Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
16 липня 2018 р. № 820/4009/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Шляхово О.М.,
при секретарі судового засідання - Молчанової О.М.,
за участю:
представника позивача - Радигіна Є.С.,
представників відповідачів - Озацької О.В., Удовенко С.І.,
розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення - рішення, -
Позивач, Дочірнє підприємство "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 27.02.2018 р. № 0020501200, у частині суми у розмірі 2840533,07 грн.
Підставою подання вказаного позову слугувало винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яке на думку позивача, є неправомірним та таким, що прийнято в порушення вимог чинного законодавства.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення - рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 61/28-10-50-12-08/31941174 від 14.02.2018 р. А саме, відповідачем застосовано штрафні санкції за несплату попередніх штрафних санкцій, при цьому порушені норми закону щодо порядку зарахування коштів, сплачених позивачем.
Також представником позивача до суду були надані письмові пояснення до адміністративного позову.
Ухвалою суду від 24.05.2018 року відкрито провадження по справі.
На виконання вимог ухвали суду представником відповідача 20.06.2018 року подано відзив на позов (а.с. т. 188-193), в якому в обґрунтування своєї позиції, зокрема, зазначає, що під час проведеної перевірки підприємства позивача, за наслідками якої складено відповідний акт, встановлено порушення п.57.1, п.57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме ДП «Харківський облавтодор» протягом граничних строків несвоєчасно сплачено суми податкового зобов'язання, зазначені у поданих ним податкових деклараціях та суми визначених грошових зобов'язань контролюючим органом з податку на додану вартість.
Зазначає, що у зв'язку із встановленими порушеннями в акті перевірки вимог чинного податкового законодавства контролюючим органом було притягнено ДП «Харківський облавтодор» до відповідальності згідно пункту 126.1 статті 126 глави 11 розділу II Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ.
Відповідач вважає неправомірним посилання позивача на норми п.87.1 ст. 87ПКУ оскільки в даному випадку відсутнє судове рішення щодо стягнення коштів з рахунків платника в рахунок погашення заборгованості з податку на додану вартість.
Зазначає, що факт поповнення рахунку платника в системі електронного адміністрування платіжними дорученнями в червні та серпні 2017р. не стосуються обставин по справі, оскільки актом перевірки встановлено порушення строків сплати узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ в періоді з 27.09.2017р. по 19.01.2018р. Вважає, що у перевіряємому періоді з 27.09.2017р. по 19.01.2018р. погашення узгоджених податкових зобов'язань ПДВ згідно даних ІКП відбувалось коштами, зарахованими до бюджету згідно вищезазначених платіжних доручень, що спростовує твердження позивача про незаконність дій Відповідача щодо зарахування коштів в рахунок погашення заборгованості зі штрафів та пені з рахунку платника в системі електронного адміністрування з ПДВ.
У судове засідання, призначене на 16 липня 2018 року, прибули представники сторін.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.
Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, та зазначили, що порушення, встановлені в ході перевірки підприємства позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на законних підставах та відповідає чинному законодавству, а тому просили суд відмовити в задоволенні позову.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що фахівцями Офісу великих платників податків ДФС була проведена камеральна перевірка дочірнього підприємство "Харківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" щодо своєчасності сплати визначеного грошового зобов'язання контролюючим органом та податкового зобов'язання згідно наданих декларацій.
Результати перевірки оформлені актом № 61/28-10-50-12-08/31941174 від 14.02.2018 р. (т.1 а.с. 10-13).
Відповідач вважає, що дані камеральної перевірки свідчать про несвоєчасну сплату ДП "Харківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" податкових зобов'язань, зазначених у поданих податкових деклараціях у сумі 13952433,2 грн., частини грошового зобов'язання визначеного контролюючим органом на підставі податкових повідомлень-рішень у сумі 250232,15 грн., чим порушено п.57.1, п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України від 12.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями.
