13 лютого 2018 року Справа № 804/2216/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом поз до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просить:
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_3 щодо невключения ОСОБА_2 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» ОСОБА_3 включити позивача із сумою 47500,00 грн. до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача для внесення даних позивача до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду.
13.02.2018 року на адресу суду надійшла уточнена позовна заява, однак з позовними вимогами відносно ОСОБА_4, яка не є стороною по справі, а тому суд не приймає надані уточнення.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 14.04.2016р. між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» був укладений договір «Капітал» №980-027-00022199 та 14.04.2016р. відповідно до платіжного доручення №3457075 через касу Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» здійснено переказ коштів у сумі 40000,00грн. згідно з вищевказаним договором. 10.05.2016р. між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» був укладений договір «Суперкапітал» №980-027-0235550 та 10.05.2016р. відповідно до платіжного доручення №1364611 через касу Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» здійснено переказ коштів у сумі 7500,00грн. згідно з вищевказаним договором.
12.07.2016 року прийнято рішення НБУ № 124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ “Банк Михайлівський». На запит щодо включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, позивач отримав відповіді від 16.09.2016р. №3г1/3501, 3г1/3501/1, 3г/3502, 3г1/3503/1, 3/3504, якими повідомлено про нікчемність переказів коштів, а отже і про відсутність права власності на кошти та відповідно право на отримання коштів в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду.
Позивач вважає, що бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» ОСОБА_3 щодо не включення його до Переліку вкладників банку є протиправною і просить зобов'язати Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» ОСОБА_3 включити його до Переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідну інформацію.
Ухвалою від 04.08.2017 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду у судовому засіданні.
В судове засідання, яке призначене на 13.02.2018р., позивач не з'явився, подав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідач та третя особа в судове засідання не з'явились, причину неявки не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли письмові пояснення, якими відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що позовні вимоги до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є передчасними, оскільки Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не порушував прав та обов'язків позивача, так як включення вкладників до Загального реєстру відбувається виключно на підставі Переліку вкладників банку, який формується Уповноваженою особою Фонду, а оскільки Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Банк Михайлівський” позивача не було включено до такого Переліку вкладників, то у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб були відсутні обґрунтовані підстави для включення позивача до Загального реєстру вкладників банку.
Від представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» на адресу суду надійшли письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що договори позики №980-027-00022199 та №980-027-023555 були укладені між позивачем та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» без участі банку як повіреного та по своїй природі не є вкладом.
Згідно ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Вивчивши матеріали справи, а також з'ясувавши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, та письмові пояснення і заперечення, докази, якими вони підтверджуються, судом у справі встановлені наступні факти та обставини.
14.04.2016р. між ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» та ОСОБА_2 укладено договір банківського вкладу «Капітал» №980-027-000221991 та цієї же дати згідно умов вищевказаного договору здійснено переказ коштів у сумі 40000,00грн.
Також, 10.05.2016р. між ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» та ОСОБА_2 укладено договір банківського вкладу «Суперкапітал» №980-027-000235550 та цієї же дати згідно умов вищевказаного договору здійснено переказ коштів у сумі 7500,00грн.
23.05.2016 року на підставі рішення НБУ № 14/БТ ПАТ «Банк Михайлівський» було віднесено до категорії неплатоспроможних та запроваджено тимчасову адміністрацію до 22.07.2016 року включно.
12.07.2016 року на підставі рішення НБУ № 124-рш з 13.07.2016 року по 12.07.2018 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський», а рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1702 від 01.09.2016 року уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» призначено ОСОБА_3 з 05.09.2016 року.
