрема: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28.04.2016 року №326, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 року за №778/28908, затверджено Правила етичної поведінки працівників апарату Міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС. Ці Правила як зібрання основних професійно-етичних норм визначають для працівників МВС принципи етики, якими є зокрема гідна поведінка: повага до гідності інших осіб; ввічливість та дотримання високої культури спілкування; доброзичливість і запобігання виникненню конфліктів у стосунках з громадянами; недопущення, у тому числі поза роботою, дій і вчинків, які можуть зашкодити роботі чи негативно вплинути на репутацію працівників МВС.
Статтею 64 Закону України "Про Національну поліцію" визначена Присяга працівника поліції.
Відповідно до частини 1, 2 статті 19 Закону України "Про Національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Пунктом 9 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" від 23.12.2015 року №901-VIII передбачено, що до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".
Таким чином, до затвердження відповідним законом Дисциплінарного статуту Національної поліції України підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначаються Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006 року №3460-ІV (надалі - Дисциплінарний статут).
Дисциплінарний статут визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету ОСОБА_6 України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Згідно зі статтею 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
Статтею 2 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Згідно зі статтею 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Порядок накладання дисциплінарних стягнень передбачений статтею 14 Дисциплінарного статуту, відповідно до частини 1 якої з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.
Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Відповідно до п.18 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ особа рядового або начальницького складу вважається такою, яка не має дисциплінарного стягнення, якщо її заохочено шляхом дострокового зняття дисциплінарного стягнення, нагороджено державною нагородою чи відзнакою Президента України або минув рік з дня накладення дисциплінарного стягнення.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 року №230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 року за №541/23073, затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (надалі Інструкція №230).
За визначенням, наведеним у пункті 1.1. Інструкції №230, службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин.
Суд погоджується з позицією відповідача, що ним було дотримано порядок проведення службового розслідування та строки притягнення до дисциплінарної відповідальності, проте ці обставини фактично не оспорюються позивачем, а оспорюється застосований вид дисциплінарного стягнення.
Слід вказати, що визначаючи вид дисциплінарного стягнення, який слід застосувати до позивача відповідач виходив з того, що у ОСОБА_4 є попередньо накладене чинне дисциплінарне стягнення у виді попередження про неповну посадову відповідність.
Суд з цього приводу зазначає наступне.
Сторонами не заперечується факт того, що наказом Департаменту патрульної поліції №394 від 03.03.2017 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" ОСОБА_4 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді попередження про неповну посадову відповідність.
Водночас, з врахуванням п.18 Дисциплінарного статуту станом на 21.03.2018 позивач вважалась такою, яка не має дисциплінарного стягнення, оскільки з моменту винесення наказу №394 від 03.03.2017 минув понад один рік.
Крім того, слід вказати, що до іншого працівника УПП ОСОБА_5В, який разом з позивачем ніс службу у одному екіпажі та допустив аналогічний проступок було застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани. Визначаючи вид дисциплінарного стягнення до даного працівника відповідач виходив з того, що ОСОБА_5 не має дисциплінарних стягнень.
З огляду на те, що оскаржуваний наказ про застосування до позивача крайнього заходу дисциплінарного впливу винесено 21.03.2018, тобто у період коли позивач, вже вважалась, такою, що немає дисциплінарних стягнень, а застосування такого виду дисциплінарного стягнення обґрунтовувалось саме наявністю попереднього дисциплінарного стягнення, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно застосував до позивача дисциплінарне стягнення у виді звільнення.
Слід зазначити, що визначення виду дисциплінарного стягнення за вчинені проступки відноситься до дискреційних повноважень відповідача.
У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету ОСОБА_6 Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_6 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, заперечуючи проти позову, тим не менш не довів правомірність своїх рішень щодо накладення на позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, що дає суду підстави для задоволення позову.
ОСОБА_7 адміністративного суду України від 26.05.2010 року № 753/11/13-10 "Про розв'язання спорів, що виникають з відносин публічної служби" зазначено, що під час вирішення спорів зазначеної категорії пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Враховуючи, що Законом України "Про Національну поліцію" не врегульовано питання поновлення на службі, суд вбачає наявними підстави застосування в даному випадку норм Кодексу законів про працю України.
Згідно частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, одночасно приймаючи рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_6 України від 08 лютого 1995 року №100.
Відповідно до абз.3 п.2 даного Порядку в усіх інших випадках збереження середньої заробітної плати (в т.ч. у випадку вимушеного прогулу) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
З довідки про доходи №640 від 06.04.2018, наданої Департаментом патрульної поліції вбачається, що середньоденний заробіток позивача, виходячи з виплат за два останні календарні місяці, що передують місяцю звільнення позивача, становив 308,82 грн. Враховуючи тривалість вимушеного прогулу позивача до дня постановлення рішення у справі, яка становить 110 календарних днів, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 33970,20 грн.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1, вул. Поліська, 10, с. Тетерівка, Житомирський район, Житомирська область) задовольнити.
Визнати протиправними накази Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646, вул. Федора Ернста, 3, м. Київ) №281 від 12 березня 2018 року та №253о/с від 21 березня 2018 року та скасувати їх.
Поновити ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1, вул. Поліська, 10, с. Тетерівка, Житомирський район, Житомирсьа область) на посаді інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у Житомирській області Департаменту патрульної поліції з 24 березня 2018 року з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 33970,20 грн.
Звернути рішення до негайного виконання в частині поновлення на посаді.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя М.С. Токарева
Повне судове рішення складене 24 липня 2018 року