На підставі висновків акту перевірки № 61/28-10-50-12-08/31941174 від 14.02.2018 р. податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення за формою "Ш" №0020501200 від 27.02.2018 р., яким фактично застосовано суму штрафу у розмірі 50046,43 грн., за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначених іншими податковими повідомленнями - рішеннями, якими підприємству нараховано штрафні санкції (податкове повідомлення-рішення № 0115501200 від 11.09.2017 р., податкове повідомлення-рішення №0138501200 від 02.11.2017 р., податкове повідомлення-рішення № 0144501200 від 05.12.2017 р.) та суму штрафу у розмірі 2790486,64 грн. за несвоєчасну сплату за податковими деклараціями з податку на додану вартість (за червень 2017 р. № 913876694, за липень 2017 р. №9190823024, за серпень 2017 р. № 9190767091, за вересень 2017 р. № 9216882571, за жовтень 2017 р. № 9243069881, за листопад 2017 р. за № 9271090035). Дані обставини підтверджуються розрахунками штрафних санкцій до спірного повідомлення-рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, вказаним актом перевірки було встановлено факт несвоєчасної сплати ДП «Харківський облавтодор» узгоджених сум грошових зобов'язань (ст. 126.1 ПК України) згідно:
- порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарі (робіт, послуг) згідно податкової декларацій з податку на додану вартість за червень 2017 р. за № 913876694 - на суму 5140,69 грн. (т. 1 а.с. 22-23);
- порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарі (робіт, послуг) згідно податкової декларацій з податку на додану вартість за липень 2017 р. за № 9190823024 - на суму 757789,34 грн. (т. 1 а.с. 25-26);
- порушення строку сплати суми грошового зобов'язання за податковим повідомленням - рішенням (форма «Ш») за № 0115501200 від 11.09.2017 р. на загальну суму 200629,38 грн., яке винесено по результатам перевірки згідно складеного акту № 1010/10/28-10-50-12-08/3194174 від 22.08.2017 р., яким встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов'язання, визначених статтею 126.1 Податкового кодексу України по оплаті суми вказаної у податковому повідомленні-рішенні (форма «Н») за № 006501200 від 30.06.2017 р., яке винесено по результатам перевірки згідно складеного акту № 667/28-10-50-12-08/31941174 від 20.06.2017 р., яким встановлено порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених статтею 201, та згідно статтею 1201.1 Податкового кодексу України на загальну суму у розмірі 4281471,18 грн. - на суму 40125,88 грн. (т. 1 а.с. 28-29);
- порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарі (робіт, послуг) згідно податкової декларацій з податку на додану вартість за серпень 2017 р. за № 9190767091 - на суму 63063,80 грн. (т. 1 а.с. 38-39)
- порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарі (робіт, послуг) згідно податкової декларацій з податку на додану вартість за вересень 2017 р. за № 9216882571 - на суму 1344000,01 грн. (т. 1 а.с.41-42);
- порушення строку сплати суми грошового зобов'язання за податковим повідомленням - рішенням (форма «Н») за № 0138501200 від 02.11.2017 р. на загальну суму 49159,58 грн., яке винесено по результатам перевірки згідно складеного акту № 1197/28-10-50-12-08/3194174 від 19.10.2017 р., яким встановлено порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених статтею 201, та згідно статтею 1201.1 Податкового кодексу України на загальну суму у розмірі 49159,58 грн. - на суму 9831,91 грн. (т. 1 а.с. 44);
- порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарі (робіт, послуг) згідно податкової декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2017 р. за № 9243069881 - на суму 120407,40 грн. (т.1 а.с.47-48);
- порушення строку сплати суми грошового зобов'язання за податковим повідомленням - рішенням (форма «Н») за № 0144501200 від 05.12.2017 р. на загальну суму 443,20 грн., яке винесено по результатам перевірки згідно складеного акту № 1369/28-10-50-12-08/3194174 від 17.11.2017 р., яким встановлено порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених статтею 201, та згідно статтею 1201.1 Податкового кодексу України на загальну суму у розмірі 443,20 грн. - на суму 88,64 грн. (т. 1 а.с. 50);
- порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарі (робіт, послуг) згідно податкової декларацій з податку на додану вартість за листопад 2017 р. за № 9271090035 - на суму 500085,40 грн. (т.1 а.с.52-54).
Судом встановлено, що підприємство позивача оскаржило податкове повідомлення - рішення в адміністративному порядку. За наслідками розгляду скарги до Державної фіскальної служби України Рішенням від 26.04.2018р. № 14990/6/99-99-11-03-01-25 податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 27.02.2018 року № 0020501200 залишено без змін, а скаргу позивача залишено без задоволення (т. 1 а.с. 18-20).
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, викладених суб'єктом владних повноважень в акті перевірки на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.
