ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.07.2018Справа № 910/9374/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТАХА»
до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі»
про скасування протоколу
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.
за участю секретаря судового засідання
Шудра А.О.
Представники сторін:
від позивача: Павличенко С.С.
від відповідача: Жовтун О.В.
На розгляді Господарського суду міста Києва перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТАХА» до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про скасування протоколу.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що приймаючи рішення про порушення позивачем Правил користування електричною енергію, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28, відповідач дійшов помилкового висновку, що порушником є саме позивач. Так, відповідачем виявлено факти пошкодження пломб, встановлених на вимірювальних трансформаторах струму, самовільну заміну трансформаторів струму на нові зі зміненими технічними характеристиками, а також пошкодження цілісності вторинних кіл по фазах «А» та «В», однак вимірювальні трансформатори струму встановлені в трансформаторній підстанції 4505, яка знаходяться в окремій будівлі та перебуває на балансі електропередавальної організації, доступ до якої у позивача відсутній.
19.09.2017р. прийнято рішення Господарського суду міста Києва по справі №910/9374/17, яким в задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.
Вищезазначене рішення суду залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2017р. по справі № 910/9374/17.
Постановою Верховного Суду у справі 910/9374/17 від 25.04.2018р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Птаха» задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2017р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2017р. по справі №910/9374/17 скасовано. Справу постановлено передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Згідно розпорядження керівника апарату Господарського суду м. Києва №05-23/293 від 03.05.2018р. призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи № 910/9374/17, за результатами якого дану справу передано на розгляд судді Спичаку О.М.
Ухвалою від 08.05.2018р. суддею Спичаком О.М. прийнято справу до свого провадження; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 04.06.2018р.
22.05.2018р. до Господарського суду міста Києва надійшла заява Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про заміну сторони в порядку процесуального правонаступництва.
Ухвалою від 04.06.2018р. клопотання Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про заміну сторони по справі задоволено, замінено відповідача по справі №910/9374/17 Публічне акціонерне товариство «Київенерго» його правонаступником Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Київські електромережі».
Відповідач у відзиві від 18.05.2018р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на необгрунтованість тверджень позивача щодо наявності підстав для скасування рішення енергопостачальника про застосування оперативно-господарської санкції. Зокрема, вказаним учасником судового процесу наголошено, що змістом акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін до договору №52547 від 21.06.2013р. та відомостей, які відображено в актах технічної перевірки та опломбування засобів обліку електричної енергії від 26.10.2016р. та від 13.08.2013р., спростовуються доводи позивача стосовно відсутності у останнього доступу до пломб електропередавальної організації, пошкодження яких і стало підставою для застосування заходів відповідальності до споживача. Крім того, відповідачем також наголошено на достатній обґрунтованості рішення електропостачальника про застосування до позивача оперативно - господарської санкції.
04.06.2018р. підготовче засідання було відкладено на 22.06.2018р.
22.06.2018р. судом було закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.07.2018р.
Представником позивача у судовому засіданні 16.07.2018р. було надано усні пояснення по суті спору, згідно змісту яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.
Представником відповідача проти задоволення позову було надано заперечення.
В судовому засіданні16.07.2018р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,
21.06.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Київенерго», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПТАХА» (споживач) було укладено договір №52547 на постачання електричної енергії, відповідно до п.1. якого постачальник передає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача згідно з умовами цього договору та додатків до нього, що є невід'ємною частиною, а споживач сплачує постачальнику вартість використання (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до нього, що є невід'ємною частиною. Точка продажу електричної енергії: на межі балансової належності електроустановок споживача.
У розділі 4 договору №52547 від 21.06.2013р. визначено умови щодо відповідальності контрагентів.
Зокрема, у п.4.2.3 укладеного між сторонами правочину погоджено, що споживач сплачує постачальнику вартість недорахованої електричної енергії, розраховану виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від 04.05.2006р. №562, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 04.07.2006р. за №782/12656, за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушення, зокрема в разі пошкодження споживачем засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку.
