18 липня 2018 року Р і в н е №817/95/18
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Рожко З.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1,
відповідача: представник Гордійчук О.М.,
розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про встановлення способу і порядку виконання судового рішення у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
В провадження суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
12.02.2018 рішенням суду позов задоволений частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо нездійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» №900 від 23.12.2015, статей 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11.11.2015 №988, Постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін по постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268» від 18.11.2015 №947 та на підставі довідки Ліквідаційної комісії УМВС України в Рівненській області №5/177 від 24.07.2017, починаючи з 01.01.2016 по 19.12.2016 - з врахуванням вимог частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ, а з 20.12.2016 - без обмеження граничного розміру. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Зазначене рішення суду набрало законної сили 02.04.2018 року.
23 червня 2018 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Заявник обґрунтовує необхідність встановлення способу і порядку виконання судового рішення наступним. Як зазначає заявник, державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області 15.05.2018 постановою відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа по справі № 817/95/18, виданого 19.04.2018.
Боржником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області направлений лист від імені Пенсійного фонду України, в якому повідомлено про часткове виконання рішення суду, оскільки здійснено перерахунок з 01.01.2016, але проведено виплату лише з 01.01.2018, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», що є порушенням законних прав та інтересів ОСОБА_1А, з огляду на наступне.
21 лютого 2018 за №103, Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», пунктом 3 якої, відповідно до частини 4 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» Кабінет Міністрів України, постановив: - перерахувати з 1 січня 2016 року пенсії, призначені згідно із Законом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції». Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року; - виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 1 січня 2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2018 року та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року; з 1 січня 2020 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.
Заявник звертає увагу на те, що вказана постанова прийнята та вступила в дію пізніше ніж прийнято рішення Рівненським окружним адміністративним судом від 12 лютого 2018 по справі № 817/95/18, як наслідок не досліджувалась та не бралась останнім до уваги під час ухвалення рішення.
Частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно - правових актів наголошується на тому, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Правова позиція, яка викладена Верховним Судом України в постанові від 22 лютого 2017 року у справі № 6-2705цс16 підтверджує, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності.
Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.
Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (стаття 7).
Водночас, Конституція України передбачає зворотну дію законів та інших нормативно-правових актів у часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи.
Отже, Постанова КМУ №103, якою врегульовано проведення перерахунку пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», яка прийнята пізніше ніж винесено судове рішення, виключає можливість застосування даної постанови до спірних правовідносин, по яких було ухвалено рішення 12 лютого 2018 року.
Окрім цього, заявник зауважує, що за невиконання без поважних причин боржником судового рішення, на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області накладено штраф на користь держави у розмірі 5100грн, що підтверджується постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 30.05.2018 р. Але, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення, протягом 10 робочих днів боржник не виконав судове рішення.
В зв'язку з вище викладеним, заявник просить суд встановити подальший спосіб та порядок виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду по справі №817/95/18 від 12 лютого 2018 шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.01.2016 відповідно до довідки № 5/177 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, без врахування постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», якою врегульовано проведення перерахунку пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».
Ухвалою суду від 10.07.2018 заяву про встановлення способу і порядку виконання судового рішення призначено до розгляду у судовому засіданні 18.07.2018.
В судовому засіданні заявник, ОСОБА_1, підтримав подану ним заяву з підстав, вкладених у останній.
Представник відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в судовому засіданні зазначив, що підстав для задоволення заяви заявника немає, оскільки рішення знаходиться на виконанні у державній виконавчій службі, на яку покладені законом обов'язки щодо здійснення виконання. Безпосередньо державний виконавець не звертався до суду із подібною заявою, отже відсутні підстави уважати, що є обставини, які істотно ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду. Крім того зазначив, що на даний час вирішується питання щодо надання додаткових коштів для виплати пенсії, яка підлягала виплаті з 01.01.2016р. такій категорії пенсіонерів. Просить в задоволенні заяви відмовити.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених заявником в основу поданої заяви, суд зазначає наступне.
