20 липня 2018 р. м. ХерсонСправа № 2140/1431/18
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ковбій О.В., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву позивача про забезпечення адміністративного позову у справі за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Херсонській області про забезпечення позову,
встановив:
Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Херсонській області про скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХС1983/326/НП/СПТД-ФС від 19.07.2018 року, винесену першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Херсонській області Франкевич Т.І. за правопорушення, передбачене абз.7 ч. 2 ст. 265 КЗпП.
20.07.2018 року позивачем подана до суду заява про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови Головного управління Держпраці у Херсонській області від 19.07.2018 року №ХС1983/326/НП/СПТД-ФС до вирішення адміністративної справи по суті.
В обґрунтування поданого клопотання про забезпечення позову, позивач зазначив, що ним подана позовна заява до суду про скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХС1983/326/НП/СПТД-ФС від 19.07.2018 року, винесену першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Херсонській області Франкевич Т.І. за правопорушення, передбачене абз.7 ч. 2 ст. 265 КЗпП.
Звернув увагу суду на те, що оскаржуваною постановою на нього накладено штраф у розмірі 372300,00 грн.
Також, позивач зазначає, що згідно приписів п.11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 не сплачені у добровільному порядку штрафи за відповідною категорією порушень стягуються органами державної виконавчої служби.
Тому, оскільки оскарження постанови №ХС1983/326/НП/СПТД-ФС від 19.07.2018 року про накладення штрафу не зупиняє її виконання та враховуючи те, що розмір штрафу, який може бути стягнуто у разі подання його на виконання до державної виконавчої служби, паралізує господарську діяльність ФОП ОСОБА_1, це, на думку позивача, порушить його права, свободи та охоронювані законом інтереси до ухвалення рішення по справі.
Таким чином, позивач просить вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного акту оскільки вважає, що його правомірність буде встановлена лише судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду справи №2140/1431/18, а тому, у разі встановлення протиправності оскарженої постанови, позивачу доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права та повернути своє майно (кошти), на яке може бути звернуто стягнення, у разі примусового виконання постанови.
Згідно ч.1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подану заяву, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 150 КАС України позов може бути забезпечено шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до вимог частин 1, 2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Забезпечення позову є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення.
У заяві позивач просить зупинити дію постанови Головного управління Держпраці у Херсонській області №ХС1983/326/НП/СПТД-ФС від 19.07.2018, якою на позивача накладений штраф та зазначає, що у разі прийняття судом рішення на його користь, невжиття заходів забезпечення позову призведе до того, що позивачу доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права та повернути майно.
При цьому позивач, обґрунтовуючи своє твердження, посилається на можливість стягнення з нього суми штрафу за рахунок його майна в рамках виконавчого провадження, яке може бути відкрито за оскарженою ним постановою.
Однак, вказані твердження позивача є необґрунтованими та передчасними, оскільки процедурі примусового стягнення боргу підприємства за рахунок його майна передує звернення відповідача з відповідною заявою до органів виконавчої служби, відкриття виконавчого провадження, пошук такого майна.
Наразі, позивачем не зазначено про наявність щодо нього відкритого виконавчого провадження, доказів відповідного факту суду також не надано. Таким чином й зазначені позивачем негативні наслідки в вигляді накладення стягнення на майно підприємства є лише необґрунтованими припущеннями. В той же час судове рішення, яким є і ухвала про вжиття заходів забезпечення позову, не може ґрунтуватись на припущеннях.
Крім того, у заявленому клопотанні не вказано, чому саме невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду буде не можливий.
Дане твердження також належним чином не обґрунтоване.
Відповідно до абзацу другого пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача у справі, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення суб'єкта владних повноважень.
Отже позивачем не доведено існування реальної можливості завдання шкоди його правам, свободам та інтересам внаслідок не вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, або того, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Також суд зазначає, що без дослідження всіх обставин та доказів у справі на даній стадії, задоволення вимог, викладених у заяві про забезпечення позову, зумовить фактичне вирішення судом спору по суті, що суперечить інституту забезпечення позову.
Враховуючи наведене, суд не вбачає наявності підстав для забезпечення позову, викладених у ст. 150 КАС України, а тому у задоволенні клопотання слід відмовити, що не позбавляє позивача права повторно звернутись до суду із належним чином обґрунтованим клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову в разі виникнення підстав для вжиття таких заходів .
Керуючись ст. ст. 150-157, 243, 248 КАС України,
ухвалив:
У задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення.
У разі постановляння ухвали в порядку письмового провадження ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Ковбій О.В.