19 липня 2018 р. справа № 818/1025/17
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Бондар С.О., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення ,-
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 задоволений адміністративний позов ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльність Охтирської районної державної адміністрації, що полягає у ненаданні відповіді на колективне звернення жителів села Мирне Охтирського району Сумської області від 22.06.2017 в частині створення комісії з вирішення питання стосовно обвалу даху будинку №8/3 по вул. Комбата Лабуренка села Мирне Охтирського району Сумської області та зобов'язання Охтирської районної державної адміністрації повторно розглянути колективне звернення жителів села Мирне Охтирського району Сумської області від 22.06.2017 в частині створення комісії з вирішення питання стосовно обвалу даху будинку №8/3 по вул. Комбата Лабуренка села Мирне Охтирського району Сумської області та надати відповідь згідно Закону України "Про звернення громадян".
Не погодившись з рішенням суду, 22.12.2017 ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.
28.12.2017 ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання судових витрат, а саме:
- витрат на прибуттям до суду при переїзді від с. Мирне до м. Суми в сумі 351,75 грн. та у зворотному напрямку в сумі 233,50 грн (витрати на пальне);
- витрат на пересилку апеляційної скарги в сумі 28,20 грн.,
- витрат з питань надання інформації в сумі 17,20 грн.,
- витрат на поштову пересилку копій документів до Харківського апеляційного адміністративного суду в сумі 30,60 грн.,
- добові у розмірі 20% від мінімальної заробітної плати за судові засідання, у яких приймала участь від 15.11.2017 та від 06.12.2017;
- компенсацію за відрив від звичайних занять під час розгляду даної справи пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати, за втрачений час на захист своїх порушених прав у судовому засіданні 138 годин.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто скаржнику.
30.05.2018 справа надійшла до Сумського окружного адміністративного суду.
Ухвалою суду від 01.06.2018 призначена до розгляду заява про ухвалення додаткового судового рішення.
12.06.2018 від представника третьої особи - Сумської обласної державної адміністрації надійшла заява, згідно якої проти заяви про ухвалення додаткового судового рішення заперечує, справу просить розглядати без його участі (а.с.219, 226-227).
27.06.2018 до суду надійшов відзив Охтирської районної державної адміністрації на заяву про ухвалення додаткового судового рішення, в якому відповідач проти вказаної заяви заперечував та зазначив, що під час розгляду справи по суті, позивачкою жодного разу не було вказано на вид та розмір понесених нею витрат, пов'язаних саме з розглядом справи. Справу просить розглядати без участі його представника (а.с.223, 233-234).
Позивач, представники відповідачів, третьої особи у судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення повідомлялися належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Частиною 9 цієї статті встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, а також клопотання представника відповідача, третьої особи про розгляд справи за їх відсутності, фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснюється.
Суд, вивчивши письмові матеріали справи, вважає за необхідне заяву про ухвалення задовольнити частково, виходячи з наступного.
З 15.12.2017 набрала чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії у часі.
Відповідно до частини 1 статті 132 КАС судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 статті 132 КАС встановлено, що до витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Аналогічний перелік судових витрат був передбачений ч. 3 ст. 87 КАС України в редакції, що діяла на момент розгляду справи.
Щодо стягнення фактично понесених витрат пов'язаних з прибуттям до суду, необхідно зазначити наступне.
В силу положень ч. 1 ст. 135 КАС України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.
Частиною другою вказаної норми процесуального закону передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати.
Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 135 КАС України).
Такі ж положення щодо витрат сторін, пов'язаних з прибуттям до суду, були передбачені статтею 91 КАС України в редакції, що діяла на момент розгляду справи.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" від 27.04.2006 №590 витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту та найманням житла, які компенсуються стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень та її представникові, не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.
Витрати на переїзд можуть бути відшкодовані лише у випадках, коли стороні необхідно було здійснити переїзд до адміністративного суду в інше місто або селище. Розмір витрат визначається вартістю квитків на залізничний, автомобільний, водний, повітряний транспорт або ж підтвердженою вартістю пального, необхідного для переїзду до суду власним автотранспортом.