Підставами для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки акту перевірки, в якому встановлена, на думку контролюючого органу, несвоєчасна сплата ДП «Харківський облавтодор» протягом граничних строків сум податкових зобов'язань, зазначених у поданих ним податкових деклараціях та суми визначених грошових зобов'язань контролюючим органом з податку на додану вартість.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до ч. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
У розумінні ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно з п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
За загальним правилом нарахування та сплата податків, визначених в абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Між тим, пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Питання, пов'язані з обчисленням, нарахуванням і сплатою ПДВ врегульовані розділом V Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Пунктом 203. ст. 203 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 ст. 203 ПК України для подання податкової декларації.
Дана норма п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України кореспондується з нормою абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України, відповідно до якої, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Щодо позовних вимог стосовно штрафу у розмірі 50046, 43 грн. суд зазначає наступне:
За змістом ст. 14 Податкового кодексу України «податковим зобов'язанням» визначається сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп.14.1.156 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України), а «грошовим зобов'язанням платника податків» - є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 31.1, п. 31.3 ст. 31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).
Відповідно до п. 20.1.19 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (п. 111.2 ст. 111 ПК України).
Зокрема, згідно з абз. 2 п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Проте при винесенні податкового повідомлення-рішення від 27.02.2018 форма «Ш» за № 0020501200 в частині нарахованого штрафу у розмірі 50046,43 грн. за пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України нарахований саме штраф за затримку перерахування вже нарахованих штрафів, що не відповідає положенням статті 126 Податкового кодексу України, дивися пункти 3 (сума 40125,88 грн.), 6 (сума 9831,91 грн. ), 8 (сума 88,64 грн.) вище наведеного складу штрафних санкцій нарахованих на грошові зобов'язання.
Також суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 116.2 статті 116 Податкового кодексу України за одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої цим Кодексом та іншими законами України.
До того ж контролюючий орган при застосуванні положень пункту 126.1 статті 126 Податкового Кодексу України не звернув увагу, що стаття 126 ПК України, до якої включений підпункт 126.1. має назву порушення правил сплати (перерахування) податків. Тобто законодавець включив до Податкового кодексу цю норму права з метою притягнення до відповідальності за вчинення правопорушення сплати (перерахування) податків, а ні по усім грошовим зобов'язанням, таким як штрафні (фінансові) санкції, як це вважають перевіряючи Офісу великих платників податків ДФС.
Отже, фактично спірними податковими-рішеннями відповідачем застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату раніше визначених штрафних санкцій.
Посилання відповідача на визначення поняття грошового зобов'язання, що охоплює і суму штрафних санкцій, а отже у відповідності до статті 126 Податкового кодексу України існує відповідальність за несвоєчасну сплату таких санкцій, суд розцінює критично, оскільки в даному випадку фактично позивач притягується до відповідальності за несвоєчасну сплату вже визначеного податкового зобов'язання, за яку вже поніс відповідальність. До того ж відповідач при застосуванні положень пункту 126.1 статті 126 Податкового Кодексу України не звернув увагу, що стаття 126 ПК України до якої включений підпункт 126.1. має назву порушення правил сплати (перерахування) податків. Тобто законодавець включив до Податкового кодексу цю норму права з метою притягнення до відповідальності за вчинення правопорушення сплати (перерахування) податків, а ні по усім грошовим зобов'язанням таким як штрафні (фінансові) санкції, як це вважає відповідач.
Отже дії відповідача при винесенні податкового повідомлення - рішення від 27.02.2018 форма «Ш» за №0020501200 в частині нарахованого штрафу за пунктом 126.1 статті 126 Податкового Кодексу України у розмірі 50046,43 грн. за несвоєчасну сплату раніше визначених штрафних санкцій не відповідають диспозиції статті 126 ПК України, крім того опосередковано порушують пункт 116.2 статті 116 Податкового Кодексу України.
В частині штрафу у розмірі 2790486,64 грн. судом встановлено наступне.
Суд зазначає, що відповідно п. 87.1. ст. 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту.
Сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також:
а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника);
б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів;
в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України.
Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість, кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для погашення такого податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, за умови наявності підстав, передбачених статтею 95 цього Кодексу, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, у якому зазначаються найменування платника, податковий та індивідуальний податковий номер платника та сума податкового боргу, що підлягає перерахуванню до бюджету. Порядок формування та надсилання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, такого реєстру визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової і митної політики.
Відповідно до п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість" від 16 жовтня 2014 року № 569 затверджено "Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість" (далі - Порядок).
