20 липня 2018 р. Справа №818/2357/18
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді - Гелети С.М., розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій протиправними та дискримінаційними, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (далі - відповідач, Охтирське об'єднане УПФУ), в якій просить: - визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 , як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; - зобов'язати відповідача відповідно до ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" здійснити з 01.10.2017 перерахунок пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01.10.2017 до моменту здійснення перерахунку; - визнати дії відповідача при вирішенні звернення ОСОБА_1 від 02.05.2018 як дискримінаційні.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є пенсіонером, інвалідом третьої групи від захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач звернувся до Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області із заявою про перерахунок його пенсії на підставі ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Відповідач, не заперечуючи право позивача на отримання пенсії відповідно до вказаного закону, відмовив у її перерахунку посилаючись на те, що під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ОСОБА_1 не проходив строкову військову службу, а тому не має права на перерахунок пенсії відповідно до ст. 59 вищевказаного Закону.
Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, станом на 13.07.2018 відзиву не подав.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд частково задовольняє позовні вимоги, виходячи із наступного.
Судом встановлено, що з 08.06.1986 по 06.07.1986 позивач був призваний на учбові збори, що підтверджується копією довідки від 05.07.1986 № 797, виданої військовою частиною № НОМЕР_1 (а.с. 9).
Згідно з копією архівної довідки № 51/2478 ОСОБА_1 брав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при військовій частині НОМЕР_1 з 07.06.1986 по 05.07.1986 (а.с. 8). Відповідна інформація також відображена у військовому квитку (а.с. 11 зворот. стор.).
Згідно з копією посвідчення Серії НОМЕР_2 (категорії 1) позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с. 7).
02.05.2018 позивач звернувся до Охтирського об'єднаного УПФУ із заявою про перерахунок пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Листом від 15.05.2018 № Д-97 Охтирське об'єднане УПФУ повідомило ОСОБА_1 про те, що позивач з 08.06.1986 по 06.07.1986 перебував у трудових відносинах з Охтирським заводом сільгоспмашинобудування, а згідно з довідкою військового комісаріату проходив строкову службу з 25.05.1979 по 03.05.1978, а тому підстави для проведення перерахунку його пенсії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 із змінами, внесеними постановою № 851 від 15.11.2017, відсутні (а.с. 13).
Вирішуючи спір по суті, суд виходить із наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду. Таким чином, відповідач у справі - орган владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені владні управлінські функції у сфері пенсійного забезпечення.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що визначає основи соціального захисту такої пільгової категорії осіб як учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, наведено визначення осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а саме: учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з приміткою до цієї статті до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Тобто, військовослужбовці та призвані на військові збори військовозобов'язані користувались всією повнотою соціально - економічних, політичних та особистих прав і свобод і несли усі обов'язки громадян СРСР, передбачені Конституцією СРСР.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу", який набрав чинності з 12.05.1992.
Відповідно до ч. 9 ст. 1 цього Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" щодо військового обов'язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
За правилами ч. 1 ст. 16 Закону України "Про Збройні Сили України" від 06.12.1991 № 1934-XII держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов'язки служби у військовому резерві, та військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, членів їх сімей, працівників ЗС України, а також членів сімей військовослужбовців, резервістів та військовозобов'язаних, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час виконання службових обов'язків або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни), в умовах надзвичайного стану чи під час виконання службових обов'язків за межами України в порядку військового співробітництва або у складі національного контингенту чи національного персоналу у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
Стаття 59 Зaкoну Укрaїни "Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи" передбачає право на пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
За ч. 1 ст. 59 Зaкoну Укрaїни "Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи" пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами.
Відповідно до ч. 3 названої статті особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Отже, ч. 3 ст. 59 Зaкoну Укрaїни "Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи" розділяє осіб, які мають право на призначення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; особам, які брали участь в інших ядерних аварій та випробувань; особам, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби.
Позивач не брав участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та не посилається на ці обставини, як на підставу призначення йому пенсії.