Пунктом 4.2.4 вказаного договору визначено, що споживач не несе відповідальності перед постачальником відповідно до вимог пунктів 4.2.1-4.2.3 цього договору, якщо доведе, що порушення виникли не з вини постачальника або внаслідок обставин непереборної сили.
Договір набирає чинності з дня його підписання та укладається на строк до 31.12.2013р. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодної зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд умов (п.9.4 договору №52547 від 21.06.2013р.).
З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №52547 від 21.06.2013р., як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Як свідчать представлені суду документи, 26.10.2016р. працівниками структурного відокремленого підрозділу «Київські електричні мережі» РБМ «Північний» Публічного акціонерного товариства «Київенерго» була проведена перевірка дотримання позивачем вимог Правил користування електричною енергією на об'єкті будівництва, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Копилівська, 1.
За наслідками перевірки відповідачем в присутності представника позивача було складено акт про порушення №37236 від 26.10.2016р., яким встановлено порушення Правил користування електричною енергією, а саме: ст. 26, 27 Закону України «Про електроенергетику», п. 3.34, 6.40, 10.2 Правил користування електричною енергією - пошкодження пломб електропередавальної організації №75775302 та №75775301, які становленні на вимірювальних трансформаторах струму (наявні сліди повторного встановлення пломб) з самовільною заміною трансформаторів струму на нові зі зміною їх технічних характеристик та пошкодження цілісності вторинних кіл по фазах «А» та «В», внаслідок чого спожита електроенергія недораховується. Споживачу продемонстровано порушення.
15.05.2017р. відбулось засідання комісії відповідача з розгляду акту про порушення №37236 від 26.10.2016р., оформлене протоколом №781, на якому було прийнято рішення про проведення нарахувань за актом, згідно п. 2.5., 2.4. та за формулою 2.4. Методики визначення обсягу вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією. Потужність самовільного підключення визначено 72 квт. Тривалість роботи струмоприймачів протягом доби 14 год., 7 днів на тиждень. Коефіцієнт використання 0,5. Період нарахування з 01.07.2016р. по 26.10.2016р. (з дати останнього контрольного огляду засобу обліку, що передував даті складання акту про порушення). Комісією розраховано, що всього підлягає до сплати: за недораховану електроенергію 104 772,47 грн.; за послуги, що надається споживачу у зв'язку з приведенням обліку до вимог нормативних документів, позапланової технічної перевірки, експертизи, тощо 2 250,24 грн. Нарахована сума повинна бути сплачена в протягом 30 календарних днів з дня отримання протоколу та рахунку.
Наразі, за твердженнями позивача, застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТАХА» оперативно-господарської санкції за пошкодження пломб електропередавальної організації №75775302 та №75775301, які встановленні на вимірювальних трансформаторах струму, є безпідставним, оскільки у споживача за договором №52547 від 21.06.2013р. був відсутній доступ до приміщення де фактично знаходились означені пломби, що, на думку позивача, нівелює можливість споживача здійснити їх пошкодження. Означені доводи позивачем обґрунтовано змістом додатку №6А до договору №52547 від 21.06.2013р. - акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін. Тобто, обставини знаходження вимірювальних трансформаторів струму в трансформаторній підстанції 4505, яка знаходяться в окремій будівлі та перебуває на балансі електропередавальної організації, доступ до якої у позивача відсутній, на думку останнього, спростовує вину у порушенні Правил користування електричною енергією. Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду з позовом про скасування протоколу №781 від 15.05.2017р. засідання комісії по розгляду акту про порушення №37236 від 26.10.2016р. Публічного акціонерного товариства «Київенернго».