Цей Порядок визначає механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - податок), особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (далі - розрахунки коригування) у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків (п. 1 Порядку).
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.
Відповідно до п. 200-1.1 ст. 200-1 ПК України, система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.
Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 200-1.5 статті 200-1 ПК України, з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у виданих податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов'язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.
У відповідності до п. 14.1.179 ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.
З аналізу наведених норм права вибачається, що не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість, кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Проте, як встановлено судом, Офісом великих платників податків ДФС з рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість після його поповнення платіжними дорученням (т. 1 а.с. 117-118): № 4269 від 2.06.2017 р. на суму 17417000,00 грн.; № 4276 від 06.06.2017 р. на суму 4568000,00 грн.; № 4309 від 08.05.2017 р. на суму 4188000,00 грн.; № 5113 від 02.08.2017 р. на суму 2450000,00 грн. на загальну суму у розмірі 29760825,80 грн. з яких тільки 17558810,87 грн. пішли на оплату зобов'язань з ПДВ у тому числі по деклараціям за червень, липень 2017 р., а уся інша сума у розмірі 12202014,93 грн. «Відповідачем» була списана в рахунок погашення штрафів та пені.
Зазначені обставини підтверджуються: листом за №715/10/28-09-18-04-20 від 29.01.2015 р. (т. 1 а.с. 55), у якому Офіс великих платників податків ДФС повідомив ДП «Харківський облавтодор» про реквізити ПДВ-рахунку відкритого в системі електронного адміністрування ПДВ; таблиця різниці між призначенням суми платежу в дорученні та її фактичним зарахуванням (т. 1 а.с. 56-59), цифри до якої узяті з Витягу з кабінету платника податку реєстр транзакцій по рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (т. 1 а.с. 60) та Витягу з кабінету платника податку з описом кожної операції, з вказівкою на платіжні доручення за період з 2 червня 2017 р. по 02 серпня 2017 р. (т. 1 а.с. 61-116), на підставі яких поповнювався ПДВ-рахунок, відкритий в системі електронного адміністрування ПДВ.
Як вбачається з матеріалів справи, підприємство позивача поповнило ПДВ-рахунок, відкритий в системі електронного адміністрування ПДВ на суму 17417000,00 грн. на підставі платіжного доручення № 4269 від 2.06.2017 р., з яких тільки 12879152,12 грн. пішли на оплату зобов'язань з ПДВ, а уся інша сума у розмірі 4537847,88 грн. податковим органом була списана в рахунок погашення штрафів та пені.
Фактично такі не законні дії привели до того, що позивач не зміг своєчасно погасити задекларовані зобов'язання з ПДВ, які він повинен був заплатити за деклараціями за червень, липень, серпень, вересень, жовтень та листопад 2017 р., що стало підставою для включення контролюючим органом штрафу за ст. 126 ПК України до податкового повідомлення-рішення форма «Ш» №0020501200 від 27.02.2018 р. у сумі 2790486,64 грн.
На підставі чого, судом робиться висновок, що не з вини позивача відбулося так зване несвоєчасне погашення зобов'язань з ПДВ, які були задекларовані за червень, липень, серпень, вересень, жовтень та листопад 2017 р. Навпаки, саме дії з грошима, що знаходилися ПДВ-рахунку підприємства, відкритому в системі електронного адміністрування ПДВ з боку відповідача привели до таких наслідків, що фактично контролюючим органом створено ситуацію, що стала підставою для нарахування штрафів за затримку погашення зобов'язань з ПДВ.
Відповідно до п. 200-1.7 статті 200-1 ПК України, кошти, зараховані на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу та погашення податкового боргу з податку на додану вартість.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість" від 16 жовтня 2014 року № 569 затверджено "Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість" (далі Порядок).
Цей Порядок визначає механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - податок), особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (далі - розрахунки коригування) у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків (п. 1 Порядку).
Згідно п. 4 у цьому Порядку термін "рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок)" вживається у такому значенні - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти з власного поточного рахунка у сумі, необхідній для досягнення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), а також у сумі, необхідній для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань. Кошти з такого рахунка підлягають перерахуванню до бюджету та/або на спеціальний рахунок.
Згідно п. 19 Порядку, за підсумками звітного (податкового) періоду відповідно до задекларованих у податковій декларації з податку результатів діяльності платником податку проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтею 200 Податкового кодексу України, та/або здійснюється перерахування сум податку на спеціальний рахунок.