На звернення позивача щодо включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, отримано відповіді від 16.09.2016р. №3г1/3501, 3г1/3501/1, 3г/3502, 3г1/3503/1, 3/3504, якими повідомлено, що на момент проведення транзакції ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий цент» не мало в своєму розпорядженні достатньої кількості залишку власних коштів для проведення розрахунків за договорами. Набуття товариством у розпорядження коштів ПАТ «Банк Михайлівський» здійснено на підставі нікчемних договорів в порушення вимог діючого законодавства України та всупереч прямої заборони НБУ на укладення такого роду договорів. Таким чином, на рахунок позивача було безпідставно зараховано кошти, що належать ПАТ «Банк Михайлівський». Право власності у позивача на такі кошти не виникає, а отже подальше здійснення останнім будь-яких дій по розпорядженню коштами, що належать ПАТ «Банк Михайлівський» також є нікчемним.
Таким чином, оскільки гроші ОСОБА_2 знаходяться на поточному рахунку банку, що ліквідується (ПАТ «Банк Михайлівський») та досі не повернуті позивачу та не включено останнього до списків вкладників банку, це і стало підставою для звернення до суду із позовною заявою.
Так, спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року № 4452-VІ (далі - Закон № 4452) та Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду № 14 від 09.08.2012 року (далі - Положення № 14).
Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Пунктами 1.24, 1.30 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001 року № 2346-III (надалі - Закон № 2346-III) визначено, що переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачу йому у готівковій формі; платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
Як видно з наявних в матеріалах справи довідок про стан рахунку позивача, а саме: 3г1/3498 від 16.09.2016р. станом на 19.05.2016р. залишок на балансовому рахунку 26307515846202 становить 2500,00грн., 3г1/3499 станом на 19.05.2016р. залишок на балансовому рахунку 26351515846203 становить 20000,00грн., 3г1/3500 станом на 19.05.2016р. залишок на балансовому рахунку2635351846201 становить 30000,00грн.
Також в матеріалах міститьсь копія платіжного доручення №3457075 від 14.04.2016р., відповідно до якого позивач зі свого рахунку 26201515846201, відкритому в ПАТ «Банк Михайлівський», перерахував кошти у сумі 40000,00грн. згідно умов договору №980-027-000221991 від 14.04.2016р. ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на рахунок 26509300055802, відкритому в ПАТ «Банк Михайлівський» та копія платіжного доручення №1364611 від 10.05.2016р., відповідно до якого позивач зі свого рахунку 26201515846201, відкритому в ПАТ «Банк Михайлівський», перерахував кошти у сумі 7500,00грн. згідно умов договору №980-027-000235550 від 10.05.2016р. ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на рахунок 26502593155000, відкритому в АТ «УкрСиббанк».
Таким чином, сплачені позивачем гроші знаходяться на поточному рахунку банку (ПАТ «Банк Михайлівський») 26201515846201, що ліквідується.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (надалі - Закон № 4452-VI) Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 26 цього ж Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.
В п.п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує, зокрема:
- перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;
- перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону.
Частинами 2, 4 ст. 38 Закону № 4452-VI встановлено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 цієї статті.
Так, Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині 2 статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
Згідно ч. 3 ст. 38 вищевказаного Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність”; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства. Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.
Таким чином, перевірка правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення таких, що є нікчемними, здійснюється Фондом відносно правочинів (у тому числі договорів) укладених саме з банком, як стороною відповідного правочину.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що договори №980-027-000221991 від 14.04.2016р. та №980-027-000235550 від 10.05.2016р. були укладені між ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» та позивачем, а відповідні транзакції були вчинені 14.04.2016р. та 19.05.2016р. саме на умовах цих договорів.
ПАТ «Банк Михайлівський», виконуючи розрахункові документи позивача на переказ коштів на користь ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», не набув прав на кошти, які переказувались, а тому ПАТ «Банк Михайлівський» не є стороною переказу коштів, а є лише виконувачем своїх зобов'язань за договорами банківського рахунку перед клієнтом, забезпечуючи рух коштів від ініціатора до отримувача переказу.
Списання та зарахування коштів за банківськими рахунками здійснюється відповідно до договорів обслуговування банківських рахунків та Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21 січня 2004 року, згідно п. 1.4 гл. 1 якої розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.
