11 липня 2018 р. Справа № 818/1383/18
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Гелета С.М.,
за участю секретаря судового засідання Мороз Т.М.
представника позивача Яковець Є.О., Шахова В.І.,
представника відповідача Черкасова І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України" до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу в частині, -
Державне підприємство "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України"(далі позивач, ДП «Надія») звернулося в суд із позовом до Головного управління Держгеокадастру в Сумській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Сумській області) і, згідно уточнених позовних вимог (а.с.77 т.3), просить визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, від 09.08.2017 за №432 "Про внесення змін до наказу "Про визначення переліку земельних ділянок" від 09.04.2014 №23" в частині включення до переліку земельних ділянок, права на які буде виставлено на земельні торги, земельних ділянок загальною орієнтовною площею 3228 га, які розташовані на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, та щодо яких ДП «Надія» були подані клопотання про надання дозволів на розробку проектів землеустрою. Зазначає, що вказані земельні ділянки знаходяться в постійному користуванні підприємства, були надані дозволи на розробку проектної документації, яка була виготовлена підприємством, але не затверджена в зв'язку із зміною законодавства, повторно подана заява про розробку нової технічної документації, про дану інформацію відповідач був проінформований, але включив в Перелік земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах (далі - Перелік). Вважає, що оскаржуваний наказ ГУ Держгеокадастру Сумській області порушує права та охоронювані законом інтереси підприємства щодо використання земельних ділянок на праві постійного користування. Посилається на те, що факт постійного користування встановлений у судових рішеннях. Так, у постанові Сумського окружного адміністративного суду від 04.09.2017 по справі №818/1066/17 вказується про те, що станом на 01.01.2017 в постійному користуванні ДП «Надія» знаходяться землі загальною площею 3944,2297 га, з них на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області ріллі 3228 га . Звертали увагу суду на те, що позивачем неодноразово вживалися заходи щодо оформлення правовстановлюючих документів на спірні земельні ділянки, а тому останній мав обґрунтовані сподівання та очікування на отримання їх у постійне користування, у встановленому законом порядку.
Відповідач проти позову заперечує, у відзиві на позов просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що у позивача відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку. Земельні ділянки включені до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які можуть бути продані на земельних торгах, є вільними та не перебувають у власності чи користуванні інших осіб, в тому числі і позивача, що підтверджується відсутністю запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а отже, наказ Головного управління від 09.08.2017 за № 432 «Про внесення змін до наказу «Про визначення переліку земельних ділянок» від 09.04.2014 № 23» є законним і не порушує права та охоронювані інтереси ДП «Надія».
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 03.04.2018 відкрито провадження за правилами загального позовного провадження. Ухвалою суду від 31.05.2018 витребувано додаткові документи у відповідача, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. В зв'язку із ненаданням відповідачем витребуваних судовим документів були оголошені перерви під час підготовчого провадження. Ухвалою суду від 12.06.2018 закрито підготовче засідання у даній і призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи та додаткові пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Під час розгляду справи судом встановлено, що у постійному користуванні ДП «Надія» знаходяться землі загальною площею 3944,2297 га, з них на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області ріллі 3228 га.
Судом в межах справи №818/1066/17 встановлено, що 02.02.2017 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для дослідних і навчальних цілей за рахунок земель сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 3575,75 га на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області. За результатами розгляду вказаного клопотання ГУ Держгеокадастру у Сумській області на адресу підприємства направило лист від 05.04.2017 за № 8-18-0.332-4810/2/17, яким відмовлено в задоволенні даного клопотання. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 04.09.2017 по справі №818/1066/17, залишено в силі апеляційною інстанцією, зазначену відмову було скасовано та зобов'язано повторно розглянути заяву про надання дозволу (а.с. 14-18 т.1). На виконання судового рішення відповідачем було розглянуто заяву та відмовлено з тих підстав, що на час повторного розгляду клопотання, наказом ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 09.08.2017 за № 432 «Про внесення змін до наказу «Про визначення переліку земельних ділянок» від 09.04.2014 № 23», до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, права на які можуть бути продані на земельних торгах були включені землі, відносно яких подано клопотання за рахунок яких планується відведення земельних ділянок орієнтовною площею 3228га на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області.
Дані земельні ділянки включені до Переліку земельних ділянок, сільськогосподарського призначення державної власності для продажу права на них на земельних торгах в додатку з Переліком земельних ділянок сільськогосподарського призначення, права на які можуть бути продані на земельних торгах під номером 1-57 додатку до наказу, про що зазначено в судовому засіданні представником відповідача та надано відповідну письмову інформаційну довідку (а.с.72-74 т.3).
Суд не погоджується із винесеним наказом відповідача щодо включення до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, права на які можуть бути продані на земельних торгах під номером 1-57, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підпунктом 31 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 15 визначено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.
Згідно з частиною четвертою статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Отже, відповідача наділено повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.
Згідно із ч. 2 ст. 135 ЗК України продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.
Правовими положеннями ч. 1 ст. 136 ЗК України передбачено, що організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.
У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.
Відповідно до ч.2 ст. 136 ЗК України добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об'єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.
Частина 3 ст. 136 ЗК України передбачає, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.
Так, ч.4 ст. 136 ЗК України встановлено, що підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів.
Підготовка лотів до проведення земельних торгів включає:а) виготовлення, погодження та затвердження в установленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі зміни цільового призначення земельної ділянки та у разі, якщо межі земельної ділянки не встановлені в натурі (на місцевості);б) державну реєстрацію земельної ділянки;в) державну реєстрацію речового права на земельну ділянку;г) отримання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель" у разі продажу на земельних торгах права оренди на неї;ґ) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель", крім випадків продажу на земельних торгах права оренди на неї;д) встановлення стартової ціни продажу земельної ділянки, яка щодо земель державної та комунальної власності не може бути нижчою за експертну грошову оцінку земельної ділянки;е) встановлення стартового розміру річної орендної плати, який щодо земель державної та комунальної власності не може бути меншим розміру орендної плати, визначеного Податковим кодексом України;є) встановлення стартової ціни продажу прав емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, яка щодо земель державної чи комунальної власності не може бути нижчою за ринкову вартість відповідного права, визначену шляхом проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок;ж) визначення виконавця земельних торгів, дати та місця проведення земельних торгів.
Відповідно до ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Згідно із п. 29 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, кадастровим номером земельної ділянки є індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування. Кадастровий номер земельної ділянки присвоюється за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру. Кадастровий номер присвоюється земельній ділянці незалежно від форми власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від однієї особи до іншої, виникнення інших, крім права власності, речових прав на земельну ділянку, зміни речових прав на земельну ділянку, інших відомостей про неї кадастровий номер не змінюється. У разі поділу чи об'єднання земельній ділянці присвоюється новий кадастровий номер.
Тобто, Перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та прав на них, які виставляються на земельні торги визначається організатором земельних торгів і заборона щодо відчуження встановлена саме на ті земельні ділянки, які включені до Переліку.
Між тим, до вказаного Переліку може бути включено земельну ділянку тільки за умови присвоєння їй кадастрового номеру, тобто сформовану земельну ділянку, оскільки об'єктом продажу на аукціоні може бути земельна ділянка, яка є об'єктом цивільних прав.
Під час розгляду справи судом було встановлено, що в спірному наказі ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 09.08.2017 №432 «Про внесення змін до наказу «Про визначення переліку земельних ділянок» від 09.04.2014 № 23», яким внесено зміни у додаток 1 до наказу Головного управління від 09.04.2014 № 23, а саме: у додатку до нього, де визначений безпосередньо сам Перелік земельних ділянок за порядковими номерами з 1 по 57 відсутні кадастрові номери земельних ділянок, оскільки ГУ Держгеокадастру у Сумській області вказано лише номер кадастрової зони та номер кадастрового кварталу, а зазначення чотиризначного номеру земельної ділянки в межах кадастрового кварталу відсутнє.
Отже, земельні ділянки, включені відповідачем до Переліку, зокрема, зазначені у п.1-57, якими користується позивач, не мають присвоєного кадастрового номеру, тобто є несформованими, а тому у ГУ Держгеокадастру у Сумській області були відсутні підстави для включення їх в Перелік земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах.
Суд також вважає за необхідне зазначити про те, що ГУ Держгеокадастру у Сумській області при прийнятті оскаржуваного наказу не були враховані наступні обставини стосовно правомірності постійним користуванням спірними земельними ділянками позивачем..
Статтею 6 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року) передбачено, що у постійне володіння земля надається колгоспам, радгоспам, іншим державним, кооперативним, громадським підприємствам, установам і організаціям, релігійним організаціям для ведення сільського та лісового господарства.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності» від 13.12.1991 №1977-XII (в редакції станом на 13.12.1991) самоврядними науковими організаціями, що мають державну підтримку, є Академія наук України та Українська академія аграрних наук. Кошти на їх діяльність щорічно визначаються в бюджеті. Ці організації залучаються до проведення фундаментальних досліджень, розробки і втілення науково-технічної політики, експертизи важливих наукових та народногосподарських проектів. Держава безкоштовно надає Академії наук України та Українській академії аграрних наук у довічне користування основні та обігові фонди, що використовуються для діяльності, передбаченої їх статутами.
В подальшому законодавцем були прийняті положення щодо передачі земельних ділянок державним науковим установам. Так, відповідно до ч. 3 ст.8 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності" від 01.12.1998 №284-XIV (в редакції станом на 01.12.1998) державним науковим установам передаються в постійне користування земельні ділянки згідно із законодавством України. Частиною 10 ст.15 цього Закону передбачено, що Держава передає академіям у безстрокове безоплатне користування без права зміни форми власності основні фонди, а також обігові кошти. Використання майна, переданого академіям, здійснюється ними відповідно до законодавства та статутів академій. Земельні ділянки надаються академіям у постійне користування відповідно до земельного законодавства України.
Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 26..11.2015 № 848-VIII (в редакції станом на 16..01.2016) землекористування та реалізація прав власника земельних ділянок (для приватних наукових установ), у тому числі набуття відповідних прав на землю, здійснюються науковими установами відповідно до земельного законодавства. Земельні ділянки передаються державним і комунальним науковим установам у постійне користування у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, і не можуть бути вилучені (припинено право постійного користування земельною ділянкою) за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування без згоди власника (власників) або уповноваженого ним (ними) органу чи Президії Національної академії наук України або національних галузевих академій наук. Передача в оренду державними (комунальними) науковими установами закріплених за ними на основі права оперативного управління або господарського відання об'єктів власності, а також земельних ділянок здійснюється без права їх викупу відповідно до законодавства України.
Частиною 6 ст. 18 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 26..11.2015 № 848-VIII, в редакції станом на 16.01.2016, так і на час прийняття спірного рішення ГУ Держгеокадастром України в Сумській області, передбачено, що використання державного майна, переданого національним галузевим академіям наук, здійснюється з урахуванням норм Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їхнього майна". Земельні ділянки надаються національним галузевим академіям наук у постійне користування відповідно до земельного законодавства.
Частиною 3 ст. 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їхнього майна» від 07.02.2002 N3065-III передбачено, що вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та національних галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії Національної академії наук України та
президій національних галузевих академій наук відповідно до Земельного кодексу України.
Постановою Президії Верховної Ради Української PCP «Про статус Української академії аграрних наук» від 29 липня 1991 року №1370-ХІІ, постановлено, що Українська академія аграрних наук є самоврядною організацією, яка входить до складу агропромислового комплексу республіки. Академія діє на основі законів Української PCP та власного Статуту і разом з Академією наук Української PCP забезпечує розвиток фундаментальних досліджень, здійснює підготовку наукових кадрів та спеціалістів вищої кваліфікації. Закріплено за Українською академією аграрних наук землю, всі основні фонди та інше державне майно, що знаходяться в розпорядженні її установ. Порядок володіння та використання їх визначається виключно Президією Академії (а.с.28-29т.3).
Відповідно до листа від 17.07.2017 №10-2-21/417 Національної академії аграрних наук України (а.с. 3-4т.3), зазначено, що ДП «Надія» створене наказом Української академії аграрних наук від 13.12.1991 №303 «Про перейменування радгоспу імені Леніна Сумської державної сільськогосподарської дослідної станції в дослідне господарство імені Леніна Сумської державної сільськогосподарської дослідної станції». Наказом №16 від 21.02.2001 перейменовано в дослідне господарство «Агрофірма «Надія» Сумської державної сільськогосподарської дослідної станції. У відповідності до Закону України «Про наукове і науково-технічну діяльність», Статуту НААН, затвердженого зборами Національної академії аграрних наук від 10-11.11.2016, зареєстр. Наказом Міністерства юстиції України від 15.02.2017 №390/5 (а.с.5-15 т.3), постанови Президії Верховної Ради України від 29.07.1991 №1370-ХІІ «Про статус Української академії аграрних наук», а також із врахуванням положень Закону України «Про пріоритетність соціального розвитку села та аграрного комплексу в народному господарстві України», Національна академія аграрних наук визначена як самоврядна наукова організація, якій держава передала землю та інше державне майно в безстрокове безоплатне користування без зміни форми власності та використовується відповідно до законодавства та Статуту Національної академії аграрних наук.