Відповідачем проти задоволення позовних вимог було надано заперечення, з огляду на необгрунтованість тверджень позивача щодо наявності підстав для скасування рішення енергопостачальника про застосування оперативно-господарської санкції. Зокрема, вказаним учасником судового процесу наголошено, що змістом акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін до договору №52547 від 21.06.2013р. та відомостей, які відображено в актах технічної перевірки та опломбування засобів обліку електричної енергії від 26.10.2016р. та від 13.08.2013р., спростовуються доводи позивача стосовно відсутності у останнього доступу до пломб електропередавальної організації, пошкодження яких і стало підставою для застосування заходів відповідальності до споживача. Крім того, відповідачем також наголошено на достатній обґрунтованості рішення електропостачальника про застосування до позивача оперативно - господарської санкції.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТАХА» до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про скасування протоколу не підлягає задоволенню. При цьому, суд виходить з наступного.
Правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі визначено Законом України «Про електроенергетику».
Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, державним наглядом за безпечним виконанням робіт на об'єктах електроенергетики незалежно від форм власності, безпечною експлуатацією енергетичного обладнання і державним наглядом за режимами споживання електричної і теплової енергії, а також з централізованим диспетчерським (оперативно-технологічним) управлінням (ст.2 Закону України «Про електроенергетику»).
У статті 3 вказаного нормативно-правового (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) акту вказано, що відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, а також з централізованим диспетчерським (оперативно-технологічним) управлінням, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Зі змісту ст.26 Закону України «Про електроенергетику» вбачається, зокрема, що споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України. Правила користування електричною і тепловою енергією для населення затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Правопорушеннями в електроенергетиці є: порушення вимог нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, нормативних документів з питань технічної експлуатації електричних станцій і мереж, енергетичного обладнання і мереж суб'єктів електроенергетики та споживачів енергії, виготовлення, монтажу, налагодження та випробування енергоустановок і мереж, виконання проектних робіт на енергоустановках і мережах; крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку; пошкодження приладів обліку; розкомплектування та пошкодження об'єктів електроенергетики, розкрадання майна цих об'єктів; створення перешкод у здійсненні державного енергетичного нагляду та у виконанні робіт, пов'язаних з обслуговуванням об'єктів електроенергетики; порушення правил охорони електричних мереж; порушення правил користування енергією; дії, які перешкоджають оперативному персоналу та посадовим особам об'єктів електроенергетики виконувати свої службові обов'язки; незабезпечення енергією споживачів, що не допускають порушень своїх обов'язків перед енергопостачальниками; припинення або обмеження електропостачання навчального закладу незалежно від форми власності протягом навчального року; невиконання законних вимог національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щодо подання копій документів, пояснень та іншої інформації; інші правопорушення, передбачені законом (ст. 27 Закону України «Про електроенергетику» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
На момент виникнення спірних правовідносин правила користування електричною енергією було врегульовано постановою №28 від 31.07.1996р. Національної комісії регулювання електроенергетики України, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України за №417/1442 від 02.08.1996р.
Пунктом 6.40 вказаних Правил користування електричною визначено, що енергією у разі виявлення представниками електропередавальної організації або представниками постачальника електричної енергії пошкоджень чи зриву пломб, установлених у місцях, указаних в акті про пломбування, або пошкоджень відбитків тавр на цих пломбах, пошкодження розрахункових засобів обліку, явних ознак втручання в параметри розрахункових засобів (систем) обліку з метою зміни їх показів перерахунок обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, здійснюється відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 N 562, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.07.2006 за N 782/12656.
Зі змісту п.6.41 - 6.42 Правил користування електричною енергією полягає, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень. В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень. На підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Комісія з розгляду актів порушень створюється постачальником електричної енергії (електропередавальною організацією) і має складатися не менше ніж з трьох уповноважених представників постачальника електричної енергії. Споживач має бути повідомлений про час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 5 робочих днів до призначеного дня засідання і має право бути присутнім на засіданні комісії. Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків. Споживач має право оскаржити рішення комісії в суді. У разі звернення до суду впродовж 10 робочих днів з дня вручення протоколу споживачу останній має право не оплачувати виставлені рахунки до вирішення спірних питань у судовому порядку.