Натомість позивач вказує, що є ліквідатором наслідків Чорнобильської катастрофи, оскільки з 08.06.1986 по 06.07.1986 виконував службові обов'язки по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (призваний на учбові військові збори).
На підставі викладеного, суд зазначає, що військовослужбовці та призвані на військові збори військовозобов'язані мають користуватись всією повнотою соціально - економічних, політичних та особистих прав і свобод громадян в рівній мірі, у зв'язку з чим, позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до ст. 59 Зaкoну Укрaїни "Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи".
Враховуючи вищезазначене, суд зазначає, що ч. 3 ст. 59 Зaкoну Укрaїни "Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи" передбачає призначення та виплату пенсії особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, в тому числі військовозобов'язаним, а не виключно військовослужбовцям строкової служби, як помилково вважає відповідач.
Крім того, судом враховуються висновки Верховного суду України, викладені в постанові від 01.03.2016 по справі № 398/5910/14-а. Так, судом зазначено, що громадяни із числа військовозобов'язаних, які проходять збори (навчальні, перевірочні, спеціальні), у цей період вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями. Крім того, зазначено, що до військовослужбовців належать, зокрема, військовозобов'язані, призвані на військові збори.
Враховуючи вищезазначене, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Разом з тим, судом встановлено, що із заявою про перерахунок пенсії позивач звернувся до пенсійного органу лише 02.05.2018.
Згідно ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якою визначаються строки призначення (перерахунку) та виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Отже, право на перерахунок пенсії у позивача виникає з 02.05.2018, а не з 01.10.2017. Постановою КМУ від 15.11.2017 № 851 визначено, що перерахунок пенсії відбувається за бажанням особи, що в даному випадку, було реалізовано позивачем саме 02.05.2018, що підтверджується відповідною заявою позивача.
Таким чином суд задовольняє вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання відповідача, відповідно до ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" здійснити перерахунок пенсії по інвалідності, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, починаючи з 02.05.2018 до моменту здійснення перерахунку з урахуванням уже виплачених сум.
Щодо визнання дій відповідача при вирішенні звернення ОСОБА_1 від 02.05.2018 дискримінаційними, суд зазначає наступне.
Так, п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
У позовній заяві ОСОБА_1 не вказує на те які саме дії відповідача, на його думку, є дискримінаційними та не обґрунтовує наявність таких дій.
При цьому із змісту позову вбачається, що проявом дискримінації по відношенню до позивача була відповідь Охтирського об'єднаного УПФУ щодо відмови у перерахунку пенсії по заяві від 02.05.2018. Суд не вбачає у таких діях відповідача прояву дискримінації з огляду на те, що питання призначення та перерахунку пенсійних виплат належать до компетенції органів Пенсійного фонду України і належить до його звичайних повноважень, які здійснюються відповідно до закону.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, з метою з'ясування обставин існування дискримінації у конкретній ситуації застосовується триступеневий тест:
по-перше, виявлення двох категорій осіб, які є порівнюваними та відмінними, оскільки відповідно до Конвенції, дискримінація передбачає належність людини до певної групи; по-друге, встановлення, чи дійсно члени цих двох груп оцінюються по-різному; і, по-третє, якщо так, то чи для цього є об'єктивні, обґрунтовані підстави.
У своїй заяві позивач не зазначив і не обґрунтував наявності в нього певної ознаки (раса, колір шкіри, стать, вік та ін.), яка б могла вплинути на питання перерахунку його пенсії. У такому разі має місце припущення позивача про обмеження його прав, яке не можна пов'язувати з дискримінацією.
З огляду на викладене суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання дій відповідача дискримінаційними.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій протиправними та дискримінаційними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Охтирське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 ) відповідно до п. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 № 851 та п. "г" ст. 3 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" з 02.05.2018 з урахуванням уже виплачених сум.
В задоволенні інших вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 20.07.2018.
Суддя С.М. Гелета