Як встановлено судом ОСОБА_1 проживає у АДРЕСА_2.
На підтвердження судових витрат, які пов'язані з переїздом позивача 17.07.2017 від с. Мирне до м. Суми в сумі 351,75 грн. та у зворотному напрямку в сумі 233,50 грн, ОСОБА_1 надала копії фіскальних чеків на пальне (а.с.207).
Однак, суд зауважує, що зазначеними документами не підтверджується понесення позивачем судових витрат у зв'язку з прибуттям в судове засідання по даній адміністративній справі, оскільки 17.07.2017 позивачем лише було подано позовну заяву до Сумського окружного адміністративного суду.
Крім того, суд зазначає, що надані позивачем копії фіскальних чеків на пальне не підтверджують проїзд саме ОСОБА_1 із с. Мирне до м.Суми та у зворотному напрямку в дні проведення судових засідань по даній справі. Також позивачем не надано доказів використання власного або орендованого транспорту для прибуття до суду.
З огляду на дані обставини, суд приходить до висновку, що в частині стягнення понесених витрат пов'язаних з прибуттям до суду 17.07.2017 необхідно відмовити.
Щодо вимог позивача про відшкодування витрат, а саме добових у розмірі 20% від мінімальної заробітної плати за судові засідання, у яких вона приймала участь (15.11.2017 та 06.12.2017), суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 91 КАС України (в редакції, яка діяла на момент винесення постанови суду) витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
З наведеного вбачається, що приписами КАС України (в редакції, яка діяла на момент ухвалення постанови суду), було передбачено сплату добових, зокрема, особі на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень.
Враховуючи вимоги статті 3 КАС України в тій частині, що Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії у часі, а стаття 91 КАС України (в редакції, яка діяла на момент винесення постанови суду) передбачала сплату добових, суд вважає, що позивач має право на отримання добових.
При цьому суд зазначає, що добові витрати - це витрати на харчування та фінансування інших особистих потреб сторони та (або) її представника у разі переїзду до іншого населеного пункту. Добові компенсуються за кожний день перебування за межами місця проживання, включаючи день виїзду та приїзду. Граничний розмір добових, з квітня 2017 року, становить - 60 грн.
Згідно постанови КМУ від 02.02.2011 № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів»: Окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (витрата та харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи, понесені у зв'язку з таким відрядженням). Суми добових витрат затверджені постановою КМУ від 02.02.2011 № 98, а з квітня 2017 року, граничний розмір добових становить - 60 грн. Добові витрати відшкодовуються в єдиній сумі незалежно від статусу населеного пункту, за кожний день перебування за межами місця проживання, включаючи день виїзду та прийду.
Частика 5 постанови КМУ «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27.04.2006 №590 встановлює граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ які не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження, тобто добові, в сумі 60 грн.
В даному випадку містом відрядження позивача є місто Суми, і витрати на відрядження у вигляді добових повинен компенсувати відповідач Охтирська районна державна адміністрація.
Згідно вимог ст. 91 КАС України (в редакції, яка діяла на момент винесення постанови суду) підставою для відшкодування стороні добових є факт переїзду з місця проживання сторони до іншого населеного пункту де знаходиться суд. При цьому, якщо відсутні документи - рахунок на оплату вартості проживання у готелі, чеки з витратами на харчування, то граничний розмір добових становить - 60 грн.
Таким чином, аналізуючи наведені нормативно-правові акти, суд дійшов висновку, що законом не передбачено необхідність доказування витрат мінімального розміру добових в сумі 60 грн., також законодавство не ставить в залежність виплату добових від того працює людина (сторона) чи ні, відстані між населеними пунктами де проживає сторона і населеним пунктом де знаходиться суд, а також від часу перебування сторони в судовому засіданні та часу переїзду до суду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1, на момент розгляду справи непрацююча, була присутня у судових засіданнях 15 листопада та 6 грудня 2017 року в приміщенні Сумського окружного адміністративного суду, що зафіксовано у журналах судового засідання.
