20 липня 2018 року м. Житомир справа № 806/2250/18
категорія 10.2.4
ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, треті особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Житмирській області, Пенсійний фонд України про визнання незаконною бездіяльність, зобов'язання здійснити перерахунок страхового стажу та виплатити донараховані суми пенсійних виплат,
встановив:
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, треті особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Пенсійний фонд України, в якому з урахуванням уточненої позовної заяви просить:
- зобов'язати Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок страхового стажу та виплатити позивачу донараховані суми пенсійних виплат за період з 08.07.2016 по день здійснення перерахунку з врахуванням трудового стажу роботи у період з 21.10.1986 по 18.06.1989 в школі №3 в м. Улан-Батор відділу радянських шкіл в Монгольській Народній Республіці Держосвіти СРСР з урахуванням індексації кожної суми щомісячної виплати від дати, коли така виплата мала б здійснитись, по дату її фактичної виплати.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що з 08.07.2016р. перебуває на обліку в ОСОБА_1 об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком. Позивачем було з'ясовано, що до страхового стажу не було зараховано період роботи з 21.10.1986 по 18.06.1989 на посаді вчителя в школі №3 в м. Улан-Батор (Монгольська народна республіка), яка входила в систему Держосвіти СРСР. На письмове звернення до відповідача щодо зарахування зазначеного стажу отримала лист від 01.12.2017 №К-478, яким відмовлено у зарахуванні до страхового стажу період роботи набутий на території Монгольської Народної Республіки, у зв'язку з відсутністю підтвердження такого стажу від компетентних органів Монголії.
Ухвалою від 15.06.2018 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено відкрите судове засідання у справі з викликом сторін на 11.07.2018р. 09:30.
Позивач надав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. (а.с.63)
Представник відповідача надав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. (а.с.65) Проти позову заперечує з мотивів, викладених у письмовому відзиві на позов, в обґрунтування якого зазначив, що дії ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у зарахуванні до загального трудового стажу позивача період роботи з 21.10.1986 по 18.06.1989 в школі №3 в м. Улан-Батор Монгольської Народної Республіки є правомірними, оскільки статтею 4 Угоди між союзом РСР про співробітництво в галузі соціального забезпечення передбачено, що при призначенні пенсії зараховується повністю трудовий стаж, в тому числі і стаж, який дає право на призначення пенсій на пільгових умовах та в пільгових розмірах, набутий на території обох Договірних сторін та підтверджений компетентними органами тієї Договірної сторони, на території якої було набуто стаж. Тому, у зв'язку з відсутністю такого документального підтвердження компетентними органами МНР було відмовлено у зарахуванні зазначеного стажу.
Представник третьої особи- Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. (а.с.64) Проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов, в обґрунтування якого зазначив, що зарахування до страхового стажу періоду роботи набутого позивачем на території Монголії можливе лише у випадку отримання від компетентних органів Монгольської Народної Республіки підтвердження такого стажу. Оскільки іншого чинним законодавством не передбачено та відсутня відповідь на запити, які були надіслані щодо страхового стажу позивача, то позовні вимоги вважає необґрунтованими та просить відмовити у їх задоволенні.
Третя особа: Пенсійний фонд України про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представника в судове засідання не направив, до суду надіслав письмові пояснення на позовну заяву, в яких представник третьої особи зазначив, що зарахування до страхового стажу періоду роботи набутого позивачем на території Монголії можливе лише у випадку отримання від компетентних органів Монгольської Народної Республіки підтвердження такого стажу.
Керуючись приписами ч.3 ст.194, ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.
Встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 08.07.2016 року при загальному стажі роботи 36 років 9 місяців 16 днів.
ОСОБА_2 звернулася до відповідача із заявою з приводу неврахування до загального страхового (пенсійного) стажу періоду роботи з 21.10.1986 по 18.06.1989 в школі №3 в м. Улан-Батор Монгольської Народної Республіки.
ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 01.12.2017 №К-478 позивача повідомлено про те, що для зарахування до загального трудового стажу період роботи з 21.10.1986 по 18.06.1989 в школі №3 в м. Улан-Батор Монгольська Народна Республіка, департаментом пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України зроблено запит від 07.11.2016р. №35102/02-31 до компетентного органу Монголії з проханням сприяння у підтвердженні даного періоду роботи, набутого на її території та зазначено, що зарахувати до страхового стажу період роботи, набутий на території Монгольської Народної Республіки, можливо після отримання підтвердження такого стажу від компетентних органів Монголії.
