27 червня 2018 року м. Житомир справа № 806/1831/18
категорія 10.2.4
Житомирський окружний адміністративний суд
у складі: судді Романченка Є.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання неправомірними дій у відмові у призначенні пенсії, зобов'язання призначити та здійснити нарахування пенсії із зниженням пенсійного віку,
встановив:
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, у якому просить визнати неправомірними дії Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у призначенні їй пенсії та зобов'язати відповідача призначити їй, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 28.12.2017.
В обґрунтування пред'явлених позовних вимог ОСОБА_1 указувала, що має Чорнобильське посвідчення 3 категорії серія НОМЕР_1 , видане 31.10.2017 Житомирською обласною державною адміністрацією, та прожила в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років, після чого самостійно здійснила переселення, а тому має право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку, відповідно до вимог статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». На думку позивача, відмова Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в призначенні їй пенсії передбаченої ч. 2 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зниженням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 28.12.2017 через відсутність необхідного для призначення пенсії періоду проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення є протиправною, оскільки єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, що постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, і надають право користування пільгами, установленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» чи «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуації, відселення, самостійне переселення, про період проживання і роботи на забруднених територіях і т.д. є лише підставами для визначення у встановленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС чи потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач прибула до суду, подала клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні. Позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.
Представник відповідача до суду не з'явився, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Про причини неявки до суду не повідомив. Письмовий відзив на адміністративний позов до суду не надходив.
Зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, судом постановлено протокольну ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні.
Перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом установлено, що позивач належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, про що їй 31 жовтня 2017 року видано Житомирською облдержадміністрацією посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 3 серії НОМЕР_1 .
29.11.2017 ОСОБА_1 виповнилося 53 роки.
28 грудня 2017 року позивач звернулася до Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком, передбаченої частиною 2 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із зниженням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом від 15 січня 2018 р. за № 187/02-2 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що їй відмовлено в призначенні пенсії за віком, передбаченої частиною 2 статті 55 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із зниженням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 28.12.2017 через відсутність необхідного для призначення пенсії періоду проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення.
При цьому відповідачем щодо періодів роботи позивача з дня аварії на Чорнобильській АЕС вказано, що у 1986 році позивач працювала в колгоспі ім.. Калініна Чаплинського району Херсонської області, згідно довідки від 07.12.2017 № 17/87-1182, виданої Архівним відділом Чаплинської райдержадміністрації (даний населений пункт не віднесений до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи); з 04.11.1986 по 08.07.1988 - в Чаплинській райспоживспілці Чаплинського району Херсонської області, згідно довідки від 26.12.2017 № 7, виданої Чаплинським сільським споживчим товариством (населений пункт не віднесений до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи); з 15.11.1988 по 14.06.1990 - в колгоспі ім.. Шевченка в с. Степок Таращанського району Київської області, відповідно до відомостей трудової книжки НОМЕР_2 від 15.02.1989 (даний населений пункт не віднесений до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи); з 01.10.1991 по 20.01.1993 - в хмелерадгоспі «Літки» с. Літки Лугинського району Житомирської області (даний населений пункт віднесений до зони посиленого радіологічного контролю).
Щодо період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, то відповідачем відмічено, що згідно довідки № 673 від 22.11.2017, виданої Кислівською сільською радою, позивач була зареєстрована та проживала в с. Кислівка, Таращанського району Київської області з 17.11.1988 по 20.07.1990 (даний населений пункт віднесений до зони гарантованого добровільного відселення). Згідно довідки № 505 від 22.11.2017, виданої КП «Армійське», ОСОБА_1 зареєстрована та постійно проживала в смт. Лугини, Лугинського району Житомирської області з 13.05.2005 до теперішнього часу (даний населений пункт відноситься до зони гарантованого добровільного відселення).
Проте, у зв'язку з тим, що позивачем не було надано довідки про періоди проживання на територіях радіоактивного забруднення за період з 21.07.1990 по 12.05.2005, відповідно до пп. 5 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року N 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за N 1566/11846, управлінням направлено запити про підтвердження періодів проживання на Лугинську селищну раду та Літківську сільську раду.
