про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
м. Вінниця
23 липня 2018 р. Справа № 0240/2410/18-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Воробйова Інна Анатоліївна розглянувши матеріали позовної заяви:
за позовом: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
до: Бершадської міської ради Вінницької області
про: визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Бершадської міської ради Вінницької області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Розглянувши матеріали позовної заяви, вважаю, що заявлений позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно положень статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.
Відповідно матеріалів справи та обґрунтування адміністративного позову, позивачі вказують, що між ними та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки від 21.05.2010 р. терміном на 3 роки, згідно умов якого орендна плата складає 5% від нормативно грошової оцінки землі, а саме, 588,82 грн. в місяць .
В подальшому, у травні 2015 року позивачі викупили орендовану земельну ділянку, однак наразі не мають змоги оформити право власності, через наявність заборгованості по орендній платі, що утворилась внаслідок затвердження у червні 2013 року оновленої технічної документації по нормативної грошової оцінки земель м. Бершадь.
На думку позивачів, нарахування відповідачем орендної плати без внесення змін до договору оренди є неправомірним, в зв'язку з чим подано даний позов.
Вирішуючи питання щодо підсудності даного спору, вказую на наступне.
Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Статтею 5 ЗК України передбачено, що земельне законодавство базується, в тому числі, на принципі забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.
Згідно статті 80 ЗК України установлено, що суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності та держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Частиною другою статті 13 Конституції України визначено, що кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб.
В розумінні статті 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Отже, як видно із процитованих вище норм, відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.
Як слідує з мотивів адміністративного позову, позивачі акцентують увагу на тому, що відповідачем не вірно нараховано орендну плату, відтак, така підлягає перерахунку. Окремо вказано на те, що через наявність заборгованості із орендної плати, позивачі не мають змоги оформити право власності на землю.
З наведеного випливає висновок, що пред'явлений позов жодним чином не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, а має очевидний цивільно-правовий характер, оскільки виник з приводу не вірного нарахування орендної плати, зобов'язання здійснити перерахунок такої (плати) і зобов'язання виконати умови договору купівлі - продажу.
Тобто, права позивача в такому разі порушені як орендаря, так як за умовами Договору оренди №86 від 17.06.2010 р. орендна плата складає 5% від нормативно грошової оцінки землі, а саме 588,82 грн. в місяць .
Відтак, спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права особи, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, в тому числі у випадку, якщо до порушення такого права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Суд зазначає, що відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Позов, предметом якого є перевірка правильності нарахування орендної плати та виконня умов договору купівлі-продажу, не може бути розглянуто за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Окрім того, як видно спірні правовідносини пов'язані з невиконанням умов цивільно-правової угоди, відтак цей спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з &?н;…&?.; питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів &?д;…&?є;". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
За таких обставин, беручи до уваги, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, що не належить до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Відповідно до частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
У зв'язку з чим, відповідно до вимог частини шостої статті 170 КАС України, вважаю за необхідне роз'яснити позивачу, що даний спір відноситься до юрисдикції місцевого загального суду.
Керуючись ст.ст. 170, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Бершадської міської ради Вінницької області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
2. Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами повернути особі, яка подала позовну заяву.
Повторне звернення до адміністративного суду з тією самою позовною заявою не допускається.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна