18 липня 2018 року ЛуцькСправа № 803/1106/18
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ксензюка А.Я.,
за участю секретаря судового засідання Полетило П.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «ОСОБА_1 Захід» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу,
Приватне підприємство «ОСОБА_1 Захід» (далі - ПП «ОСОБА_1 Захід») звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області) від 05 червня 2018 року за № 2137 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «ОСОБА_1 Захід»».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний наказ від 05 червня 2018 року № 2137 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «ОСОБА_1 Захід»» є безпідставним, протиправним та таким, що порушує права та законні інтереси позивача, зазначаючи про відсутність підстав для проведення позапланової перевірки. Посилається на те, що письмовий запит відповідача від 26 квітня 2018 року №7003/10/03-20-14-04-11 був надіслані позивачу з порушенням вимог статті 73 Податкового кодексу України, пункту 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1245, а саме без зазначення підстав для надіслання запиту, фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового законодавства, посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації. Також, позивач вказує що, відповідно до абзацу сьомого пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, у разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п'ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит. Крім того, зазначає, що в порушення вимог пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадовим особам ПП «ОСОБА_1 Захід»» не було пред'явлено направлення на проведення перевірки.
З наведених підстав, просить визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДФС у Волинській області від 05 червня 2018 року за № 2137 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «ОСОБА_1 Захід»».
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27 червня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та на підставі частини четвертої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи (а.с.1).
У відзиві на позов від 04 липня 2018 року (а.с.16-17) представник відповідача його вимог не визнав, мотивуючи тим, що оскільки позивачем не надано будь-яких пояснень та їх документального підтвердження щодо запитуваної інформації у запиті від 26 квітня 2018 року №7003/10/03-20-14-04-11, тому вважає, що у ГУ ДФС у Волинській області були наявні підстави, визначені Податковим кодексом України, для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, у зв'язку з чим відповідно до пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України було видано наказ від 05 червня 2018 року за № 2137 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «ОСОБА_1 Захід»». Просив в задоволенні позову відмовити повністю.
Від учасників справи інших заяв по суті справи не надходило.
Позивач у судове засідання не прибув з невідомих причин, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідач в судове засідання представника не направив, при цьому в поданій до суду заяві від 18 липня 2018 року (а.с.25) просить розглядати справу без участі його представника. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.
Згідно із частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Як передбачено частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Крім того, за приписами частини першої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно із пунктом 1 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відтак, оскільки позивач, який належним чином був повідомлений про судове засідання, не прибув в судове засідання та не повідомив причини неявки, а відповідач подав до суду письмове клопотання про розгляд справи без участі його представника, тому розгляд справи проведено за відсутності учасників справи без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 26 квітня 2018 року ГУ ДФС у Волинській області на адресу ПП «ОСОБА_1 Захід» направлено письмовий запит «Про надання пояснень та їх документального підтвердження» №7003/10/03-20-14-04-11, в якому посилаючись на підпункти 16.1.5, 16.1.7 пункту 16.1 статті 16, підпункт 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пункту 1 абзацу третього пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, з метою з'ясування реальності та повноти відображення в податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах тощо) результатів фінансово-господарських операцій з придбання та реалізації транспортних засобів за період з 01 березня 2018 року по 31 березня 2018 року, просить надати протягом 15 робочих днів з дня отримання запиту інформацію та її документальне підтвердження (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою копії первинних, бухгалтерських та інших документів), щодо підтвердження здійснення фінансово-господарських відносин (їх виду, обсягу і якості), операцій та розрахунків, що здійснювалися товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ» (далі - ТзОВ «Корпорація КРТ) - покупцем товарів (послуг), а також їх придбання. Зокрема: договори купівлі-продажу товарів; документально оформлені повноваження на здійснення господарської операції, які в інтересах платника податків одержують продукцію (письмові договори, довіреності тощо); затверджений керівником платника податків перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна; первинні документи щодо продажу (поставки) товарів: накладні, акти приймання-передачі, з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, тощо, із зазначенням VIN кодів транспортних засобів; первинні та інші документи щодо обліку руху активів всередині підприємства; картки рахунків, в яких відображені взаєморозрахунки з вказаним контрагентом, картки складського руху придбаного товару, залишки товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ), місце їх зберігання; розрахункові документи - платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, розрахункові чеки (їх корінці), документи щодо проведення розрахунків за акредитивами, векселі; регістри бухгалтерського обліку, до яких перенесено інформацію із запитуваних первинних документів; фінансову і статистичну звітність та адміністративні дані, в показниках яких знайшли відображення документально оформлені господарські операції; документи дозвільного характеру та ліцензії, без наявності яких суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності; інші документи (а.с. 18).