Відповідно до пункту 25 Порядку, сплата податкових зобов'язань, визначених контролюючим органом відповідно до підпунктів 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Кодексу, та сплата передбачених Кодексом штрафних санкцій і пені здійснюються платником податку з поточного рахунка до відповідного бюджету.
З аналізу наведених норм вбачається обов'язок податкового органу та казначейської служби здійснити заходи спрямовані на зарахування коштів з рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість до бюджету у строки встановлені Податковим кодексом України, для самостійної сплати податкових зобов'язань. При цьому існує визначений законодавством порядок здійснення таких дій.
Судом встановлено, що не зважаючи на викладене, в порушення норм чинного законодавства України, а саме вимоги пункту 87.1статті 87 Податкового кодексу України, податковим органом безпідставно, без направлення відповідних реєстрів до казначейської служби, з рахунку платника (позивача) в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, після його поповнення платіжними дорученнями, відповідна сума перерахована до бюджету та списана в рахунок погашення податкового зобов'язання, а також штрафів та пені, що підтверджується таблицею різниці між призначенням суми платежу в дорученні та її фактичним зарахуванням та витягом з кабінету платника податку.
Тобто відповідачем безпідставно з рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість після його поповнення позивачем у період з червня - грудня 2017 р. платіжними дорученням на загальну суму у розмірі 41760825,60 грн. була використана частина суми на погашення штрафів та пені, і тільки за призначенням на погашення по деклараціям за червень- листопад 2017 р. сума у розмірі 29353436,41 грн., що фактично привело до того, що позивач не зміг своєчасно погасити задекларовані зобов'язання з ПДВ, що він повинен був заплатити за деклараціями за червень-листопад 2017 р., відповідно це стало підставою для нарахуванням відповідачем штрафу за ст. 126 ПК України до податкового повідомлення-рішення форма «Ш» №0020501200 від 27.02.2018 р. у сумі 2790486,64 грн.
Отже, з огляду на той факт, що саме за рахунок неправомірних дій з боку відповідача по використанню грошей платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість позивач не зміг у повній мірі використати гроші зараховані на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість на погашення задекларованих зобов'язань з ПДВ за деклараціями за червень-листопад 2017 р., не можна вважати законним нарахування відповідачем штрафу за ст. 126 ПК України до податкового повідомлення-рішення форма «Ш» №0020501200 від 27.02.2018 р. у сумі 2790486,64 грн., тому як у разі не використанні значної суми з рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість на погашення штрафів та пені, у позивача не виник би штраф взагалі або у тій сумі, яку він включив до податкового повідомлення-рішення форма «Ш» №0020501200 від 27.02.2018 р.
Крім того суд не приймає до уваги заперечення відповідача відносно того не можна брати до уваги факт неправомірного використання відповідачем грошей на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість на погашення штрафів та пені, що відбулося до 27.09.2017 р., тому як на думку відповідача актом перевірки встановлено порушення строків сплати узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ в період з 27.09.2017 р. по 19.01.2018 р. Суд у даному випадку виходить з того, що по-перше згідно акту перевірки № 61/28-10-50-12-08/31941174 від 14.02.2018 р. нарахування штрафу відбувається за період затримки починаючи не з 27.09.2017 р.. як вважає відповідач, а з 31.07.2017 р. починаючи з задекларованих зобов'язань з ПДВ за декларацією за червень 2017 р., по-друге саме використання відповідачем грошей на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість на погашення штрафів та пені починаючи з червня 2017 р. спричинило виникнення для позивача штрафу за ст. 126 ПК України до податкового повідомлення-рішення форма «Ш» №0020501200 від 27.02.2018 р. у сумі 2790486,64 грн.
Відповідно до стаття 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, позовні вимоги дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" є обґрунтованими та є такими, що підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (61202, м.Харків, вул. Ахсарова, буд.2, код ЄДРПОУ 31941174) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, б. 11-г) про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення - рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 27.02.2018 р. № 0020501200 у частині суми у розмірі 2840533,07 грн.
Стягнути на користь Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (61202, м.Харків, вул. Ахсарова, буд.2, код ЄДРПОУ 31941174) сплачену суму судового збору в розмірі 42608, гривень (сорок дві тисячі шістсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби ( код ЄДРПОУ 39440996; 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, б. 11-г).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 23 липня 2018 року.
Суддя Шляхова О.М.