вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"20" липня 2018 р. м. Київ
Справа № 911/1013/18
Господарський суд Київської області у складі:
судді Ейвазової А.Р.
при секретарі судового засідання Щербаковій В.О., розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до фізичної особи - підприємця Маркарян Іннеси Василівни про стягнення 267 672,87грн, за участю представників від:
позивача - Трухно М.М. (довіреність від 15.05.2018);
відповідача - не з'явилися
встановив:
Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи - підприємця Маркарян Іннеси Василівни (далі - ФОП Маркарян І.В.) про стягнення 267672,87грн за період з 01.09.2015 по 30.04.2018 (у т.ч. 248 988,24грн процентів за простроченими процентами, 10 392,62грн пені за несвоєчасне повернення процентів, 1492,01грн - 3% річних, 6 800,00грн штрафу).
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором кредиту №КФ-НКЛ-2020502 від 02.07.2013 в частині своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом у встановлений договором строк (а.с.5-8).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.05.2018, судом відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання та встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій (а.с.1-2).
Відповідач у даній справі письмового відзиву по суті заявлених позовних вимог не надав.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.07.2018, яка занесена до протоколу, закрито підготовче провадження та призначено засідання з розгляду даної справи по суті на 20.07.2018 (а.с.96-97).
Інформацію про призначення підготовчого засідання, судового засідання з розгляду даної справи по суті розміщено на офіційному веб-сайті Судової влади України в порядку ч.1 ст.121 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", оскільки відповідач у даній справі знаходиться на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим (а.с.86,100).
В судове засідання представник відповідача не з'явився і про причини неявки суд не повідомив.
В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини.
02.07.2013 між ПАТ "Дельта Банк" та ФОП Маркарян І.В. укладено договір кредиту № КФ-НКЛ-2020502 (а.с.14-21), відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов'язується своєчасно повернути отриманий кредит, сплатити проценти за користування кредитом, а також виконати інші зобов'язання за вказаним договором.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що кредит надається позичальнику з метою фінансування поточної діяльності.
Згідно з п. 1.1.1 договору надання кредиту здійснюється траншами в межах невідновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості в сумі 340000,00грн та зменшенням максимального ліміту заборгованості у порядку, зазначеному у п. 1.1.2. цього договору, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 24% річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до "01" липня 2015 року включно на умовах, визначених договором.
Відповідно до п. 1.1.3 договору, у випадку невиконання позичальником будь-якого з зобов'язань, передбачених п 3.3.14. цього договору, процентна ставка за користування кредитом встановлюється у розмірі 29% річних та починає застосовуватися до взаємовідносин сторін за цим договором починаючи з дня наступного за кінцевим терміном (днем) виконання зобов'язання та діє до дня (включно) виконання умов, передбачених п3.3.14 цього договору. При цьому, сторонами визначено, що зазначене встановлення розміру процентної ставки за користування кредитом не потребує додаткового двохстороннього погодження та внесення відповідних письмових змін до договору.
Пунктом 1.1.4 договору передбачено, що у разі прострочення кінцевого терміну повернення заборгованості за кредитом, визначеного у п. 1.1.1 цього договору, процентна ставка за цим договором встановлюється у розмірі 44 % річних, та починає застосовуватися до взаємовідносин сторін, починаючи з дня, наступного за кінцевим терміном (днем) повернення заборгованості за кредитом, по день фактичного погашення простроченої заборгованості за кредитом.
Як визначено п. 2.2.1 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно, в останній робочий день поточного місяця, та в день кінцевого терміну повернення заборгованості за кредитом на залишок заборгованості за кредитом (непогашену суму кредиту/траншу) за фактичну кількість днів користування кредитом/траншем, за методом "факт/факт", тобто для розрахунку приймається фактична кількість днів у місяці (28,29,30,31) та році (365/366); при розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту/траншу.
Згідно з п. 3.3.4. договору позичальник зобов'язаний повернути кредитору у повному обсязі кредит зі сплатою процентів та комісій та можливих штрафних санкцій, у порядку та терміни, визначені вказаним договором.
Взаємовідносини сторін щодо своєчасного повернення кредиту та процентів, нарахованих за користування кредитними коштами станом на 14.08.2015 за вищевказаним договором кредиту, стали предметом розгляду у справі Господарського суду Київської області №911/3705/15 за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ФОП Маркарян І.В. по стягнення 413 045,29грн.
