про закриття провадження у справі
17 липня 2018 року м. РівнеСправа №817/1384/18
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В., за участю секретаря судового засідання Мидловець Л.О., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представники ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідача: представник Агафонова А.В.,
третьої особи 1: представник Сухомлин А.А.,
третьої особи 2: представник Кочарян В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_6
доУправління праці та соціального захисту населення Дубенської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "РІВНЕГАЗ ЗБУТ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "РІВНЕОБЛЕНЕРГО",
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Дубенської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "РІВНЕГАЗ ЗБУТ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "РІВНЕОБЛЕНЕРГО", про визнання дій протиправними щодо припинення надання житлової субсидії та стягнення з особових рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" та Приватного акціонерного товариства "РІВНЕОБЛЕНЕРГО" коштів в сумі 36344,28грн.; зобов'язання вчинення дій щодо поновлення надання житлової субсидії з 01.03.2018.
Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.
В ході підготовчого судового засідання судом встановлено, що пред'явлені позивачем вимоги не належать до юрисдикції адміністративного суду.
За таких обставин, на виконання положень ст.238 КАС України, судом з власної ініціативи поставлено на обговорення питання щодо закриття провадження у справі.
У судовому засіданні представники позивача заперечили проти закриття провадження у даній справі, оскільки вважають, що позов слід розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Представники відповідача та третіх осіб вирішення питання щодо закриття провадження у справі віддали на розсуд суду.
Заслухавши учасників справи, дослідивши позовну заяву судом встановлено, що предметом спору є набуття права власності на бюджетні кошти у вигляді субсидії.
Відповідно до положень ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
При цьому, частиною 3 статті 19 КАС України визначено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.3 КАС України).
Справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Разом з тим участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб'єкта владних повноважень є публічно-правовим.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що спірні правовідносини стосуються набуття права власності на бюджетні кошти у вигляді житлової субсидії, які випливають із цивільних правовідносин, а тому спір має приватноправовий характер з огляду на наступне.
Відповідно до Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 №848, житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою громадянам - мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком (п.1).
Житлова субсидія на оплату житлово-комунальних послуг надається шляхом перерахування коштів на рахунки управителів багатоквартирного будинку, а також на рахунки виконавців комунальних послуг. Житлова субсидія на оплату витрат на управління багатоквартирним будинком надається шляхом перерахування коштів за мешканців, які проживають у будинку, де створено об'єднання, і яким призначено субсидію, на рахунок об'єднання в банківській установі, яке зараховує ці кошти на особові рахунки мешканців, зменшуючи на суму житлової субсидії розмір їх внесків/платежів. Житлова субсидія на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива надається шляхом перерахування коштів на рахунок громадянина, якому призначено житлову субсидію, в банківській установі чи виплачується йому готівкою відділеннями поштового зв'язку (п.18).
Водночас за змістом статті 177 Цивільного кодексу України гроші є об'єктами цивільних прав.
Відповідно до ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 04.04.2018 у справі №370/108/17 (№11-196апп18).
Відповідно до положень статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (п.1 ч.1), про що постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (ч.2).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що провадження у справі слід закрити.
При вирішення даного питання, з врахуванням принципу верховенства права, судом застосовуються положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практика Європейського Суду з прав людини.
Зокрема, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд, яке включає в себе право на доступ до правосуддя.
Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками (п.36 рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства"). На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (п.30 рішення у справі "Наталія Михайленко проти України" від 30.08.2013, заява №49069/11).
Разом з тим, як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п.33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Поняття "суд, встановлений законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції (п.п.24-25 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006, заяви №29458/06 і №29465/04).
Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Крім того, в силу вимог ч.1 ст.157 КАС України, суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 у справі №ЗД/817/16/18. При цьому, такі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням (ч.6 ст.157 КАС України).
Керуючись статтями 157, 238, 239, 241, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Провадження у справі №817/1384/18 закрити.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 у справі №ЗД/817/16/18.
Повернути ОСОБА_6 (АДРЕСА_1, 35623; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір в сумі 704,80грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок), сплачений згідно з квитанцією від 17 травня 2018 року №177. Оригінал квитанції знаходиться в матеріалах справи.
Роз'яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого Дубенського міськрайонного суду Рівненської області.
Роз'яснити учасникам справи, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення (підписання суддею).
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд (пп.15.5 п.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України).
Повне судове рішення складено 20 липня 2018 року.
Суддя Щербаков В.В.