Договір про обслуговування банком банківського рахунку передбачає право банка відмовити у проведенні розрахункових та касових операцій при наявності фактів, що свідчать про порушення клієнтом норм чинного законодавства України, умов цього договору та банківських правил оформлення розрахункових, касових документів, заяв, доручень і строків їх подання до банку.
ПАТ «Банк Михайлівський» при проведенні розрахункових операцій зазначених фактів не було встановлено, а отже операції по перерахунку коштів є правомірними та відповідали діючому законодавству України.
При цьому, суд вважає безпідставними посилання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» ОСОБА_3 на те, що 19.11.2016 року набрав чинності пункт 15 Прикінцевих Положень Закону України № 4452-VI, внесений Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» від 15.11.2016 року № 1736-VIII, з огляду на те, що відповідачем не надано суду доказів повідомлення позивача під розпис про непоширення на кошти, що були ним залучені на виконання умов договорів №980-027-000221991 від 14.04.2016р. та №980-027-000235550 від 10.05.2016р. гарантій, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Також, суд зазначає, що вкладом у розумінні статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-III є кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
У розумінні статті 177 ЦК України грошові кошти позивача є об'єктом його майнових прав, відтак, ці права відповідно до вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, практики ЄСПЛ та статті 41 Конституції України є непорушними до тих пір, доки, на думку суду, не буде досягнуто справедливого балансу між порушенням таких прав та суспільним інтересом.
В той же час, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено існування вказаного балансу та відсутність майнових прав позивача на кошти, що є предметом даного спору.
Суд позбавлений можливості в межах спору надавати оцінку діям працівників банку, однак, визначальним при вирішенні справи є недоведеність відповідачем факту неналежності внесених коштів позивачу.
В свою чергу, вкладником, згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 Закону № 4452, є фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Отже, передбачені Законом № 4452 гарантії за вкладом поширюються на осіб, які мають правовий статус вкладника неплатоспроможного банку (у розумінні статті 2 Закону № 4452). Такий статус, з-поміж іншого, передбачає наявність вкладу, залученого, зокрема, на умовах договору банківського рахунка.
Зважаючи на викладене та ту обставину, що станом на дату запровадження в банку тимчасової адміністрації кошти позивача знаходились на його рахунках в банку, суд приходить до висновку про наявність у позивача, гарантованого статтею 26 Закону № 4452, права на отримання цих коштів.
Згідно п. 5 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14, уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку, зокрема, такі переліки:
1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 2 до цього Положення;
2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, згідно з додатком 3 до цього Положення.
Крім того, п. 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.
Пунктами 2, 3 розділу IV Положення визначено, що Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр). Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях.
Отже, з вищенаведеного вбачається, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.
Разом з тим, судом установлено, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства “Банк Михайлівський” ОСОБА_3 не вчинено дій, направлених на включення позивача до Переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у спосіб та у порядку, які передбачені вищенаведеними нормами Закону № 4452 та Положенням № 14.
Таким чином, хоча вказані кошти у сумі 47500,00 грн. і були внесені позивачем на рахунок, проте залишились не отриманими позивачем у спосіб та у порядку, встановленому Законом №4452.
За таких обставин, суд доходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовної заяви.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За правилам статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно п.17 ч.1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Таким чином, враховуючи, що уповноважена особа Фонду є працівником Фонду, частина судових витрат, підлягає стягненню саме за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Враховуючи, що сплата судового збору була відстрочена до вирішення цієї справи по суті, з Відповідача необхідно стягнути 704,80 грн.
Керуючись ст.ст.244, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_3 щодо невключения ОСОБА_2 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» ОСОБА_3 включити позивача із сумою 47500,00 грн. до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_2 для внесення даних позивача до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду.
Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31215256700001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 820019, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, суму судового збору у розмірі 640,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя ОСОБА_1