18 липня 2018 року Справа № 808/1794/18 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
17 травня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 07.11.2016 №29735-13.
В обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність правових підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з транспортного податку за 2016 рік. На думку позивача, норми ст.267 ПК України в новій редакції можуть застосовуватись не раніше нового бюджетного періоду, тобто з 01.01.2017, оскільки зазначене узгоджується з приписами пп.4.1.9 п..4.1 ст.4 Податкового кодексу України, відповідно до яких зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яким позивачу визначеного транспортний податок за 2016 рік, вважає передчасним та протиправним.
Від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень зазначив, що контролюючим органом отримано інформацію з бази даних ІС «Податковий блок», з якої встановлено, що позивач є власником транспортного засобу, який підпадає під визначення об'єкта оподаткування транспортним податком в відповідно до ст.267 Податкового кодексу України. У зв'язку з чим позивачу визначено податкове зобов'язання з транспортного податку та направлено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Зазначає, що відповідачем правомірно та своєчасно прийнято та направлено на адресу позивача оскаржуване податкове повідомлення - рішення, а тому відсутні підстави для його скасування.
Представник відповідача підтримав позицію викладену в письмових запереченнях та просила відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження та на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказах. Фіксація судового засідання за допомогою технічного не здійснювалась.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно встановивши обставини справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 з 10.08.2016 є власником транспортного засобу Lexus LS 460, державний номер НОМЕР_1, об'єм двигуна 4608, рік випуску 2011, тип пального - бензин, що підтверджується відомостями НАІС ДДАІ (а.с.26 зворот).
07 листопада 2016 року ГУ ДФС у Запорізькій області прийнято податкове повідомлення - рішення №29735-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 10416,67 грн.
Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.
З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон №71, яким шляхом викладення в новій редакції статті 267 Податкового кодексу України введено новий місцевий податок у складі податку на майно - транспортний податок.
Відповідно до пп.267.1.1 п.267.1 ст.267 Податкового кодексу України в редакції Закону № 71 визначено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Підпунктом 267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Згідно з пп.267.3.1 п.267.3 ст.267 Податкового кодексу України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Відповідно до п.267.4 ст.267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Згідно пп.267.5.1 п.267.5 ст.267 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року) (пп.267.6.1, 267.6.2 п.267.1 ст.267 Податкового кодексу України).
Підпунктом 267.8.1 п.267.8 ст.267 Податкового кодексу України передбачено, що транспортний податок сплачується: а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
24 грудня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон №909, який набрав чинності з 01.01.2016, та яким внесено зміни, серед іншого, до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України.
В редакції Закону №909 у пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет на 2016 рік» установлено з січня 2016 року мінімальну заробітну плату на рівні 1378,00 грн.
Тобто, об'єктом оподаткування транспортним податком протягом 2016 року були легкові автомобілі середньоринкова вартість яких перевищувала 1 033 500,00 грн. (1378,00 мінімальна заробітна плата станом на січень 2016 х 750 = 1 033 500,00 грн.).
Як встановлено судом під час розгляду адміністративної справи, відповідно до відомостей Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, станом на момент розгляду адміністративної справи в суді середньоринкова вартість автомобіля Lexus LS460, 2011 року випуску, з об'ємом двигуна 4608, становить 1 364 590,18 грн. У зв'язку із чим суд приходить до висновку, що вартість належного позивачу автомобіля у 2016 році в будь-якому випадку не могла бути меншою ніж 1 033 500,00 грн.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що належний позивачу автомобіль Lexus LS 460, державний номер НОМЕР_1, об'єм двигуна 4608, рік випуску 2011, тип пального - бензин, підпадає під визначення об'єкта оподаткування транспортним податком, відповідно до приписів статті 267 Податкового кодексу України.
Щодо твердження позивача про те, що транспортний податок не може справлятися раніше у 2016 році, суд зазначає наступне.
Відповідно до пп.4.1.9 п.4.1. ст.4 Податкового кодексу України одним з принципів, на яких ґрунтується податкове законодавство, є стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Також пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України задекларовано принцип презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Згідно із п.4.4 ст.4 ПК України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Таким чином, оскільки установлення і скасування податків та зборів є виключною компетенцією зазначених державних органів та органів місцевого самоврядування, то визначений принцип стабільності стосується діяльності саме цих органів.
При цьому, Податковий кодекс України не містить положень, які б зобов'язували контролюючи органи утримуватися від визначення податкових зобов'язань або звільняли б платників податків від сплати податків, у разі прийняття повноважним органом рішення про зміни будь-яких елементів податків пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду.
У спірному випадку предметом спору є правомірність рішення податкової служби щодо визначення податкових зобов'язань, а не законність прийняття Верховною Радою України правового акту, яким змінено об'єкт оподаткування транспортним податком чи порядку введення в дію нормативно-правового акту.
З огляду на те, що Податковий кодекс України не містить таких застережень для визначення контролюючим рішення податкових зобов'язань, як несвоєчасне прийняття повноважним органом рішення про зміну, зокрема, об'єкта оподаткування, то підстав для висновків щодо неправомірності саме податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, з наведених позивачем підстав, не існує.
Також, суд зазначає, що відповідно до пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Повноваження міських рад щодо податків та зборів визначені статтею 12 Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Відповідно до загально доступної інформації в мережі Інтернет, Бердянською міською радою рішення про встановлення транспортного податку на території міста Бердянська прийнято 21.01.2016.
Разом з тим, суд зазначає, що у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (підпункт 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України).
Таким чином, Податковим кодексом України встановлений обов'язок громадянина сплатити податок за 2016 рік незалежно від наявності рішення органу місцевого самоврядування про встановлення відповідних податків і зборів.
Водночас, 24 грудня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України №909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», що набрав чинності 01.01.2016 року (далі - Закон №909-VIII), яким внесено зміни у Податковий кодекс України щодо об'єкту оподаткування транспорн6им податком.
Пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №909-VIII визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Отже, у 2016 році зупинено дію підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, а, відповідно, відсутні обмеження для органів місцевого самоврядування щодо строків прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Вищевказана правова позиція суду узгоджується з практикою Верховного Суду, яка викладена в постанові від 05.06.2018 у справі №803/85/17 (провадження №К/9901/41938/18).
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, серед іншого обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Під час розгляду справи судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідач діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим, а позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягаю.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Димитрова, 51) до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (71118, Запорізька область, м.Бердянськ, пр.Праці, 20) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення,а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя М.С. Лазаренко