Наразі, суд зауважує, що згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Виходячи зі змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відносяться: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Способи захисту за своїм призначенням можуть вважатись визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
За приписами ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частинами 1, 2 ст.217 Господарського кодексу України визначено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.235 вказаного нормативно-правового акту господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
У господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій: 1) одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною; відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони; відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо; 2) відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо); 3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо; 4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов'язання. Перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.
Підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням (частини перша та друга статті 237 Господарського кодексу України).
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ч.ч.1-3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до суду з розглядуваним позовом позивачем повинно бути доведено порушення умов договору та чинного законодавства при застосуванні певних наслідків порушення господарських зобов'язань.
Як вказувалась вище, заперечуючи проти правомірності застосування оперативно-господарської санкції, позивачем наголошено, що у споживача за договором №52547 від 21.06.2013р. був відсутній доступ до приміщення де фактично знаходились означені пломби, що, на думку, позивача нівелює можливість споживача здійснити їх пошкодження. Означені доводи позивачем обґрунтовано змістом додатку №6А до договору №52547 від 21.06.2013р. - акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін. Тобто, обставини знаходження вимірювальних трансформаторів струму в трансформаторній підстанції 4505, яка знаходяться в окремій будівлі та перебуває на балансі електропередавальної організації, доступ до якої у позивача відсутній, на думку останнього, спростовує вину останнього у порушенні Правил користування електричною енергією.
З огляду на вказівки Верховного Суду, які наведено у постанові від 25.04.2018р., та які у відповідності до ч.1 ст.316 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи, суд вважає такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи документами твердження позивача щодо відсутності у останнього доступу до приміщення де фактично було встановлені пломби електропередавальної організації №75775302 та №75775301. При цьому, суд зазначає наступне.
Пунктом 1.1 Правил користування електричною енергією унормовано, що межа балансової належності - точка розділу елементів електричної мережі між власниками електроустановок за ознаками права власності або користування, або повного господарського відання; межа експлуатаційної відповідальності - точка розділу електричної мережі за ознакою договірних зобов'язань з експлуатації тих чи інших її ділянок або елементів, встановлюється за згодою сторін. За відсутності такої згоди межа експлуатаційної відповідальності збігається з межею балансової належності.
Згідно п.2.1 Правил користування електричною енергією межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності між споживачем (субспоживачем) і електропередавальною організацією (основним споживачем) за технічний стан і обслуговування суміжних електроустановок фіксуються в акті розмежування балансової належності електроустановок і експлуатаційної відповідальності сторін. Межа експлуатаційної відповідальності може не збігатися з межею балансової належності, яка визначається правом власності споживача і електропередавальної організації (основного споживача) на окремі елементи електричної мережі, про що зазначається в акті розмежування балансової належності електроустановок і експлуатаційної відповідальності сторін.
У п.3.3 означених Правил вказано, що відповідальність за збереження і цілісність розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування покладається на власника (користувача) електроустановки або організацію, на території (у приміщенні) якої вони встановлені.
У додатку №6А до договору №52547 від 21.06.2013р. Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін контрагентами було досягнуто згоди, що балансова належність електрометр та установок електропередавальної організації: ТП4505 - на балансі КЕМ; споживача: КЛ-0,4 кВ від ТП 4505 до щита будівельного майданчика. Межа відповідальності за стан та обслуговування електромереж та установок встановлюється на кабельних наконечниках щита н/н ТП 4505. Електропередавальна організація несе відповідальність за технічний стан та експлуатацію електрообладнання, що перебуває на його балансі: ТП4505 - на балансі КЕМ. Споживач несе відповідальність за технічний стан та експлуатацію електрообладнання, що перебуває на його балансі: КЛ- 0,4 кВ від ТП 4505 до щита будівельного майданчика.