Вважаючи дії відповідача щодо неврахування зазначеного періоду роботи до страхового стажу неправомірними, звернулася до суду з вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
06.04.1981 року між СРСР і Монгольською народною Республікою підписана Угода про співробітництво у галузі соціального забезпечення, ратифікована 02.12.1981 року, та яка набула чинності з 28 січня 1982 року.
Ця Угода поширюється на всі види соціального забезпечення громадян, які встановлено або буде встановлено законодавством Договірних Сторін. Під соціальним забезпеченням у галузі пенсійного забезпечення за даною Угодою маються на увазі всі види забезпечення, які надаються громадянам державними органами обох держав у разі призначення пенсії за віком, по інвалідності, а також у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст. 1 зазначеної Угоди під час здійснення соціального забезпечення застосовується законодавство Договірної Сторони, на території якої проживає громадянин, якщо Угодою не передбачено інше.
Згідно зі ст. 4 Угоди при призначенні пенсій зараховується повністю трудовий стаж, в тому числі і стаж, який дає право для призначення пенсій на пільгових умовах та в пільгових розмірах, набутий на території обох Договірних Сторін та підтверджений компетентними органами тієї Договірної Сторони, на території якої був набутий стаж. Розрахунок стажу роботи в кожній із Договірних Сторін здійснюється по законодавству тієї Договірної Сторони, на території якої здійснювалась робота або прирівняна до неї діяльність.
Таким чином, законодавством передбачена можливість зарахування до страхового стажу періоду роботи на території Монголії за умови відповідного документального підтвердження.
У цей же час, у відповідності до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України
Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Матеріалами справи підтверджено, що для зарахування до загального трудового стажу позивача період роботи з 21.10.1986 по 18.06.1989 в школі №3 в м. Улан-Батор департаментом пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України було зроблено запит від 07.11.2016 за №35102/02-31 до компетентного органу Монголії з проханням сприяння у підтвердженні даного період у роботи, набутого на її території. Оскільки відповіді на відповідний запит не надійшло, відповідач повторно звернувся із запитом від 27.11.2017 за №12173/02 до Пенсійного фонду України щодо надання допомоги в отриманні відповідної довідки.
У відповідь на зазначені запити надійшла довідка Генерального управління соціального страхування Урядової організації Уряду Монголії від 26.01.2018 за №8/180 в якій зазначено, що дані архівів не були передані документально в період з 3 жовтня 1986 року по 3 липня 1989 року від Спільної Монголо-Російської школи №3. (18,68-71)
Поміж іншого, суд вважає за необхідне відмітити, що у відповідності до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Також, суд зазначає, що відповідно до п. 48 Правил про умови праці радянських працівників за кордоном, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 25.12.1974 року № 365, працівникам, направленим до установ СРСР за кордоном, а також членам їх сімей, прийнятим на місці на штатні посади, час роботи в цих установах зараховується у їхній безперервний трудовий стаж при призначенні допомоги по державному соціальному страхуванню за умови вступу на роботу після повернення в СРСР протягом двох місяців, не враховуючи часу проїзду до місця постійного проживання і перебування у відпустці, не використаної за час роботи за кордоном.
Так, позивачем до позовної заяви долучена довідка видана відділом радянських шкіл в МНР м. Улан-Батор від 19.05.1989 №154, в якій зазначено, що ОСОБА_3 (після розірвання шлюбу Кондратюк) ОСОБА_4 дійсно знаходилася в Монгольській Народній Республіці і працювала в радянській школі №3 м. Улан-Батор з 21.10.1986р. (наказ про призначення №62-к від 10.10.1986), звільнена з 18.06.1989 р. за власним бажанням у зв'язку з виїздом в СРСР по закінченню терміну відрядження чоловіка (наказ про звільнення №64-к від 15.05.1989) та зазначено, що довідка видана для підтвердження трудового стажу.
