16 липня 2018 року м. Житомир справа № 806/1609/18
категорія 10.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати та сплатити одноразову грошову допомогу,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить:
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови позивачу у нарахуванні одноразової грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії травми або каліцтва), отриманого під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби;
-зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу згідно Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 № 975.
В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем протиправно прийнято рішення про відмову у призначенні та виплаті йому вищевказаної одноразової грошової допомоги всупереч нормам Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 № 975 у зв'язку з тим, що позивачу інвалідність було встановлено понад 3-місячний строк після звільнення з служби, групу інвалідності змінено понад дворічний термін, не надано документ, що свідчить про обставини поранення. Вважаючи своє право на соціальний захист порушеним, звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.04.2018 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 10.05.2018 року призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі.
Позивач в судове засідання не прибув. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлений вчасно і належним чином. Причини неявки суду не повідомив.
Представник відповідача до суду надав заяву про розгляд справи без його участі. Проти позову заперечує з мотивів, викладених у письмовому відзиві на позов.
В обґрунтування якого зазначив, що оскільки встановлення інвалідності позивача відбулося понад термін встановлений Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (три місяці після звільнення зі служби) та Порядком №499, то він не має право на призначення одноразової грошової допомоги. На підставі вказаного, в задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.
Представник третьої особи до суду надав заяву про розгляд справи без його участі. Проти позову заперечує з мотивів, викладених у письмових поясненнях. Просить відмовити у задоволенні позову.
Керуючись приписами ч.3 ст.194, ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 22.12.1980 по 01.11.1982 р. проходив військову службу на території Республіки Афганістан.
Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України №2006 від 15.11.2011 встановлено, що отримані ОСОБА_1 поранення, контузія та захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах де велись бойові дії (а.с. 12).
Згідно з висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 11.11.2011 № 967/ж наявні у позивача рубці є наслідком загоєння ран, які могли утворитись внаслідок осколкових поранень, які могли бути спричинені в період проходження військової служби в республіці Афганістан у 1981 році. (а.с.13 зворотній бік)
З довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії від 03.04.2012 (серії 10 ААБ) вбачається, що позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності з 26.03.2012р., яка настала внаслідок поранення та захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії (а.с.10).
З довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії від 27.01.2016 (серії 12 ААБ) вбачається, що позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності з 18.01.2016, яка настала внаслідок поранення та захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії (а.с.11).
Позивач з метою реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням ІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, звернувся до Житомирського обласного військового комісаріату із відповідною заявою та копіями необхідних документів, які в подальшому були направленні останнім до Міністерства оборони України.
23.03.2018 відповідно до протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги сержанту в запасі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), якого звільнено зі строкової військової служби 01.11.1982р., а 18.01.2016 визнано інвалідом II групи внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, відповідно до довідки МСЕК серія 12 ААБ №218936 від 27.0.2016, оскільки інвалідність встановлено понад 3-мсячний термін, групу інвалідності змінено понад дворічний термін.
Вважаючи рішення комісії Міністерства оборони України протиправним, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.1, ч. 4 ст.2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (в редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2232-XII) військовослужбовці - особи, які проходять військову службу до якої належить і строкова військова служба.
Відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 3 ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (в редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2011-XII), дія цього закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Згідно з ч.1 ст.16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим законом мають право на її отримання.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Судом встановлено, що позивач у зв'язку із встановленням йому інвалідності другої групи з 18.01.2016р. за отриманням одноразової допомоги не звертався, названа допомога йому не виплачувалась.
На дату звернення позивача із заявою про виплату йому одноразової допомоги, як інваліду другої групи, питання призначення та виплати обумовленої грошової допомоги врегульовано Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок №975), який набрав чинності з 24.01.2014.
Згідно п.3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Як зазначалось, у довідці да акта огляду МСЕК серія 12 ААБ №218936 від 27.01.2016р. позивачу встановлено з 18.01.2016 другу групу інвалідності на строк до 01.02.2021р., внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, тобто право на отримання одноразової грошової допомоги виникло у позивача з 18.01.2016.
Згідно з частиною шостою статті 16-3 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.6 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Відповідно до пункту 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Таким чином, на Міністерство оборони України покладений обов'язок нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності (18.01.2016).
Стосовно ж доводів відповідача з приводу того, що одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям строкової служби у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби, внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, то суд зазначає наступне.
Статтею 16 Закону №2011-XII (в редакції, чинній на момент встановлення 2 групи довічно) закріплено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Як зазначалось раніше, частиною другою наведеної норми передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Тобто, станом на 18.01.2016 редакція ст.16 Закону №2011-XII не передбачала будь-яких виключень щодо військовослужбовців строкової служби та вимоги щодо строку (трьох місяців) встановлення інвалідності після звільнення зі служби, як на цьому наголошує відповідач, а тому заперечення в цій частині не враховуються судом.
Крім того, Верховний Суд України неодноразово усував розбіжності у застосуванні норм статті 16 Закону №2011-ХІІ, висловивши правовий висновок, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності та часу звільнення.
З аналізу наведених норм Закону вбачається, що застосування статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в тому числі й частини шостої, пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, в тому числі й строкової, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року по справі №К/9901/2190/17, яка в силу статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права та згідно із ч.5 ст.242 КАС України враховується судом.
Враховуючи вищевикладене, заперечення відповідача в цій частині не враховуються судом.
Варто вказати, що Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 по справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.
Застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб як військовослужбовцю, якому з 18.01.2016 встановлено інвалідність ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходження військової служби, після звільнення з військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.
Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 263, 295 КАС України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; і.н. НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, Київ 168, 03168, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати та сплатити одноразову грошову допомогу - задовольнити.
Визнати протиправними дії Міністерства оборони України, які полягають у відмові ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.
Зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб як військовослужбовцю, якому з 18.01.2016 встановлено інвалідність ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходження військової служби, після звільнення з військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя В.А. Липа