Пунктом 2 наказу Національної академії аграрних наук від 15.04.1992 №103 (а.с.26-27 т.3) закріплено за науковими установами, господарствами, підприємствами, організаціями землю, будівлі, споруди, обладнання, транспорті засоби, інші основні фонди станом на 01.01.1992. Національна академія аграрних наук листом від 17.07.2017 №10-2-21/417 (а.с. 3-4т.3) також повідомила, що згідно бухгалтерської та фінансової звітності за ДП «Надія» станом на 01.01.1997 у постійному користуванні дослідного господарства перебувало всього 3960га землі, із них сільськогосподарських угідь 3557 га, в т.ч. ріллі 3360 га. Дані обставини підтверджено також витягом із наказу №103 від 15.04.1992 «Про використання основних та обігових фондів наукових установ, господарств, підприємств та організацій, що входять до складу Української академії аграрних наук» (а.с.4 т.3).
В даному випадку земельні ділянки державою фактично були передані у постійне користування Національній академії аграрних наук в силу норми ст. 9 Закону України «Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності» від 13.12.1991 №1977-XII, і з того часу безперервно перебуває на балансі Академії, зокрема і балансі позивача на праві оперативного управління, дані земельні ділянки не були вилучені із постійного користування Національної академії аграрних наук, в подальшому передані на баланс підприємства, що підпорядковуються Академії, як органу по управлінню майном, закріпленому за господарствами, а в даному випадку за позивачем. Відсутність оформленого на даний час державного акту на право постійного користування земельними ділянками не спростовує факт того, що не державним актом, а саме Законом було передано у довічне користування основні та обігові фонди, що використовуються для діяльності, передбаченої їх статутами.
Відповідно до річного звіту підприємства радгосп імені Леніна ( на даний час ДП «Надія») за 1993 р. перебувало на балансі сільськогосподарські угіддя, в т.ч. рілля, сінокоси, пасовища, відповідна площа лісу (а.с.16-20 т.3). Відповідно до річного звіту підприємства радгосп імені Леніна ( на даний час ДП «Надія») за 1995 р. та звіт про фінансовий стан підприємства перебувало на балансі сільськогосподарські угіддя, в т.ч. рілля, сінокоси, пасовища, відповідна площа лісу, ставки та водоймища (а.с.30-45 т.3). Також відповідно до річного звіту підприємства радгосп імені Леніна ( на даний час ДП «Надія») за 1996 р. перебувало на балансі сільськогосподарські угіддя, в т.ч. рілля, сінокоси, пасовища, відповідна площа лісу, багаторічні насадження, ставки та водоймища (а.с. 21-25т.3).
ДП «Надія» з часу передачі на баланс підприємства земельних ділянок подавалися відповідні звіти до територіального органу, що реалізує земельну політику, сплачувалися відповідні платежі до бюджету за користування земельними ділянками.
Постійне користування земельними ділянками відбувалося підприємством відкрито, всі інформація щодо кількості та розташування земельних ділянок була в розпорядженні у відповідача, враховуючи те, що позивачем надавалися відповідна статистична звітність щодо кількісного обліку земель ф. №2Зем, ф.№6Зем.
Відповідно до інформаційної довідки від 04.08.2017 №969/110-17 відділу у Роменському районі ГУ Держгеокадастру у Сумській області (а.с.29т.2) зазначено, що про розміри земельних ділянок , що знаходяться в постійному користуванні позивача, в т.ч. 3228га ріллі.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем вчинялися дії щодо внесення до Державного земельного кадастру інформації про право постійного користування земельними ділянками, що перебувають у його користуванні з часу створення підприємства, перебуває на його балансі.
Так, розпорядженням голова Роменської районної державної адміністрації №541 від 05.08.2011 надав відповідний дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки на території Роменського району (а.с.198т.2). Позивачем у 2011році розроблена відповідна технічна документація, яка отримала позитивний висновок відділу Держкомзему у Роменському районі ГУ Держкомзему у Сумській області (на даний час правонаступником є відповідач по даній справі) (а.с.193-247т.2, а.с.1 -2 т.3).
