про залишення позовної заяви без руху
20 липня 2018 рокум. ПолтаваСправа № 1640/2489/18
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Чеснокова А.О., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
17 липня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в якій просить суд визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії.
Пунктами 3, 5, 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
За приписами частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Дослідивши матеріали позовної заяви на предмет відповідності останньої вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, суд встановив наступне.
Пунктом 11 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Всупереч викладеного, позовна заява ОСОБА_1 не містить такого підтвердження.
Частиною четвертою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Частиною другою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України врегульовано, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Приписами частин четвертої та п'ятої цієї ж норми встановлено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Всупереч наведеним положенням позивачем до адміністративного позову на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, додано копії документів, які не засвідчені в порядку, встановленому чинним законодавством.
Більше того, позивачем не надано суду усіх доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме: належним чином завірених копій паспорта громадянина України та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру ОСОБА_1
Згідно вимог частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
В силу абзацу 2 підпункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" установлено з 01 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 1762,00 грн.
Зважаючи на приписи частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за подання до адміністративного суду позовної вимоги немайнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 704,80 грн. (1762,00 грн. х 0,4).
При цьому, згідно з абзацом 2 частини третьої статті 6 закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Таким чином, при зверненні до адміністративного суду з даним адміністративним позовом позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 1409,60 грн. за дві позовні вимоги немайнового характеру.
Разом із тим позивачем до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору.
Натомість у прохальній частині позовної заяви позивач заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, мотивоване положеннями частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів".
Надаючи оцінку вищевказаному клопотанню про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач фізична особа, яка придбає, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно з частиною третьою статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Статтею 21 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що крім випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; ціну продукції визначено неналежним чином; документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Позивач вважає, що даний спір пов'язаний із захистом його прав як споживача банківських послуг, а тому вважає себе звільненим від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів".
Проте така позиція позивача не відповідає законодавству, оскільки у даному випадку спір не має на меті захист його прав як споживача послуг у відносинах з Банком у розумінні статті 21 Закону України "Про захист прав споживачів", адже позивач у судовому порядку прагне захистити своє право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що регулюється Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Дослідивши матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування положень частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" та наявність у позивача обов'язку зі сплати судового збору на загальних підставах, встановлених Законом України "Про судовий збір".
З огляду на викладене, клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Більше того відповідно до частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач оскаржує до суду рішення відповідача про нікчемність правочину від 16 вересня 2016 року, тобто поза межами строку позовної давності.
До матеріалів адміністративного позову позивачем додано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, мотивовану тим, що про визнання нікчемною транзакції від 19 травня 2016 року ОСОБА_1 дізналась 19 червня 2018 року з листа відповідача від 15 червня 2018 року № ЗГ(К)/2748.
Разом із тим, вищевикладені твердження позивача суперечать змісту заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та наявним у матеріалах адміністративного позову листам ПАТ "Банк Михайлівский" про повідомлення про нікчемність правочину від 16 вересня 2016 року № 3Г1 (К)/12254/1, від 21 вересня 2016 року № 3Г1 (К)/12610/1, які за твердженням позивача останній отримав 07 грудня 2016 року.
Відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Зважаючи на вищевикладене суд не визнає зазначені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду підстави пропуску строку звернення до суду поважними.
За таких обставин позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви та зазначення інших підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Вказані недоліки можуть бути усунені шляхом подання до Полтавського окружного адміністративного суду: позовної заяви, оформленої відповідно до вимог статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а також її копій відповідно до кількості учасників справи; належним чином звірених копій письмових доказів, доданих до позовної заяви, а також їх копій відповідно до кількості учасників справи; оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 1409,60 грн. за реквізитами: Отримувач: УДКСУ у м. Полтаві, Код ЄДРПОУ 38019510, Банк: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, Рахунок: 34319206084011, КЕКД: 22030101 Судовий збір (Державна судова адміністрація України); заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших підстави для поновлення строку.
На підставі викладеного, керуючись статтями 30, 123, 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Для усунення визначених в цій ухвалі недоліків позивачу надати десятиденний строк, який розпочинає перебіг з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що в разі неусунення недоліків залишеної без руху позовної заяви у встановлений судом строк, остання буде повернута.
Роз'яснити позивачу, що в разі, якщо вказані ним підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані судом неповажними, позовну заяву буде повернуто.
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя А.О. Чеснокова