За правилами частин 1, 3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою сторони, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
За змістом зазначених норм права слідує, що необхідність встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення зумовлена підставами, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Конкретного і вичерпного переліку ознак підстав, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, дана правова норма не містить. Разом з тим, прикладом таких ознак може бути відсутність коштів на рахунку, стихійне лихо, тощо, але, відповідно, ці обставини не є вичерпними.
В той же час, із визначальних ознак норм частини першої статті 378 КАС України, в поєднанні з адміністративними правовими нормами статей 5, 245 цього Кодексу вбачається, що вони гарантують право особи на звернення за захистом її порушених прав, свобод чи інтересів суб'єктами владних повноважень і визначають підстави, форми та способи захисту цих прав.
Зокрема, у пункті 4 частині 1 статті 5 КАС встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частинами 2 статті 245 КАС України, за результатами розгляду звернення особи до суду з адміністративним позовом і в разі його задоволення може бути прийняте рішення про: 1) визнання протиправним та не чинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні; 13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 15) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
Суд повторює, що у частині 1 статті 378 КАС України передбачено право на звернення із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, встановлено коло осіб, які можуть звернутися із такою заявою, та визначено умови такого звернення, зокрема наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення.
Як зміну способу і порядку виконання судового рішення, розуміють застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв'язку із неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. Однак, зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.
Як установлено у справі, заявник звернувся до суду з позовом про визнання бездіяльності Головного управління ПФУ в Рівненській області протиправною і з вимогою зобов'язати останнє перерахувати і виплатити пенсію з огляду на обставини, зазначені в позовній заяві. Рішенням від 12 лютого 2018 року розглянуто ці вимоги і зобов'язано Головне управління ПФУ в Рівненській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 на підставах, у розмірі та за проміжок часу, зазначених у судовому рішенні.
Рішення суду в частині перерахунку пенсії було виконано, однак сама пенсія не була виплачена з підстав прийняття Кабінетом Міністрів України постанови №103 від 21.02.2018, пунктом 3 якої, зокрема, встановлено, що виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 1 січня 2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2018 року та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року; з 1 січня 2020 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.
За таких обставин позивач звернувся до суду з заявою про зміну порядку і способу виконання судового рішення.
Відповідно до пункту 9 частини 3 статті 129, статті 129-1 Конституції України, до основних засад судочинства віднесено обов'язковість виконання рішень суду.
За приписами частини 2 статті 14 та частини 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.
У ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Аналізуючи норми частини першої статті 378 КАС України у системному зв'язку із нормами, які гарантують право на судовий захист і передбачають форми й способи його реалізації, можна дійти висновку, що в контексті спірних правовідносин обставини, якими обґрунтовувалася необхідність зміни способу і порядку виконання судового рішення, не можуть бути підставами для такої зміни, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по суті. Варто також зазначити, що невиконання Головним управлінням ПФУ в Рівненській області судового зобов'язання в частині виплати пенсії в розумінні частини першої статті 378 КАС України не може бути вагомою причиною для зміни способу і порядку виконання судового рішення, оскільки ця виплата буде виконана при надходженні коштів із Державного бюджету України, на що безпосередньо було звернуто увагу представником відповідача в судовому засіданні.
Суд не бере до уваги посилання заявника на ст.7 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, оскільки положення зазначеної статті, а саме: «Ніякого покарання без закону», не стосуються предмету поданої заяви про встановлення порядку та способу виконання судового рішення.
Підсумовуючи вище викладене в його сукупності, судом не встановлено підстав для встановлення порядку і способу виконання судового рішення, тому заява заявника задоволенню не належить.
Керуючись статтями 243, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення способу і порядку виконання судового рішення у адміністративній справі №817/95/18 відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали суду складено 20 липня 2018 року.
Суддя Комшелюк Т.О.