Так, рішенням суду від 16.09.2015 у вказаній справі позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з ФОП Маркарян Ф.В. на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість по сплаті кредиту в сумі 212 497,00грн, заборгованість по сплаті відсотків в сумі 85 790,93грн, пеню за прострочення сплати кредиту в сумі 61 600,84грн, пеню за прострочення сплати відсотків в сумі 24 869,96грн, а також судові витрати.
У відповідній справі судом встановлено факти надання кредитних коштів за вищезазначеним договором позивачем відповідачу та порушення відповідачем зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за користування.
Вказане рішення суду в порядку апеляційного провадження не переглядалось та набрало законної сили.
У відповідності до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, обставини, встановлені у справі №911/3705/15, не підлягають доведенню знов зважаючи н тотожний склад учасників.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує, що заборгованість з повернення кредитних коштів залишається несплаченою відповідачем, у зв'язку з чим заявляє вимоги про стягнення прострочених процентів за користування кредитними коштами з 01.09.2015 по 30.04.2018 (тобто за інший період ніж у справі №911/3705/15), а також нарахованих на вказані грошові зобов'язання 3% річних та пені за загальний період з 03.05.2017 по 30.04.2018, а також штрафу.
Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем зобов'язань в частині сплати процентів та застосування відповідальності за порушення зобов'язань, передбачених договором.
Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення договору про позику, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 10561 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами договору, зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом не виконав, хоча строк їх виконання настав, що не спростовано відповідачем шляхом подання доказів при розгляді спору у даній справі, він є таким, що порушив взяті на себе зобов'язання.
За вказаних обставин вимога позивача про стягнення 248 988,24грн процентів, нарахованих за користування кредитними коштами, за період з 01.09.2015 по 30.04.2018 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1 492,01грн - 3% річних за період з 03.05.2017 по 30.04.2018, нарахованих на заборгованість за несплачених процентами.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних, суд зазначає, що за розрахунком суду розмір 3% річних за заявлений період складає 1 510,95грн, проте, враховуючи, що у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог, вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1492,01грн - 3% річних.
Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення 10 392,62грн пені за загальний період з 03.05.2017 по 30.04.2018 та 6 800,00грн штрафу.
Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 4.1 договору встановлено, що у випадку прострочення позичальником строків сплати процентів, комісій, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених договором, позичальник сплачує кредитору пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що за розрахунком суду, розмір пені за заявлені позивачем періоди становить 10 585,87грн, проте, враховуючи, що у суду відсутні підстави для виходу за межі позивних вимог, вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі, а саме 10 392,62грн.
Обгрунтовуючи вимоги в частині стягнення штрафу, позивач зазначає, що відповідачем не виконано зобов'язання, передбачені пп. 3.3.9 та 3.3.14.2, а саме не подано фінансової звітності за 2017 рік та відсутня страховка за поточний період.
Згідно п. 4.2 договору, у випадку порушення позичальником вимог пп. 3.3.1, 3.3.6-3.3.14 позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 2% від максимального ліміту заборгованості, за кожний випадок порушення.
Так, п.3.3.9 договору визначено, що протягом дії договору, щоквартально, не пізніше двадцятого числа першого місяця кварталу наступного за звітним, відповідач взяв на себе зобов'язання надати кредитору належним чином засвідчені копії фінансової звітності (декларація про доходи та/або книга обліку доходів та витрат, та/або звіт суб'єкта малого підприємництва - платника єдиного податку за останній звітний період).
Положення п.3.3.14.1 договору передбачають укладення договору страхування заставного майна, визначеного у п.1.3 договору, та укладення нового договору страхування не пізніше останнього календарного дня до закінчення існуючого договору страхування, таким чином щоб предмет застави залишився застрахованим протягом встановленого строку дії договору та зобов'язують відповідача надати для ознайомлення оригінал відповідного договору та документи, що підтверджують сплату страхових платежів.
Оскільки відповідачем не надано доказів у спростування тверджень позивача щодо не виконання відповідних зобов'язань, вимоги про стягнення штрафу підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі, 6 800,00грн (340000*2/100).
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором, понесені позивачем у розмірі 4015,10грн, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з фізичної особи - підприємця Маркарян Іннеси Василівни (ідентифікаційний код НОМЕР_1; 95024, АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (ідентифікаційний код 34047020; 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б) 248 988,24грн заборгованості за простроченими процентами, 10 392,62грн пені, 1 492,01грн - 3% річних, 6 800грн штрафу, а також 4015,09грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, визначеному ст.257 ГПК України, з урахування підпункту 17.5 пункту 17 ч.1 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено 24.07.2018.
Суддя А.Р. Ейвазова