21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
13 червня 2007 р. Справа № 11/173-07
за позовом відкритого акціонерного товариства «Іванівський спеціалізований кар'єр»,
с. Іванів Калинівського району
до Державної податкової існпекції у Калинівському районі, м. Калинівка
про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення та його скасування
Cуддя В. Матвійчук
при секретарі судового засідання Т.Поліщук, за участю представників сторін:
від позивача - П. Катрич за довіреністю;
від відповідача - Ю. Федик, Л. Гладанюк за довіреностями.
Заявлено позов про визнання податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Калинівському районі № 4715351501/0 від 20.10.2006р. протиправним та його скасування.
Позов мотивовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства та порушує законні права та інтереси позивача.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на порушення позивачем норм Законів України про Державний бюджет України на 2004 та 2005 роки, щодо сплати базового нормативу плати за камінь будівельний, а також на Інструкцію про порядок обчислення і справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 30.12.97. № 207/472/51/157.
Оцінивши подані сторонами докази та заслухавши пояснення учасників судового процесу, судом встановлено, що 16.10.2006р. Державною податковою інспекцією у Калинівському районі здійснено невиїзну документальну камеральну перевірку уточнених податкових розрахунків по платі за надра за 2004 рік та перше півріччя 2005року. За результатами перевірки складено акт від 16.10.2006р. за висновками якого винесено рішення № 4715351501/0 від 20.10.2006р. про визначення суми податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій в розмірі 351 750 грн.
Відповідно до протоколу засідання Українського державного інституту з проектування дорожнього господарства № 20 від 20.12.1991р., було винесено рішення про затвердження дорозвідувальних геологічних запасів Іванівського родовища, як сировини для виробництва щебеню для будівельних робіт по ГОСТ 8267-82 и ОСТ 21-73-87 “Камінь бутовий» на що був виданий спеціальний дозвіл на користування надрами №357 від 16.10.1995р. в якому в стрічці -мета надрокористування визначено -видобування гранітів, придатних в якості сировини для виробництва щебеню та каменю бутового.
Відповідно до п.3 “Інструкції із застосування класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ будівельного й облицювального каменю» затвердженої наказом державної комісії України по запасах корисних копалин №199 від 16.12.2002р., надалі -Інструкція, визначено, що камінь будівельний це гірська порода, фізико-механічні властивості яких відповідають вимогам відповідних державних стандартів та технічних умов і які застосовуються в будівництві без зміни їх хімічного складу. В цьому ж пункті визначено, що камінь бутовий це великі уламки природної однорідної не вивітреної породи без пухлин і глинистих включень неправильної форми розміром 150-500м.м., масою 20-40 кг..
В силу до ст.30 Закону України “Про надра», платежі за використання корисних копалин визначаються з урахуванням геологічних особливостей родовищ та умов їх експлуатації.
Відповідно до положень Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік» (додаток 9), камінь будівельний в якості сировини для подальшого подрібнення для отримання щебеневої продукції віднесено до піщано-гравійної сировини і для нього встановлено базовий норматив плати за користування надрами в розмірі 1.0.
Згідно з пп.. 4.2.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. Як видно з поданих уточнюючих розрахунків плати за надра вони були подані 07.09.2005р. і за перевіряємий період, тобто до початку планової перевірки яка була розпочата 20.09.2007р., тому податковий орган, повинен був перевірити правильність нарахування податку, не на підставі облікових карток підприємства, а саме на підставі поданих розрахунків, відповідно до пп. 4.2.2 ст. 4 Закону 2181. Враховуючи те що за результатами документальної перевірки ( акт від 19.10.2005р.) порушень щодо правильності нарахування та сплати плати за користування надрами з боку позивача встановлено не було, тому податкові зобов'язання нараховані ним в уточнюючих розрахунках за користування надрами за 2004рік та перше півріччя 2005р., були фактично узгоджені на підставі поданих уточнюючих розрахунків та висновків акта перевірки від 19.10.2005р..
Cпір між сторонами зокрема стосувався віднесення каміння бутового до каменю будівельного та неоднозначного трактування та застосування останніми до одних і тих же правовідносин різних нормативно-правових актів, в зв'язку з чим на думку суду вбачається конфлікт інтересів, що регулюється пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4, контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Камеральною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків. З огляду на викладені обставини справи суд не знайшов ознак проведення камеральної перевірки, оскільки митним органом фактично було здійснено співвідношення даних ВМД та інформації, яка міститься у листі Держмитслужби від 13.12.2005р. №11/4-29/15910-ЕП. За таких обставин суд вважає акт №7/4010000000/3 від 10.11.2006р. таким, що не відповідає вимогам закону, а отже не може бути належною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Частина 3 вказаної норми встановлює, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на матеріали справи суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність свого рішення, а отже позов є обґрунтованим, відповідає дійсним обставинам та законодавству, а тому підлягає задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 2, 70, 71, 79, 86, 89, 94, 98, 153, 158, 160, 162, 163, 167, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Калинівському районі № 4715351501/0 від 20.10.2006р..
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «Іванівський спеціалізований кар'єр» (вул. Заводська, 1 с. Іванів, Калинівський район, Вінницька область, код 05471750) 3, 40 грн. витрат зі сплати судового збору.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова виготовлена в повному обсязі 19.06.2007р.
Суддя Матвійчук В.В.