Так, Лугинською селищною радою надано відповідь, що ОСОБА_1 за вказаний період в Погосподарських книгах не значиться.
У свою чергу Літківською сільською радою було надано відповідь про те, що ОСОБА_2 дійсно була зареєстрована та постійно проживала в с. Літки Лугинського району Житомирської області з 10.10.1991 по 05.04.1993. Даний населений пункт віднесений до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Таким чином, Овруцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області дійшло висновку, що відповідно до довідок ОСОБА_1 прожила станом на 01.01.1993 в зоні гарантованого добровільного відселення - 1 рік 8 місяців, що не відповідає вимогам статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», де зазначено, що особам, які працювали або проживали на території радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, безпосередньо, у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року проживали або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років на три роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково один рік за два роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Позивач, вважаючи, що дії відповідача щодо відмови у призначенні їй пенсії є протиправними та такими, що порушують її права та законні інтереси, звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, судом ураховано наступне.
Згідно зі п. 6 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються зокрема, форми і види пенсійного забезпечення.
Статтею 46 Основного Закону визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно зі положеннями статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними віку, передбаченого у цій статті.
У статті 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії) закріплено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Частиною першою статті 1 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії, далі - Закон № 796-XII) визначено, що цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
До потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону № 796-XII).
Відповідно до ст. 49 Закону № 796-XII, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені у статті 55 Закону № 796-XII.
Абзацом першим частини першої вказаної статті Закону № 796-XII визначено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В силу приписів пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII, особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років зменшення пенсійного віку відбувається на 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Згідно зі ч. 2 ст. 55 Закону № 796-XII, пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року.
Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону (ч. 3 ст. 55 Закону № 796-XII).
За змістом статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному управлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року N 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за N 1566/11846 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 2.1 Порядку, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема:
- документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення;
- документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем разом із заявою про призначення пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було надано до Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серія Б 437240 С, видане 31.10.2017 Житомирською облдержадміністрацією, трудову книжку та ряд довідок щодо періодів проживання та роботи на територіях радіоактивного забруднення.
При цьому суд відмічає, що відповідно до ч.3 ст. 65 Закону № 796-XII, посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
У відповідності до п. 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 (зі змінами та доповненнями, далі - Порядок), посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12), іншими актами законодавства.
За змістом п. 5 Порядку, потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 р. прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, чи таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б.
Пунктом 10 Порядку визначено, що видача посвідчень провадиться, зокрема, іншим потерпілим, обласними державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.
Отже, аналіз зазначених вище правових норм свідчить про те, що у разі звернення особи із заявою про призначення їй пенсії із застосуванням статті 55 Закону № 796-XII для підтвердження особливого статусу заявника додається посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період проживання на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування.
Разом з цим суд наголошує, що документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом № 796-XII є виключно посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Різного роду довідки про період роботи у зоні відчуження, евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 21.11.2006 № 21-1048во06 та від 04.09.2015 № 690/23/15-а. Верховний Суд також підтримав таку позицію у своїй постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 28.03.2018 у справі №333/2072/17 (2а/333/122/17) та від 08.05.2018 у справі № 708/1022/17.
Отож, видача позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії Б підтверджує той факт, що станом на 1 січня 1993 року вона прожили або відпрацювали, в даному випадку, в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років.
Водночас судом установлено, що позивачем були надані відповідачу наступні довідки.
Архівну довідку, видану Архівним відділом Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області від 07.12.2017 № 17/871182, в які зазначено про вихододні та заробітну плату позивача під час роботи на колгоспі ім. Калініна Чаплинського Херсонської області в березні - жовтні 1986 року.
Довідку Чаплинської райспоживспілки від 26.12.2017 № 7, якою підтверджено, що ОСОБА_3 працювала на гуртово - торгівельній базі Чаплинлинської райспоживспілки з 04.11.1986 по 08.07.1988.Видану виконавчим комітетом Кислівської сільської ради довідку № 673 від 22.11.2017 про те, що позивач була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 , з 17.11.1988 по 20.07.1990. При цьому в довідці зазначено, що територія на якій проживала позивач, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 23.07.1991, відноситься до 3 категорії забруднення внаслідок катастрофи на ЧАЕС.
Архівний витяг Трудового архіву Лугинського району від 18.12.2017 № 189, в якому зазначено про те, що з 01.10.1991 до 20.01.1993 позивач працювала оператором відгодівлі ВРХ у хмелерадгоспі «Літки» (с. Літки Лугинський район, Житомирська область).
Довідку Комунального підприємства «Армійське» від 22.11.2017 № 505, в якій вказано, що з 13.05.2005 по даний час ОСОБА_1 зареєстрована та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2 , згідно карточки прописки. В місцевості, яка згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 106 від 23.07.1991, відноситься до 3 зони - зони гарантійного добровільного відселення в зв'язку з аварією на ЧАЕС.
Відомості внесені до трудової книжки позивача НОМЕР_2 свідчать, що з 15.11.1988 до 14.06.1990 вона працювала в колгоспі ім. Шевченка в с. Степок Таращанського району Київської області. Також записи в трудовій книжці підтверджують трудову діяльність позивача у хмелерадгоспі «Літки».
На запит відповідача, Літківською сільською радою було надано відповідь про те, що ОСОБА_2 була зареєстрована та постійно проживала в с. Літки Лугинського району Житомирської області з 10.10.1991 по 05.04.1993, а Лугинською селищною радою повідомлено про те, що позивач у період з 21.07.1990 по 12.05.2005 в Погосподарських книгах не значиться.
Втім, 13.03.2018 Лугинською селищною радою Лугинського району Житомирської області видано ОСОБА_1 довідку № 1163 про те, що вона з вересня місяця 1990 р. по жовтень місяць 1993 р. проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 , а з жовтня 1993 року по 1995 рік - АДРЕСА_4 .
Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106, у спірний період с. Степок Таращанського району Київської області та с. Літки Лугинський район, Житомирська область відносилися до зони посиленого радіоекологічного контролю, а с. Кислівка, Таращанського району, Київської області та смт. Лугини Лугинського району Житомирської області до зони гарантованого добровільного відселення.
Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що наявні в позивача документи, які долучені до матеріалів справи, містять дані на підтвердження факту постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення та яких є достатньо для призначення ОСОБА_1 пенсії, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини, суд вважає, що дії Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови позивачу у призначення пенсії за віком, передбаченої ст. 55 Закону №796-ХІІ із зниженням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є протиправними.
Разом з цим, суд ураховує, що відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
З огляду на те, що із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 звернулася до Пенсійного органу 28.12.2017, то саме з цієї дати її права підлягають відновленню, шляхом зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку згідно із ст. 55 Закону №796-ХІІ.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 вказаного Кодексу).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 вказаного Кодексу).
За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом, не подав та про причини не подання відзиву суд не повідомив, а тому у відповідності до приписів ч. 4 с.159 КАС України судом ці дії кваліфікуються як фактичне визнання позову.
Беручи до уваги приписи зазначених норм, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити.
Зважаючи на висновок суду та враховуючи положення статті 139 КАС України, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 704,80 грн судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Гетьмана Виговського,12, м.Овруч, Овруцький район, Житомирська область,11100, ідентифікаційний код 40380946) щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) у призначення пенсії за віком, передбаченої ст. 55 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Овруцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Гетьмана Виговського,12, м.Овруч, Овруцький район, Житомирська область,11100, ідентифікаційний код 40380946) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) пенсію за віком, передбачену Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із зниженням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 28.12.2017.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Гетьмана Виговського,12, м.Овруч, Овруцький район, Житомирська область,11100, ідентифікаційний код 40380946) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) 704,80 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Ю. Романченко