ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.07.2018Справа № 910/9440/18
Господарський суд міста Києва у складі Пукшин Л.Г., розглянувши матеріали господарської справи
позовну заяву Установи "28 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, буд. 6)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Український Будівельний Альянс" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 131)
про стягнення 4 315 391,24 грн.
Установа « 28 Управління начальника робіт» Міністерства оборони України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно-Український Будівельний Альянс» про стягнення 4 315 391,24 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 14.12.2016 між Установою « 28 Управління начальника робіт» Міністерства оборони України (надалі - позивач) та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно-Український Будівельний Альянс» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 131) (надалі - відповідач) укладено договір № 14/12-16. Відповідно до умов договору, відповідач зобов'язався виконати увесь комплекс робіт зі знесення (розбирання) будівель та споруд, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 16, а позивач зобов'язався прийняти виконані роботи та оплатити їх. Крім цього, 28.02.2017 між позивачем та відповідачем укладено договір № 2802-17 купівлі-продажу матеріалу та сировини, з якого вбачається, що позивач зобов'язався передати у власність відповідача за оплату матеріали та сировину, що утворилась в результаті розбирання та знесення конструкцій нежитлових приміщень у кількості, що визначені видатковими накладеними. За доводами позивача, відповідач умисно занизив кількісні показники матеріалів від розбирання будівель та споруд, в результаті чого нанесено матеріальну шкоду позивачу у розмірі 351 7524,24 грн. та у зв'язку із необхідністю вивозу сміття від розбирання будівель позивачем нараховано заборгованість у розмірі 1000,00 грн.
Дослідивши матеріали позовної, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Так, положеннями п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем зазначається, що демонтовано відповідні конструкції відповідно до Актів № 1, 2, 3, 4, 5 2017 року про виконані роботи по демонтажу об'єктів по вул. Бориспільській, 18. Проте, додано до матеріалів позовної заяви лише Акти № 1 від 14.12.2017 року та № 2 від 16.12.2017 року, інші зазначені позивачем Акти відсутні в матеріалах позовної заяви.
Крім того, відповідно до ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують:1) відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів; 2) сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270, розрахунковим документом, що підтверджує факт надання послуг поштового зв'язку є документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми і змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
Таким чином, належним доказом відправлення відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладення в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), надані в оригіналі.
Судом досліджено позовні матеріали та встановлено, що до позовної заяви № 263 від 16.07.2018 в якості доказів направлення відповідачеві копії позовної заяви з додатками надано лише описи вкладення в цінний лист від 17.07.18. Проте, суд не може дійти висновку, що дійсно на адресу відповідача направлено позовні матеріали, які подано на розгляд суду, оскільки відсутні поштові квитанції відправки кореспонденції.
Також, суд зазначає, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" (зі змінами) встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом 01.01.2018 встановлено у розмірі 1762,00 грн.
Згідно п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (зі змінами) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на викладене, мінімальна ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1762,00 грн., а максимальна 616700,00 грн.
Враховуючи викладене, при зверненні з позовом до суду, позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 64 730,87 грн., виходячи із розміру заявлених позовних вимог - 4315391,24 грн.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачем за подання позову не надано доказів сплати судового збору у вказаному розмірі. Натомість, подано клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання позову з посиланням на ст. 8 Закону України "Про судовий збір".
Як на підставу для відстрочення сплати судового збору позивач посилається на те, що Установа знаходиться у незадовільному фінансовому стані та має заборгованість по заробітній платі у розмірі 489 918,00 грн. та з податку на землю у розмірі 909 912, 00 грн.
Відповідно до ч. 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір").
При цьому, за змістом наведеної норми, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру та звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду.
Підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Разом з тим, особа, яка заявляє клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
На підтвердження свого скрутного майнового становища позивач надав повідомлення Відділення в місті Києві та Київській області Національної служби посередництва і примирення № 07/01-09 від 26.04.2018 та наказ № 08 від 26.04.18 «Про взяття на облік стану соціально-трудових відносин на державному підприємстві Установі « 28 управління начальника робіт» міста Києва». Із вказаних документів вбачається, що позивач має заборгованість із виплати заробітної плати у розмірі 104,3 тис. грн., проте у своєму клопотанні позивач зазначає про заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 489 918,00 грн.
Отже, позивач не надав належного та допустимого доказу в підтвердження відсутності кошті на оплату судового збору (наприклад, доказ про відсутність коштів на рахунках), який суд має враховувати при вирішенні питання, зокрема, про звільнення від сплати судового збору.
Крім того, до заяви не додано доказів щодо існування хоча б однієї із зазначених у частині 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" умов.
Статтею 129 Конституції України, як однією із засад судочинства, визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, що свідчить про те, що позивачі під час подання позову є рівними та на них покладається обов'язок щодо сплати судового збору за розгляд у суді позовних заяв.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").
Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є, визначений в ГПК України, обов'язок заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір. Невиконання заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати позовну заяву заявнику.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95, від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами, у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги недоведеність обставин, які перешкоджають сплаті судового збору, в розумінні ст. 8 Закону України "Про судовий збір", суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.
Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки позовна заява не відповідає вимогам господарського процесуального законодавства, суд вважає необхідним залишити позовну заяву без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених недоліків.
При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Керуючись ст.ст. 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити в задоволенні заяви Установи "28 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України» про звільнення від сплати судового збору.
2. Залишити позовну заяву Установи "28 Управління начальника робіт" Міністерства оборони України» без руху.
3. Встановити позивачу шестиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.
Ухвала набирає законної сили 24.07.2018 та оскарженню не підлягає.
Суддя Л.Г. Пукшин