В подальшому, на підставі статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у зв'язку із ненаданням пояснень та їх документального підтвердження, які спростовують виявлені недостовірності даних, на запит платнику від 26 квітня 2018 року №7003/10/03-20-14-04-11, ГУ ДФС у Волинській області 05 червня 2018 року прийнято наказ за № 2137 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «ОСОБА_1 Захід»» (а.с. 6).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.
Згідно із абзацом четвертим підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Перелік обставин, за наявності яких контролюючий орган може призначити документальну позапланову перевірку, передбачено пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України. Зокрема, за змістом вказаної статті документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Отримання податкової інформації та направлення запитів контролюючими органами регламентовано статтею 73 Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1245 «Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом» (далі - Порядок № 1245). Зокрема, чітко визначено перелік підстав для направлення суб'єкту господарювання запиту про подання інформації, а також вимоги до його оформлення.
Так, відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
За змістом пункту 10 Порядку №1245 встановлено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.
У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п'ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит (абзац сьомий пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України).
З матеріалів справи вбачається, що запит, направлений відповідачем на адресу позивача містив вказівку на фактичну і правову підстави направлення запиту - підпункти 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а також обставини, встановлені за наслідком проведеного аналізу інформації, що міститься в інформаційній системі «Податковий блок», даних Єдиного реєстру податкових накладних. Запит містив опис інформації, що запитується, та орієнтовний перелік документів, що її підтверджують (а.с. 18).
За таких обставин на позивача покладався обов'язок щодо надання інформації, про надання якої і складений запит податкового органу.
Відповідно до статті 81 Податкового кодексу України у наказі на проведення документальної позапланової перевірки повинно бути зазначено підставу для її проведення, визначену цим Кодексом.
До матеріалів справи долучено наказ відповідача від 05 червня 2018 року за № 2137, який відповідає цим вимогам.
Вказівка позивача на окремі дефекти запиту про надання інформації і наказу про призначення податкової перевірки для вирішення оспорюваного питання значення немає, оскільки відповідно до усталеної судової практики, зокрема, відсутність або неповнота посилань на конкретні пункти Кодексу не повинні розглядатися як підстава для визнання наказу протиправним, якщо зі змісту такого наказу видається за можливе ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для призначення відповідної перевірки.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 02 березня 2018 року у справі № 820/2762/17 (К/9901/4288/17), та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Фактичною підставою для проведення позапланової виїзної перевірки позивача стало ненадання ним пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит. Письмовий запит щодо необхідності подання пояснень сформований податковим органом на підставі проведеного аналізу інформації, що міститься в інформаційній системі «Податковий блок», даних Єдиного реєстру податкових накладних.
Відповідно до змісту пункту 74.3 статті 74 Податкового кодексу України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що податковий орган при направленні запиту про надання інформації від 26 квітня 2018 року №7003/10/03-20-14-04-11, а також винесенні наказу від 05 червня 2018 року за № 2137 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «ОСОБА_1 Захід»» діяв на підставі, в порядку і у спосіб, передбачений законодавством.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку що відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваного від 05 червня 2018 року за № 2137 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «ОСОБА_1 Захід»», з огляду на що в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
В задоволенні позову Приватного підприємства «ОСОБА_1 Захід» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Я. Ксензюк
Повне судове рішення складено 23 липня 2018 року.