ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
05 липня 2018 року № 826/7024/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Аблова Є.В.,
за участю секретаря судового засідання Борсуковської А.О.,
за участю представників сторін:
представника позивача: Дячка С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Ощадбанк» в особі філії - Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк»
до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві
про визнання протиправними та скасування постанов від 10.05.2017 року, стягнення коштів,
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство «Ощадбанк» в особі філії - Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» (далі - позивач; Банк) до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №53890850 від 10.05.2017 в частині стягнення виконавчого збору у розмірі 12800,00 грн. та постанови про відкриття виконавчого провадження №53890785 від 10.05.2017 в частині стягнення виконавчого збору у розмірі 857,10 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що діями державної виконавчої служби щодо прийняття спірних постанов в частині стягнення виконавчого збору, всупереч пункту 1 частини п'ятої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", порушені майнові інтереси Банку.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений вчасно та належним чином, про причини неявки до суду не повідомив.
У письмових запереченнях на позовну заяву вказав на те, що відповідачем при відкритті виконавчого провадження обґрунтовано стягнуто виконавчий збір, оскільки останній не стягується лише за виконавчими документами, зокрема про накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,
На примусовому виконанні Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного управління юстиції у м. Києві перебували виконавчі провадження № 53890785 та 53890850 з виконання виконавчого листа № 201/13603/16-ц від 24.04.2017, виданого Жовтневим районним судом м.Дніпро про стягнення з позивача на користь ОСОБА_3 в рахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 08 вересня 2016 року по день розгляду справи 18 квітня 2017 у розмірі 57 711,60 грн. Рішення допущено до негайного виконання в частині поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати, але не більше ніж один місяць.
Керуючись вимогами статтей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону Україні «Про виконавче провадження», 10.05.2017 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №538907585 та постанову про відкриття виконавчого провадження №53890850.
При цьому, з посиланням на частину п'яту статті 26 Закону України "Про відкриття виконавчого провадження", відповідач стягнув з боржника виконавчий збір у розмірі, визначеному статтею 27 вказаного Закону.
Незгода позивача з постановами про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Преамбулою Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII передбачено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
У відповідності до статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Згідно зі статтею 27 вказаного Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Положеннями вказаної статті визначено виключний перелік підстав за яких виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
За змістом частини п'ятої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Частинами 2 та 3 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Крім того, пунктом 1 частини п'ятої вказаної статті передбачає, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню.
Аналіз наведеного свідчить про те, що виконавчий збір стягується при відкритті виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору.
Відповідно до статті 10 Закону заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Іншими заходами примусового характеру, що передбачені цим Законом, у разі виконання рішення немайнового характеру можуть бути заходи, які передбачені статтями 64-67 Закону.
Аналіз наведених норм дає підстави суду вважати, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є:
1) фактичне виконання судового рішення;
2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.
Відтак, за своїм змістом виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до виконання рішення.
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, виконавче провадження відкрито щодо примусового виконання виконавчого листа Жовтневого районного суду м.Дніпро №201/13603/16-ц, виданого 24.04.2017.
Відповідно до статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Частиною першою статті 65 вказаного Закону встановлено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.
Із змісту наведених положень закону слідує, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами, які підлягають негайному виконанню.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до пункту 11 частини першої статті 39 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
Крім того, проаналізувавши положення статтей 63, 65 Закону суд вважає за доцільне зазначити, що під час виконання рішень немайнового характеру державний виконавець фактично надає боржнику строк на добровільне виконання рішення, а у випадку повторного невиконання боржником рішення протягом наданого строку законодавець диференціює подальші дії державного виконавця залежно від участі боржника в процесі виконання рішення. Так, якщо рішення можливо виконати без участі боржника державний виконавець вживає заходів примусового виконання рішення, а якщо рішення неможливо виконати без участі боржника, державний виконавець після надсилання органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, тобто не вживає жодних заходів примусового виконання рішення.
Таким чином, положення Закону, що визначають порядок виконання рішень немайнового характеру, які не можуть бути виконані без участі боржника, не передбачають вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення та, як наслідок, стягнення з боржника виконавчого збору.
За висновком суду виконання вищевказаного судового рішення можливе лише відповідачем у справі (боржником), оскільки розглянути питання щодо поновленням ОСОБА_3 на посаді керуючого територіального відокремленого відокремленого безбалансового відділення ІІІ типу №10003/0640 філії - Дніпропетровське обласне управління АТ "Ощадбанк" та стягнення середньої заробітної плати в межах одного місяця, може виключно позивач.
При цьому, при відкритті виконавчого провадження державний виконавець не вчинив жодних дій, які б свідчили про реалізацію заходів примусового виконання рішення, передбачених статтею 10 Закону.
Так, з наявних копій матеріалів виконавчого провадження вбачається, що виконавчі дії стосовно примусового виконання виконавчого листа Жовтневого районного суду м.Дніпро №201/13603/16-ц, виданого 24.04.2017, вчинилясь вже після відкриття виконавчого провадження, а саме - 15.05.2017 (постанова про накладення штрафу).
Згідно з пунктом 6 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №3 від 13.12.2010 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби», судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України "Про виконавче провадження" порядку.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України №924/205/13-г від 28.01.2015, стягнення виконавчого збору можливе лише в разі вчинення державним виконавцем заходів щодо примусового виконання судового рішення.
Відтак, спірні постанови про відкриття виконавчого провадження у частині стягнення виконавчого збору, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Керуючись статтями 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Ощадбанк» в особі філії - Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» задовольнити.
Скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №53890850 від 10.05.2017 в частині стягнення виконавчого збору у розмірі 12800,00 грн.
Скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №53890785 від 10.05.2017 в частині стягнення виконавчого збору у розмірі 857,10 грн.
Стягнути з Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві сплачені за реквізитами: рахунок №37314000000899, МФО 820172, код ЄДРПОУ 34979022 виконавчий збір перерахований 13.05.2017 платіжним дорученням №173007737 у розмірі 857,10 грн. (вісімсот п'ятдесят сім гривень 10 коп.); перерахований 15.05.2017 платіжним дорученням №173198753 в сумі 12800,00 грн. (дванадцять тисяч вісімсот гривень), всього: 13657,10 грн. (тринадцять тисяч шістсот п'ятдесят сім гривень 10 коп.).
Відшкодувати на користь АТ «Ощадбанк» в особі філії - Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» сплачені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4800,00 грн. (чотири тисячі вісімсот гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
Стягувач: Публічне акціонерне товариство «Ощадбанк» в особі філії - Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ 09305480, р/р 37391951100300, МФО 305482, адреса: просп.Гагаріна, 115, Дніпро, 48050).
Боржник: Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (код ЄДРПОУ 34979022, р/р 37314000000899, МФО 820172, адреса: вул.Різницька, 11-б, Київ, 01011).
Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення виготовлено 16.07.2018.
Суддя Є.В. Аблов