79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
18.07.2018р. Справа №914/784/18
місто Львів
За позовом: фізичної особи-підприємця Ємельянова Антона Олександровича, м. Харків
до відповідача: фізичної особи-підприємця Клименко Вячеслава Леонідовича, м. Львів
про стягнення 23 878,49 грн.
Суддя Мазовіта А.Б.
Секретар Палюх Г.І.
Представники:
від позивача: Лука А.В., представник (довіреність №1204 від 12.04.2018);
від відповідача: Біла О.В., представник (довіреність б/н від 21.05.2018)
Фізична особа-підприємець Ємельянов Антон Олександрович, м. Харків звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до фізичної особи-підприємця Клименка Вячеслава Леонідовича, м. Львів про стягнення 23 878,49 грн.
Ухвалою від 02.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.05.2018.
Ухвалою суду від 22.05.2018 підготовче засідання було відкладено на 11.06.2018.
У зв'язку із відрядженням судді Мазовіти А.Б., ухвалою суду від 30.05.2018 дату підготовчого засідання було змінено на 14.06.2018.
31.05.2018 через канцелярію суду від ФОП Клименка В.Л. надійшов відзив на позовну заяву (вх. №19576/18 від 31.05.2018).
31.05.2018 ФОП Клименко В.Л. подав зустрічний позов до ФОП Ємельянова А.О. про стягнення штрафу та пені у розмірі 24 049,89 грн.
Ухвалою від 04.06.2018 суд повернув зустрічну позовну заяву заявнику.
В підготовчому засіданні 14.06.2018 було оголошено перерву до 02.07.2018.
23.06.2018 через канцелярію суду від ФОП Ємельянова А.О. надійшли заперечення на відзив (вх. 23458/18 від 23.06.2018).
З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, сторонами зазначено, що ними подані усі докази, які доводять обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, суд ухвалою від 02.07.2018 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 16.07.2018.
16.07.2018 через канцелярію суду від ФОП Клименка В.Л. надійшли письмові заперечення (вх. №26340/18 від 16.07.2018).
В судовому засіданні 16.07.2018 було оголошено перерву до 18.07.2018.
Сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 42, 46 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28.07.2017 між позивачем та відповідачем було укладено договір-заявку про надання транспортно-експедиційних послуг. На виконання умов вказаного договору-заявки, позивач надав послуги на загальну суму 23 878,49 грн. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості послуг не виконав, станом на дату подання позову заборгованість становить 23 878,49 грн. Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 23 878,49 грн. боргу, а також судові витрати.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, запереченнях. Зокрема, зазначив, що позивач надіслав документи на підтвердження надання послуг з порушенням строків, встановлених договором-заявкою від 28.07.2017. Також на заявлений позивачем розмір боргу відповідачем було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки у позивача існувало невиконане зобов'язання із сплати неустойки у розмірі 24 622,98 грн. за неналежне виконання умов договору-заявки від 28.07.2017. Таким чином, у відповідача відсутній борг перед позивачем.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
28.07.2017 між фізичною особою-підприємцем Ємельяновим Антоном Олександровичем (перевізник) та фізичною особою-підприємцем Клименком Вячеславом Леонідовичем (експедитор) було підписано договір-заявку №317-003919 про надання транспортно-експедиційних послуг.
Відповідно до договору-заявки позивач зобов'язувався організувати перевезення вантажу по маршруту UK, Unit 47 Caswell Road Brackmills Ind Estate Northamton NN4 7PW - Україна, м. Київ, вул. Віскозна, 17а, дата завантаження - 31.07.2017, дата розвантаження - 07.08.2017 - 08.08.2017.
Вартість послуг згідно договору-заявки становила 750 євро + замитнення.
Позивач умови, зазначені в заявці, виконав повністю, що підтверджується належним чином оформленою міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) з відміткою вантажоодержувача про одержання вантажу.
09.01.2018 позивачем було надіслано відповідачу рахунок-фактуру №191 від 08.08.2017, товарно-транспортну накладну (CMR) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу та акт №191 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 08.08.2017, що підтверджується поштовою квитанцією.
Згідно договору-заявки експедитор оплачує перевізнику вартість послуг протягом 7 банківських днів після отримання оригіналів документів.
Судом також встановлено, що відповідачем було надіслано позивачу претензію про сплату неустойки у зв'язку із неналежним виконанням договору-заявки №317-003919 від 28.07.2017. В подальшому відповідачем було надіслано позивачу заяву за вих. №2401/01 від 24.01.2018 про зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі 23 878 грн. 49 коп.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості транспортно-експедиційних послуг, позивач просив суд стягнути з відповідача 23 878,49 грн. боргу.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 2 ст. 181 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 2 цієї статті встановлено, що дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.