Як пояснив в судовому засіданні представник позивача в зв'язку із тим, що під час затвердження проектної документації змінилося законодавство щодо осіб, які мають повноваження щодо розпорядження земель різних категорій, дану проектну документацію не було затверджено. В зв'язку із даними обставинами позивачем повторно подано відповідні клопотання щодо надання дозволу на розробку проектної документації по кожній категорії земельних ділянок, які на даний час не розглянуті та дозвіл відсутній, незважаючи на судові рішення, якими скасовано рішення відповідача щодо відмови у наданні таких дозволів.
Частиною 1 ст. 24 Земельного кодексу України передбачено, що державним і комунальним сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям надаються земельні ділянки із земель державної і комунальної власності у постійне користування для науково-дослідних, навчальних цілей та ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до пункту 7 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.
Згідно частини 3 ст.З Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Як зазначено вище, Наказом Української академії аграрних наук від 15.04.1992 №103 "Про використання основних та обігових фондів наукових установ, господарств, підприємств та організацій, що входять до складу Української академії аграрних наук" закріплено за науковими установами, господарствами, підприємствами і організаціями землю, будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби, техніку та інші основні засоби станом на 1 січня 1992 року згідно з додатком. Встановлено, що вилучення земель для різних потреб керівники науково- дослідних установ, господарств та підприємств можуть здійснювати тільки з дозволу Української академії аграрних наук.
Відповідно до пункту 1.1, 1.3. Статуту ДП «Надія», затвердженого Президентом Національної академії аграрних наук України 15.12.2016 (а.с.202-208 т.2), підприємство засноване на основі державної власності, перебуває у віданні Української академії аграрних наук України», як органу управління державним майном.
Згідно з пунктом 1.4. Статуту, позивач є правонаступником в частині майна, землі, майнових прав і зобов'язань ДП «Надія». Підприємство створене наказом Української академії аграрних наук від 13 грудня 1991 року №303. Загальне підпорядкування діяльності Українській академії аграрних наук, як органу по управлінню державним майном, закріпленим за господарством.
Відповідно до пункту 3.1. Статуту позивача підприємство є державним підприємством, що діє на основі державної форми власності, як самостійний субєкт господарювання. Пунктом 4.2, -4.4 Статуту передбачено, що використанні земельних ділянок , переданих державною у постійне користування та майна у безстрокове безоплатне користування Академії, здійснюється відповідно до законодавства України, Статутів Академії та наукової установи, якій підпорядковане господарство, а також цього Статуту. Земельні ділянки є державною формою власності. Вилучення земельних ділянок господарства може здійснюватися лише за згодою Президії Академії відповідно до Земельного кодексу України. Дані положення містилися і у попередній редакції Статуту підприємства,затвердженого Президентом Національної академії аграрних наук України у 2010 році, і відповідною реєстрацією 15.11.2010р. (а.с.212-219 т.2).
Згідно довідки відділу Держкомзему у Роменському районі ГУ Держкомзему у Сумській області (правонаступником є відповідач) від 31.10.2011 №100 згідно державної статистичної звітності з кількісного обліку земель ф.№6 Зем в постійному користуванні позивача знаходяться 3944,2297 га земель на території Перехрестівської сільської ради 2941,6749 га земель, в тому числі: ріллі - 3228га (а.с.222 т.2).
Тобто, згідно вищезазначених документів землі, включені до Переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності та прав на них, які виставляються на земельні торги, які, зокрема, зазначені у пунктах 1-57, перебувають у постійному користуванні позивача, яке є підприємством державної форми власності і є відкритим постійним користувачем земель загальною площею 3228га ріллі, за користування якими у встановленому законом порядку сплачує податки.
Факт включення саме тих земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні позивача співпадають із графічними матеріалами, наданими відповідачем та долученими до матеріалів справи (а.с. 181-182 т.1), визнано відповідачем та підтверджується довідкою про включення даних земельних ділянок в п.п. 1-57 Переліку.
За приписом ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. За приписом ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, згідно з ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 457/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 152 ЗК України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Отже, за змістом вказаної норми, усунення порушень прав на землю, може вимагати власник або володілець земельної ділянки. Ст.125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
За приписом ч.1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Згідно з ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 457/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
За змістом пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. Зазначеним вище рішенням Європейського суду також встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції", отже визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим. Тобто, слідуючи практиці Європейського суду, самі по собі допущені органами публічної влади порушення не можуть бути безумовною підставою для визнання договорів недійсними, повернення майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені в наслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема у справах "Жовнер проти України" від 29 червня 2004 року, " Меллахер та інші проти Австрії" від 19 грудня 1998 року та "Пайн Велі Девелопмент Лтд" та інші проти Ірландії" від 23 жовтня 1991 року, визначив, що під поняттям "майно" розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно із законодавством країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути прибутки, що випливають з власності, кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, "активи", які можуть виникнути, "правомірні очікування"/"законні сподівання" особи. При цьому, у змісті рішення у справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд" та інші проти Ірландії" від 23 жовтня 1991 року Європейський суд з прав людини зазначив, що "правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.