У п.7, 8 додатку №6А до договору №52547 від 21.06.2013р. вказано, що споживач та енергопостачальна організація зобов'язуються забезпечити на своїх територіях охорону електроустановок та допуск до них контрагента для проведення необхідних робіт.
Означеним спростовуються твердження позивача стосовно того, що межа його балансової належності проходить по зовнішній стіні ТП 4505, оскільки межа відповідальності за стан та обслуговування електромереж та установок встановлюється на кабельних наконечниках щита н/н ТП 4505, який знаходиться всередині ТП.
При цьому, п.4 додатку №6А до договору №52547 від 21.06.2013р. передбачено, що споживач несе відповідальність за технічний стан та експлуатацію електрообладнання, що перебуває на його балансі: КЛ- 0,4 кВ від ТП 4505, на якій і було встановлено лічильник та трансформатори струму, на яких і було розташовано пломби електропередавальної організації №75775302 та №75775301, пошкодження яких і стало підставою для застосування відповідачем оперативно-господарської санкції.
Крім того, судом прийнято до уваги посилання відповідача на акти технічної перевірки та опломбування засобів обліку електричної енергії від 26.10.2016р. та від 13.08.2013р., в який фактично відображено прийняття споживачем на збереження засобів обліку, трансформатору струму та встановлених на них пломб, зокрема, №75775302 та №75775301. До того ж, судом враховано, що наведені акти підписано представниками обох контрагентів.
Тобто, з наведеного полягає, що представленими суду документами спростовуються доводи позивача стосовно відсутності у останнього доступу до приміщення, в якому було встановлено пломби електропередавальної організації №75775302 та №75775301, пошкодження яких і стало підставою для застосування відповідачем оспорюваної оперативно-господарської санкції.
Наразі, інших належних, достатніх та допустимих у розумінні ст.ст.76,77,79 Господарського процесуального кодексу України доказів спростування вини Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТАХА» у порушенні Правил користування електричною енергією, які було встановлено відповідачем в акті №37236 від 26.10.2016р., не надано, а судом не встановлено.
Крім того, суд звертає увагу, що посилання позивача на умови п.8 додатку №6А до договору №52547 від 21.06.2013р. означених вище висновків не спростовують, а лише додатково вказують на наявність у споживача можливості доступу до ТП 4505.
Одночасно, виходячи з принципів повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, суд також дійшов висновку стосовно необґрунтованості посилань заявника на те, що відповідачем належним чином не підтверджено факту порушення споживачем Правил користування електричною енергією, оскільки висновком експертного дослідження №19/8-3/2-ЕД/17 від 23.03.2017р., складеним Державним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром підтверджено обставини несанкціонованого втручання (пошкодження) пломб №75775302 та №75775301. Означене в повному обсязі узгоджується з приписами п.3.30 Правил користування електричною енергією.
При цьому, суд звертає увагу, що згідно змісту оспорюваного позивачем рішення саме пошкодження пломб і стало підставою для застосування заходів відповідальності до споживача, що в повному обсязі узгоджується зі змістом п.4.2.3 договору №52547 від 21.06.2013р. та п.6.40 Правил користування електричною енергією, які затверджено Постановою №28 від 31.07.1996р. Національної комісії регулювання електроенергетики України, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України за №417/1442 від 02.08.1996р., та які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.
Отже, за висновками суду, позивачем так і не було доведено суду належними та допустимими доказами безпідставності застосування відповідачем до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТАХА» оперативно-господарської санкції згідно рішення від 15.05.2017р. засідання комісії відповідача з розгляду акту про порушення №37236 від 26.10.2016, оформлене протоколом №781.
Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,
вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від
27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018р. Верховного суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
За таких обставин, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТАХА» до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про скасування протоколу, як таких, що позбавлені належного доказового обґрунтування.
Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за позивачем.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,
1. Відмовити в задоволенні позовних вимог.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено та підписано 23.07.2018р.
Суддя Спичак О.М.