Статтею 207 ЦК України встановлено, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»).
Факт надання послуг з перевезення підтверджується відміткою вантажоодержувача на міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) в графі про прийняття вантажу.
Як зазначалося вище, за фактом надання послуг згідно договору-заявку №317-003919 від 28.07.2017 позивачем надсилалися відповідачу акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), СМR, копії яких долучено до матеріалів справи.
Відповідач зауважень до виконання не висловив, мотивів відмови у підписанні такого акта не зазначив, належних доказів на підтвердження існування таких обставин до матеріалів справи не долучив.
Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, суд вважає доведеним факт надання транспортно-експедиційних послуг.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником-відповідачем, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення 23 878,49 грн. основного боргу, який складається з вартості перевезення (750 євро по курсу НБУ на дату вивантаження 08.08.2017, що становить 22 813 грн. 84 коп.) та витрат на митне оформлення (35 євро по курсу НБУ на дату вивантаження 08.08.2017, що становить 1 064 грн. 65 коп.).
Проте, належними та допустимими доказами позивачем не підтверджено здійснення ним витрат на митне оформлення у розмірі 35 євро. З долучених позивачем документів на підтвердження вказаних ним витрат не вбачається, що такі документи оформлені саме на виконання договору-заявки №317-003919 від 28.07.2017. З огляду на наведене, позовні вимоги підлягають до задоволення частково у розмірі 22 813 грн. 84 коп. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Доводи відповідача не беруться судом до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 203 ГК України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Таким чином, за змістом статей 203 ГК України, 601 ЦК України зарахування являє собою спосіб припинення зобов'язання і можливе за наявності умов зустрічності та однорідності вимог, настання строків виконання зобов'язання, а також відсутності спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.
Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними. Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов'язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов'язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов'язані з виконанням. В силу цього для зарахування достатньо ініціативи однієї сторони. Поряд з цим припущення про можливість зарахування підлягає спростуванню у тому чи іншому випадку стороною, яка отримала заяву про зарахування. Предметом доказування такого спростування буде достатньо обґрунтоване посилання на обставину, яка робить вимогу непридатною до зарахування.
Зарахування є односторонньою угодою, для нього достатньо заяви однієї сторони.
Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом (п. 31 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 №01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»).
Умовою, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням, є прозорість вимог, тобто коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання. Якщо ж одна зі сторін звернулась із заявою про зарахування, а інша сторона зобов'язання звернулась до суду з позовом про стягнення тієї суми, на яку проводиться зарахування зустрічної вимоги, тобто фактично наявним є протиставлення цій вимозі заперечення відносно характеру, терміну, розміру виконання тощо, то в такому випадку спір підлягає судовому розгляду (вказана правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 14.03.2006 у справі №8/600).
З урахуванням того, що між сторонами існує спір щодо наявності обов'язку сплатити заборгованість за надані послуги з перевезення вантажів, надіслання фізичною особою-підприємцем Клименком Вячеславом Леонідовичем заяви (повідомлення) про зарахування зустрічних однорідних вимог не припиняє відповідно до закону його обов'язку щодо своєчасного перерахування грошових коштів за отримані за договором-заявкою №317-003919 від 28.07.2017 послуги (аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 12.06.2013 у справі № 5011-30/15848-2012).
Слід також зазначити, що наявність спірних питань щодо розміру нарахованої відповідачем неустойки та дуже вірогідне її зменшення в іншому позовному провадженні в порядку ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України виключає можливість застосування до спірних правовідносин ст. 601 ЦК України та, як наслідок, вказує на передчасність висновку про припинення зобов'язання відповідача щодо оплати вартості послуг шляхом зарахування зустрічної вимоги відповідача про сплату неустойки, нарахованої за прострочення виконання позивачем своїх зобов'язань.
З огляду на викладене, відсутні підстави для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог.
Суд вважає також за необхідне зазначити, що відповідач не позбавлений права звернутися до суду із позовом про стягнення з позивача неустойки у розмірі 24 622 грн. 98 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 202, 203, 509, 526, 530, 599, 601, 610-612, 625, 626 ст.ст. 181, 193 ГК України та ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Клименка Вячеслава Леонідовича, АДРЕСА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1) на користь фізичної особи-підприємця Ємельянова Антона Олександровича, АДРЕСА_2 (реєстраційний номер НОМЕР_2) 22 813 грн. 84 коп. основного боргу, 1 683 грн. 41 коп. судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
В судовому засіданні 18.07.2018 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 23.07.2018.
Суддя Мазовіта А.Б.