Отже, суд вважає, що стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Охтирської райдержадміністрації підлягають добові витрати у розмірі 60+60=120 гривень.
Що стосується вимог позивача щодо відшкодування витрат на поштові відправлення, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, пов'язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
На підтвердження вимог про стягнення витрат, пов'язаних з підготовкою справи до розгляду (поштові направлення клопотань, скарги) позивачем надано копії фіскальних чеків на суму 76 грн. (а.с.207).
Вказані витрати пов'язані з розглядом справи, тому вони мають бути відшкодовані позивачу.
Стосовно компенсації витрат позивачу за відрив від звичайних занять, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" № 590 від 27 квітня 2006 року (в редакції, на час прийняття постанови судом) передбачено, що компенсація за відрив від звичайних занять стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, її представникові у зв'язку з явкою до суду обчислюється пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати особи і не може перевищувати її розмір, обчислений за фактичні години відриву від звичайних занять.
При цьому, відшкодуванню стороні, на користь якої ухвалено рішення підлягають лише витрати, які є документально підтвердженими та безпосередньо пов'язаними із реалізацією особою права на захист шляхом звернення до суду. Сторона, яка заявляє до відшкодування ці витрати, зобов'язана довести належними та допустимими доказами обґрунтованість цих витрат, зокрема їх розмір.
У заяві про ухвалення додаткового рішення позивач зазначила, що втрачений нею час у зв'язку з розглядом даної справи складає 138 годин, при цьому позивачем не надано достатніх доказів та розрахунків понесених витрат, у зв'язку з чим витрати на компенсацію за відрив від звичайних занять підлягають частковому відшкодуванню.
Із журналу судового засідання від 15.11.2017 вбачається, що час, проведений позивачем у судовому засіданні з 10 год. 09 хв. до 10 год. 15 хв., становить 6 хвилин (а.с.141).
Згідно з журналом судового засідання від 06.12.2017, час, проведений позивачем у судовому засіданні з 10 год. 11 хв. до 11 год. 28 хв., становить 1 год. 17 хвилин (а.с.169).
Крім того, суду зазначає, що з урахуванням відстані від місця проживання ОСОБА_1 (с.Мирне Охтирського району Сумської області) до м.Суми, яка складає 98 км., згідно карти автомобільних доріг, до часу перебування позивача в суді необхідно додати час, витрачений позивачем на дорогу до суду.
Оскільки позивачем не було надано суду документів, які б підтверджували час перебування в дорозі, то суд, з урахуванням відстані від с. Мирне Охтирського району Сумської області до м. Суми та середньої швидкості автотранспорту, вважає за необхідне додати по дві години часу за кожну поїздку в один бік.
Отже, фактична зайнятість позивача у зв'язку з прибуттям в судові засідання становила: 1 год. 23 хв. - участь у судових засіданнях та 8 годин - витрачений час для прибуття до суду, а всього 9 год. 23 хв.
Враховуючи, що обчислення часу в даному випадку здійснюється годинами, то компенсації підлягають 10 години.
Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено мінімальну заробітну плату у погодинному розмірі - 19,34 грн.
Отже, сума компенсації за відрив від звичайних занять, що підлягає стягненню на користь позивача, складає 193 грн. 40 коп. (19,34 грн. х 10 год.).
На підтвердження вимог про стягнення компенсації за відрив від звичайних занять для відшкодування витрат часу для підготовки та роздрукування позовної заяви, клопотань, направлення заяв та скарг, збір доказів, позивач не надала жодних доказів. Тому в цій частині компенсації витрат необхідно відмовити.
Таким чином, на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у розмірі 389 грн. 40 коп. (120+76+193,40) за рахунок за рахунок бюджетних асигнувань Охтирської райдержадміністрації.
Керуючись ст. 252 КАС України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (41768, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Охтирської районної державної адміністрації (Сумська область, м.Охтирка, вул. Київська, 1, код ЄДРПОУ 04058114) судові витрати у розмірі 389 грн. 40 коп.
У задоволенні інших вимог відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на додаткове рішення суду протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного його тексту.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя С.О. Бондар