За таких обставин, оскільки позивач дотримався всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу щодо оформлення в установленому порядку права постійного користування земельної ділянки, право користування виникло у відповідності до діючого законодавства з 1991року, він може вважатись таким, що набув права "правомірного очікування", яке б підлягало судовому захистові.
Спірне рішення відповідача прийнято передчасно, оскільки відповідачем недотримано принцип пропорційності, що передбачений ст. 2 КАС України, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Як встановлено судом позивач не порушив порядок отримання землі в постійне користування, ним була ще у 2012 році розроблена проектна документація, що отримала позитивні висноки, але відмовлено було у затвердженні в зв'язку із тим, що змінилися органи, що здійснюють затвердження різних категорії землі, тобто не з вини позивача, розроблення нової документація зумовили саме зміни законодавства, тобто також не з вини позивача, але на даний час відповідачем безпідставно відмовляється у наданні дозволу на розробку нової документації, яка визнана судом протиправною та необґрунтованою в межах справи № 818/1066/17, обставини, встановлені в межах розгляду якої не доводяться при розгляді даної справи у відповідності до ч. 4 ст. 78 КАС України.
Частиною 10-11 ст. 118 ЗК України передбачено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Згідно із частинами першою, другою статті 124 цього ж Кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Як передбачено частиною другою статті 134 вказаного Кодексу, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.
З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні підстави для внесення змін до наказу, що прийнятий у 2014 році, оскільки в часі раніше позивачу надано дозвіл на розроблення технічної документації щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства в довгострокову оренду, яку із незалежних від позивача підстав не затверджується відповідачем, остаточного рішення з приводу документації не прийнято, в т.ч. і в судовому порядку, наказ винесено передчасно.
До спірних правовідносин також можуть бути застосовані приписи частини другої статті 134 Земельного кодексу України в редакції, чинній на час винесення спірного наказу, оскільки позивач звернувся із заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо відведення земельної ділянки для оформлення права постійного користування земельною ділянкою, тобто до того, як щодо цієї ділянки у серпні 2017 році було прийнято рішення про продаж права оренди на земельних торгах у формі аукціону та внесення змін до наказу, що прийнятий ще у 2014 році, доказів того, що відповідач отримав погодження Національної академії аграрних наук України щодо вилучення із постійного користування земельних ділянок матеріли справи не містять, дане питання не з'ясовувалося відповідачем.
Під час судового розгляду справи представники позивача зазначили про те, що підприємством неодноразово вживалися заходи щодо оформлення, у порядку встановленому чинним законодавством, права постійного користування земельними ділянками, підприємством навіть була розроблена проектна документація, тобто, у позивача існували правомірні очікування щодо вирішення вказаного питання відповідачем.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що оскаржуваний наказ відповідача прийнято передчасно, оскільки відповідачем недотримано принцип пропорційності, що передбачений ст. 2 КАС України, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст.139 КАС України).
Згідно квитанції №165 від 12.03.2018 позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1762,16 грн. (а.с.4 т.1), який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Державного підприємства "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України" до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу в частині - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 09.08.2017 за №432 "Про внесення змін до наказу "Про визначення переліку земельних ділянок" від 09.04.2014 №23" в частині включення до переліку земельних ділянок, права на які буде виставлено на земельні торги, земельних ділянок, зазначених в додатку до наказу від 09.08.2017 №432 у пункті 1-57 Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, права на які можуть бути продані на земельних торгах, загальною орієнтовною площею 3228 га, які розташовані на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області.
Стягнути на користь Державного підприємства "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України" (вул..Соборна,63, с.Перехрестівка, Роменський район, Сумської області, і.к. 00729639) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (вул. Петропавлівська, 108, м. Суми, 40021, код ЄДРПОУ 3976885) суму судового збору в розмірі 1762,00 грн ( одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.).
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 20.07.2018
Суддя С.М. Гелета