З направлення Державного комітету по народній освіті СРСР №3638 виданого 06.06.1989р. вбачається, що ОСОБА_3, вчителя математики радянської школи №3 м. Улан-Батор в МНР, вважати такою, що повернулася із відрядження в МНР 19.06.1989р., та зазначено, що їй надано чергову відпустку в кількості 48 робочих днів з 24.06.1989 по 18.08.1989.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що період роботи з 21.10.1986 по 18.06.1989 в школі №3 в м. Улан-Батор відділу радянських шкіл в Монгольській Народній Республіці Держосвіти СРСР можливо врахувати до трудового стажу позивача, оскільки зазначений період роботи підтверджується наявними у матеріалах справи довідками.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне відмітити. що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача здійснити перерахунок страхового стажу та виплату позивачу пенсії із зарахуванням до трудового стажу періоду роботи з 21.10.1986 по 18.06.1989 в школі №3 в м. Улан-Батор МНР.
Щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
В прохальній частині позовної заяви позивач зазначив про стягнення з відповідача понесених судових витрат, в т. ч. на правничу допомогу.
Частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частина 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відтак, 10.10.2017 року між позивачем та ФОП ОСОБА_5 було укладено договір про надання правової допомоги, та додаткову угоду №2 до Договору від 10 жовтня 2017 року про надання правової допомоги від 05.05.2018 року, які містяться в матеріалах справи. Відповідно до акту прийому-передавання наданих послуг за Договором про надання послуг від 10.10.2017 від 10.07.2018р. обсяг і вартість наданих ФОП ОСОБА_5 послуг у період з 05.05.2018 по 10.07.2018 наступний:
1. Аналіз наявних документів - 1,0 год. (з розрахунку 450 грн./год).
2. Аналіз нормативно-правових актів з питань пенсійного забезпечення в контексті спірних правовідносин - 2,0 год. (з розрахунку 350 грн./год.).
3. Надання консультацій щодо обґрунтування правової позиції у спірних правовідносинах - 1,0 год. (з розрахунку 350 грн./год.).
4. Підготовка позову до суду - 9,0 год. (з розрахунку 450 грн./год.)
5. Аналіз ухвали суду від 15.06.18 - 0,2 год. (з розрахунку 350 грн./год.).
6. Надання консультації з питань процесуального законодавства (щодо ухвали суду від 15.06.18 та особливостей спрощеного провадження) - 1,0 год. (з розрахунку 350 грн./год.).
7. Ознайомлення з матеріалами справи - 3 арк. (відзив на позовну заяву) (з розрахунку 50 грн./арк).
8. Надання консультації щодо обґрунтованості правової позиції відповідача, викладеній у відзиві на позовну заяву, - 0.5 год. (з розрахунку 350 грн./год.).
9. Підготовка відповіді на відзив відповідача на позовну заяву - 1,0 год. (з розрахунку 350 грн./год.).
10. Представництво інтересів в судовому засіданні 11.07.18 - 1200 грн./засід.
Загальна вартість юридичних послуг, наданих за даним актом, становить 7870,00 (сім тисяч вісімсот сімдесят) гривень.
Факт оплати витрат на правову допомогу позивачем в розмірі 7870,00 грн. підтверджується квитанцією від 10.07.2018р. №99.
Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).
Окрім цього, позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн., що підтверджується квитанцією №24 від 07.06.2018 року.
Згідно з вимогами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до переконання про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 7870,00 грн. та 704,80 грн.сплаченого судового збору.
Керуючись статтями 77, 90, 132, 134, 139, 194, 205, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Позов задовольнити.
Зобов'язати Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Перемоги, 55, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 40380333) здійснити перерахунок страхового стажу та виплатити ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 10024, і.н. НОМЕР_1) донараховані суми пенсійних виплат за період з 08.07.2016 по день здійснення перерахунку з врахуванням до трудового стажу період роботи з 21.10.1986 по 18.06.1989 в школі №3 в м. Улан-Батор відділу радянських шкіл в Монгольській Народній Республіці Держосвіти СРСР з урахуванням індексації кожної суми щомісячної виплати від дати, коли така виплата мала б здійснитись, по дату її фактичної виплати.
Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 коп. та судові витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 7870,00 (сім тисяч вісімсот сімдесят) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя В.А. Липа